Ухвала суду № 29329092, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р.Справа № 1618/2а-4623/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22.11.2012р. по справі № 1618/2а-4623/12

за позовом ОСОБА_1

до Відділу ДАІ Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області , Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ВДА1 Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області, ГУ МВС України в Полтавській області про перевірку правомірності дій, визнання протоколу додаткового огляду місця пригоди та висновку спеціаліста неправомірними.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що 16 січня 2012 року він потрапив у ДТП і його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення. На думку ОСОБА_1 при оформленні протоколу огляду місця ДТП та направлення для отримання висновку спеціаліста відповідачами допущено порушення та занесено перекручені дані, що призвело до визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення. За таких обставин, позивач просить перевірити чи має майор ДАІ Лапко Ю.О. повноваження: щодо вирішення питання про невинність винного в ДТП, повноваження не заносити дані про ДТП до протоколу огляду місця ДТП; їздити по дорогам загального користування на машині з несправною гальмівною системою; щодо проведення експертизи, заміняючи водія собою; щодо проведення експертизи, заміняючи справну машину несправною; щодо внесення до протоколу додаткового огляду місця пригоди перекручені дані; щодо внесення до направлення в НДЕКЦ перекручені дані. Також позивач просить суд перевірити правомірність дій та висновків відповідачів, визнати протокол додаткового огляду місця пригоди від 14.05.2012 року в частині описаного вище неправомірним, визнати висновок спеціаліста №14 від 28.05.2012 року в частині описаного вище неправомірним.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22.11.2012 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22.11.2012 року та направити справу для розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 6 ст. 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС).

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Як вбачається з позовної заяви, предметом спору у даній справі є протокол додаткового огляду місця пригоди від 14.05.2012 року та висновок спеціаліста № 14 від 28.05.2012 року, які позивач просить визнати неправомірними.

Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України випливає, що правовий акт індивідуальної дії є різновидом рішення суб'єкта владних повноважень. Особливою відмінністю правового акту індивідуальної дії від інших актів управлінської діяльності є наявність у ньому змісту - управління поведінкою певної особи шляхом встановлення прав і обов'язків для інших суб'єктів.

Протокол додаткового огляду місця пригоди та висновок спеціаліста за своїм характером не є правовими актами індивідуальної дії, оскільки вони лише встановлюють та фіксують певні фактичні обставини, пов'язані з вчиненням адміністративного правопорушення та не є остаточними документами, зобов'язуючими до вчинення будь-яких дій. Оскаржувані позивачем протокол огляду місця ДТП та висновок спеціаліста по суті є доказами по справі про адміністративне правопорушення. Правомірність або протиправність цих доказів є предметом дослідження суду в рамках процесу по справі про адміністративне правопорушення, суд за наявності підстав може визнати ці докази неналежними і з урахуванням цього прийняти остаточне рішення по справі.

Таким чином, протокол додаткового огляду місця пригоди та висновок спеціаліста, не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАС України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не змінює, не припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а відтак він не підпадає під дію пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Щодо позовних вимог про перевірку наявності певних повноважень майора ДАІ Лапко Ю.О., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача-суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій: стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

У разі задоволення адміністративного позову відповідно до частини 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно п. 3 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Колегія суддів зазначає, що адміністративний позов може мати вимогу про встановлення компетенції (на це прямо вказує ст. 105 КАС України), проте, такі вимоги можуть мати місце у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Таким чином, вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції у спірних правовідносинах не відповідають завданням КАС України та є неналежним способом захисту порушеного, на думку позивача, права.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, зокрема, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що позовні вимоги про визнання неправомірними протоколу додаткового огляду місця пригоди та висновку спеціаліста не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а позовні вимоги щодо встановлення компетенції (повноважень) є похідними від вищезазначених вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі та правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування ухвали суду.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22.11.2012р. по справі № 1618/2а-4623/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.