Ухвала суду № 29329064, 04.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/3397/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, Приватного підприємства "Кремавтотранс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-1670/3397/12

за позовом Приватного підприємства "Кремавтотранс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби треті особи Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

24.05.2012 року, Приватне підприємство "Кремавтотранс" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000192303 від 27.02.2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 року позов було задоволено частково.

Визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000192303 від 27.02.2012 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 95552,30 грн.

В задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 20 вересня 2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні частини позову, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; Цивільного кодексу України; Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій".

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 20 вересня 2012 року скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг постанову суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, про що був складений акт №673/23-209/23808302 від 09.02.2012 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні пп.2.11 п.2,пп. 7.41,7.43 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в частині проведення готівкових розрахункові без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 19 812,39 грн.; пп.2.3,2.8 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, внаслідок чого встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 4142,00 грн.

За результатами перевірки до позивача було застосовано податкове повідомлення - рішення №0000192303 від 27.02.2012 року, яким були визначені штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 198 250,80 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 250 ГК України, положень Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі-Положення), під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Пунктами 3.1, 3.2 Положення передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1996 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 (в редакції, що діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин), фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати.

Податковим органом ставиться під сумнів перевищення ліміту залишків готівки у позивача на 684,00 грн., 2979,00 грн. та 479,00 грн., відповідно 12.09.2009 року, 02.07.2010 року 29.11.2010 року, та здійснення оформлення видачі готівки до звітів про використання коштів з порушення чинного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на підтвердження правильності оформлення видачі готівки до звітів про використання коштів № 41, 54, 52, 46, 103 надані копії касових чеків. При дослідженні відповідності змісту цих чеків вимогам вказаних правових норм, виявлено, що в них форму оплати зазначено як "відомість", що свідчить про безготівкову форму розрахунків та суперечить поясненням представника відповідача й іншим письмовим доказам.

Пунктом 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Перевіркою змісту та форми чеків, судом виявлено їх невідповідність вимогам вказаних правових норм, а тому вони не можуть розцінюватись як підтвердні документи до авансових звітів.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не є належними доказами наявності розрахункових документів до авансових звітів і квитанції, отримані позивачем при користуванні послугами автостоянок , оскільки вказані документи видані отримувачем коштів у довільній формі без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Окрім цього, колегія суддів, погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що представлена позивачем на підтвердження наявності розрахункових документів до авансового звіту № 79 від 18.09.2009 квитанція за користування автостоянкою готелю взагалі виписана отримувачем коштів за формою, затвердженою наказом Держбуду України, Держкомтуристу від 30.12.1997 , який втратив чинність.

Доводи апеляційної скарги позивача про підтвердження даної операції поясненнями про те, що страхова премія сплачувалася готівкою страховику, що визначається у полісі обов'язкового страхування, не може бути належними доказами даної обставини.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Пунктом 2.11 Положення визначено, що звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що надані позивачем копії документів щодо наявності розрахункових документів до авансових звітів на придбання автомобільних шин та акумуляторів, після їх співставлення із зареєстрованими видами діяльності за КВЕД вказані продавці - одержувачі коштів, а саме: ПП "Калісто", МПП "Шквал" , ТОВ "ПО Центр "Ортспайн-Дніпро", ТОВ "НВФ "Циклон-7" не здійснюють торгівлю товарами власного виробництва. зроблений висновок про те, що видача ПП "Калісто", МПП "Шквал", ТОВ "ПО Центр "Ортспайн - Дніпро", ТОВ "НВФ "Циклон-7" товарних чеків та квитанцій до прибуткового касового ордеру при отриманні від ПП "Кремавтотранс" коштів за товар не відповідає наведеним вище нормам.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у позивачем було необґрунтовано заявлені вимоги про належні докази на підтвердження витрачання готівкових коштів на придбання автомобільних шин та акумуляторів, та звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснювалось з порушенням вимог Закону, а саме з використанням неналежно оформлених документів.

З приводу позовних вимог про перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не заперечувалось зафіксоване в акті перевірки перевищення ліміту залишку готівки на 684 грн., 2979,00 грн. та 479,00 грн. відповідно - 12.09.2009, 02.07.2010, 29.11.2010 року.

Позиція апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не правильно застосовані до даного правопорушення норми статті 250 ГК України, яка каже, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, колегія суддів вважає помилковою.

Відповідно до статті 2 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених ПК України або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Виходячи з положень пункту 61.1 статті 61, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктів 80.2 та 80.4 статті 80 ПК України до повноважень податкових органів належать функції з контролю за дотриманням платниками податків законодавства (порядку) з питань ведення касових операцій.

Судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що відображені в акті перевірки порушення вчинені позивачем у період з жовтня 2008 року по липень 2011 року, тобто як до набрання чинності ПК України, та після цього.

При цьому, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95, вчинені за порушення, які допущені ним з 08.01.2009 по 02.08.2011 роки.

Крім того, колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що станом на дату вчинення позивачем перевищення ліміту в касі - 12.09.2009 року та тих, які зазначені під порядковими номерами 12-64, 106-107 таблиці на сторінках 63-66 акту перевірки, були чинними вимоги статей 238, 250 ГК України, за яким ці санкції відносились до адміністративно-господарських з обмеженим строком нарахування.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача то, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За приписами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника .податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" статтю 250 ГК України доповнено частиною 2 наступного змісту: дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно, в межах 1095 днів від дня вчинення порушень, застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення, викладені під порядковими номерами 65-105 у таблиці на сторінках 65-66 акту перевірки, та за перевищення ліміту залишку готівки в касі 02.07.2010, 29.11.2010.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість висновку судового рішення про часткове задоволення позову.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача частково не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційні скарги - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, Приватного підприємства "Кремавтотранс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-1670/3397/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 08.02.2013 р.