Постанова № 29327592, 06.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 р.Справа № 1570/152/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді -Шеметенко Л.П.за участю секретаря Левицької З.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства «Антей-А» та Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Антей-А»до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Антей-А» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси та просисо визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0013492310 від 03.10.2011 року, яким Приватному підприємству «Антей-А»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 889879,00 гривень (з яких 711903,00 гривень - за основним платежем, 177976,00 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 р. Державну податкову інспекцію у Приморському районі міста Одеси замінено на правонаступника -Державну податкову інспекцію у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року позов був задоволений частково: визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси № 0013492310 від 03.10.2011 року, яким Приватному підприємству «Антей-А» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 889879,00 гривень (з яких 711903,00 гривень - за основним платежем, 177976,00 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 364612,18 гривень (з яких 291689,75 гривень - за основним платежем, 72922,43 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)). У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач та відповідач подали апеляційні скарги, у яких вважають вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять її скасувати та прийняти нову, якою позивач просить задовольнити позов у повному обсязі , а відповідач - у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - не підлягає задоволенню , з наступних підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що Приватне підприємство «Антей-А»зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 03.05.1999 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ Приморського району міста Одеси.

З 30.05.2011 року по 20.06.2011 року згідно наказу ДПІ № 1277 від 26.04.2011 року ДПІ Приморського району міста Одеси.була проведена документальна планова перевірка ПП «Антей-А» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року, з за результатами проведення якої був складений акт № 4148/23-3/30389663 від 25.06.2011 року .

Актом перевірки встановлено, що ПП «Антей-А» порушено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.7.6 ст.7, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №283/97-ВР в зв'язку з чим встановлено заниження податку на прибуток у сумі 799893 грн., у т.ч. в 3 кварталі 2009 року у сумі 34316 грн., 4 кварталі 2009 року у сумі 49334 грн., 1 кварталі 2010 року у сумі 59645 грн., 2 кварталі 2010 року у сумі 233637 грн., 3 кварталі 2010 року у сумі 209588 грн., 4 кварталі 2010 року у сумі 174452 грн., 1 кварталі 2011 року у сумі 38921 грн. ,завищення відємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 2009 рік у сумі 158359 грн.,та встановлена нікчемність договору, укладеного між ПП «Антей-А»та ТОВ «Мегалайн плюс»згідно якого ПП «Антей-А»у 2-3 кварталі 2010 року здійснило поставку цементу ТОВ «Мегалайн плюс»на загальну суму 531 612 грн. ; зроблено висновок про заниження ПП «Антей-А»валового доходу у сумі 531612 грн., за рахунок невірно визначеного приросту товарно-матеріальних цінностей оскільки в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть списуватись ТМЦ без їх фактичного відвантаження. Таким чином, в результаті перевірки залишки ТМЦ на складах ПП «Антей-А»збільшились на 531 612 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, Позивач надав до ДПІ заперечення на Акт перевірки. Згідно Висновку №14/10/23-3 від 15.02.2011 р. про результати розгляду заперечень до Акту перевірки, висновки Акту перевірки залишені без змін .

На підставі Акту перевірки № 4148/23-3/30389663 ДПІ 19.07.2011 року прийняло податкове повідомлення-рішення № 0008972310, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 999866 грн., в тому числі 799893 грн. за основним платежем та 199973 грн. за штрафними санкціями .

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням ПП «Антей-А»оскаржило його до Державної податкової адміністрації в Одеській області . Рішенням ДПА №33488/10/25-0007 від 28.09.2011 року, прийнятим за результатом розгляду скарги Позивача податкове повідомлення-рішення № 0008972310 скасовано в частині заниження Позивачем валового доходу на 351963,74 грн.

За наслідками розгляду ДПА скарги ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення № 0013492310 від 03.10.2011 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 889879 грн., в тому числі 711903 грн. за основним платежем та 177976 грн. за штрафними санкціями .

Не погоджуючись з висновками ДПА ПП «Антей-А»повторно оскаржило податкове повідомлення-рішення № 0008972310 до Державної податкової служби України . Рішенням ДПС № 7600/6/10-2115 від 15.12.2011 року повторна скарга ПП «Антей-А»залишена без задоволення .

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що протягом квітня-липня 2010 року ПП «Антей-А» здійснювало поставку цементу марки ПЦ ІІ/А-Ш-400 Товариству з обмеженою відповідальністю «Мегалайн плюс». Факт поставки цементу підтверджується видатковими та податковими накладними , які повністю відповідають вимогам до первинних документів, встановлених ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За поставлений цемент ТОВ «Мегалайн-плюс»сплатило ПП «Антей-А»грошові кошти в сумі 637 840,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку Позивача . Вказані господарські операції між ПП «Антей-А»і ТОВ «Мегалайн плюс»були належним чином відображені Позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується даними картки рахунку бухгалтерського обліку №361 , а також даними додатків 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з ПДВ за період квітень-липень 2010 року

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського Кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Апеляційний суд погоджується ,що відсутністю договору між Позивачем та ТОВ «Мегалайн плюс»у письмовій формі не є підставою для висновку щодо недійсності правочину , із врахуванням ч.1 ст.181 Господарського Кодексу України , та відповідно про необґрунтованість доводів Акту перевірки в частині заниження Позивачем валового доходу в розмірі 531 612 грн. у 2-3 кварталах 2010 року по господарським операціям з ТОВ «Мегалайн плюс».

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ПП «Антей-А» 20.05.2010 року, 24.05.2010 року та 04.06.2010 року уклало з ОСОБА_17 договори про надання фінансової допомоги та отримало у 2 кварталі 2010 року - 174 000 грн., яка була відображена Позивачем у складі валового доходу півріччя 2010 року згідно уточнюючого розрахунку №251322 від 09.11.2010 року , а також 3 кварталу 2010 року, що підтверджується даними рядку 01.6 податкової декларації за 3 квартал 2010 року . У поданій ПП «Антей-А»до ДПІ податковій декларації з податку на прибуток за звітний період 2010 рік в рядку 01.6 (інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5) вказана сума 362 грн.

Згідно п.11.1 ст.11 Закону № 334/94-ВР встановлено такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відповідно до п.п. 11.3.1 п.11.3 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку -дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно абз.2 п.16.4 ст.16 Закону № 334/94-ВР платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до п.6.1 ст.6 цього Закону.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ої інстанції ,що ПП «Антей-А», отримавши фінансову допомогу в сумі 174 000 грн. в другому кварталі 2010 року правомірно відобразив збільшення валових доходів по рядку 01.6 податкової декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року, але ПП «Антей-А»відобразивши у рядку 01.6 податкових декларацій з податку на прибуток за 2 і 3 квартали 2010 року фінансову допомогу в розмірі 174 000 грн., було зобов'язано перенести ці дані до рядку 01.6 декларації з податку на прибуток за 2010 рік , але вважає, що помилка у відображенні ( із врахуванням її виправлення) не може бути підставою для застосування санкцій до позивача .

Відповідно до п.1.22.2 Закону № 334/94-ВР поворотна фінансова допомога -це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Судами 1-ої та апеляційної інстанцій було встановлено, що працівниками ПП «Антей-А» на протязі 2009-2011 років за рахунок власних коштів придбавались і оплачувались ТМЦ і послуги (цемент, паливно-мастильні матеріали, запчастини для автомобілів, розрахунково-касове обслуговування в банківських установах тощо), які використовувались в господарській діяльності ПП «Антей-А», що стало підставою для виникнення заборгованості. Факт придбання працівниками ТМЦ і оплати послуг в інтересах ПП «Антей-А»підтверджується квитанціями, видатковими накладними, рахунками-фактурами, звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт визнається самим Позивачем.

За даними бухгалтерському обліку на підприємстві вказані кошти були оформлені , як заборгованості підприємства перед підзвітним особами, а саме перед ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_12, у розмірі 1 431 136,87 грн. (у Акті перевірки - заборгованість у розмірі 1410 779,00 грн.).

Жодних порушень порядку ведення бухгалтерського обліку з боку ПП «Антей-А» Актом перевірки не встановлено.

На момент перевірки заборгованість перед працівниками частково була погашена, а саме у розмірі 239 291,00 гри. та на кінець періоду (31.03.2011 р.) сальдо по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» становило Кт. 1 205 517,00 грн. (що підтверджуються оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3721 співробітники, а також1 картками рахунків: 3721 .співробітники ОСОБА_19, і, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18 ОСОБА_17, ОСОБА_16. ОСОБА_11, ОСОБА_12 за період 01.07.2009 р. - 31.03.2011 р.).

Згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону № 334/94-ВР до складу валових доходів включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п.7.2 ст.7 або ст.10 цього Закону.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону № 334/94-ВР платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно п.11.1 ст.11 Закону № 334/94-ВР встановлено такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно п/п 1.22.1 п.1.22. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Безповоротна фінансова допомога - це сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна

заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат

кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи

фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку

позовної давності.

Статтею 530 Цивільного кодексу передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що право на позов виникає при наявності порушеного права, то право кредитора буде порушеним лише при невиконанні боржником обов'язку щодо оплати отриманого товару в семиденний термін з дня пред'явлення кредитором вимоги про оплату в порядку статті 503 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі статтею 274 Цивільного кодексу України строк позовної давності становить 3 роки. Законодавством не передбачено дострокове закінчення строку позовної давності за будь-яких обставин, в тому числі і в разі ліквідації кредитора.

Крім того, відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України кредитор може відступити від право вимоги по зобов'язаннях іншим особам і не повідомити про це боржника, а боржник за таких обставин має право виконати свій обов'язок перед первісним кредитором, що буде вважатись належним виконанням зобов'язання.

Апеляційний суд вважає, що заборговашсть підприємства із розрахунків із підзвітною особою не є поворотною фінансовою допомогою, у зв'язку із відсутністю фактів передачі платнику податку - господарству коштів у користування, та не укладення договорів про надання фінансової допомоги, а включення її до валового доходу можливо тільки після закінчення строку позовної давності (3 роки з моменту виникнення прострочення погашення підприємством заборгованості), а висновок суду 1-ої інстанції , щодо обґрунтованості висновоку Акту перевірки про заниження ПП «Антей-А»валового доходу на суму 1410779 грн.- помилковим.

Судами 1-ої та апеляційної інстанцій було встановлено, що в декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року валові витрати були занижені на 197337 грн., але вказана помилка була виправлена шляхом збільшення валових витрат на вказану суму у декларації за 2010 рік. ПП «Антей-А» в 1 кварталі 2010 року в програмному забезпеченні помилково двічі занесені прибуткові накладні на загальну суму 57310 грн. з ПДВ, у результаті чого валовий дохід у рядку 01.2 і валові видатки у рядку 04.1 декларації були завищені на 47758 грн. Дана помилка, була самостійно виправлена Позивачем у декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року.

Після подання уточнюючого рахунку, валові витрати за 3 та 4 квартали 2009 р. складають 2 467 595.00 грн.:

Підсумки за 3 квартал 2009 р. - 978 386.00 грн.

- Підсумки за 4 квартал 2009 р. - 1293 482,00 грн.

- Уточнюючий рахунок-195 773,00 грн.

Фактичні витрати за 3-4 квартали склали 2 458 518,00 грн. (відповідно до оборотно-сальдових відомостей по валових витратам за 3, 4 квартал 2009 р. та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 за 3, 4 квартал 2009 р.): 3 квартал - 1 175 723,00 грн.; 4 квартал -1 282 796,00 грн. Завищення валових витрат за 2009 р. склало 9 076,00 грн. (2 458 518,00 грн. - 2 467 595.00 грн.).

На підставі вищевикладеного. вважаємо, що ПП «Антей-А» не завищило валові витрати, а висновки суду не відповідають дійсності.

Відповідно до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №143 від 29.03.2003 року, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п.5.1 ст.5 Закону N 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду 1-ої інстанції , що ПП «Антей-А», завищивши валові витрати у 4 кварталі 2009 року на 206673 грн. та у 1 кварталі 2010 року на 47757 грн. не надало доказів уточнення показників податкової звітності і приведення їх у відповідність з даними бухгалтерського обліку, та неправомірним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про завищення ПП «Антей-А»валових витрат на 254430 грн.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 25.12.2006 року ПП «Антей-А»уклало кредитний договір № В645/1 з Акціонерним банком «Південний». Згідно п.1.1 вказаного договору банк надав ПП «Антей-А»кредит в сумі 700 000 доларів США, а ПП «Антей-А»взяло на себе зобов'язання повернути суму кредиту в строк до 23.12.2011 року та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13 % річних. Згідно п.1.2 договору кредит було видано ПП «Антей-А»на інвестиційну діяльність .

28.12.2006 року між ТОВ «Гармонія»і ПП «Антей-А»було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному фонді ТОВ «Гармонія». Згідно умов даного договору ТОВ «Гармонія»продала, а ПП «Антей-А»купило 100 % статутного фонду ТОВ «Гармонія». Продаж було вчинено за 3 535 000 гривень .

08.12.2010 року ПП «Антей»уклало з ТОВ «Цембудресурс»договір купівлі-продажу згідно якого ПП «Антей-А»продало, а ТОВ «Цембудресурс»придбало 30% статутного капіталу «Гармонія». Продаж було вчинено за 1500000 грн.

ПП «Антей-А»віднесено до складу валових витрат 635 147 грн., які було ним сплачено Акціонерному банку «Південний»в якості відсотків за користування кредитом згідно умов кредитного договору № В645/1 від 25.12.2006 року. Отримані кредитні кошти були витрачені ПП «Антей-А»на придбання 100% статутного фонду ТОВ «Гармонія», що підтвердив в судовому засіданні представник Позивача.

Відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону № 334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Згідно абз.2 п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону № 334/94-ВР, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст.6 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону № 334/94-ВР, норми п.7.6. поширюються також на облік операцій платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Згідно ст.167 Господарського Кодексу України корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону №334/94-ВР під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Згідно з п.5.1. Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як комёпенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ої інстанції ,що 635147 грн., сплачених Позивачем Акціонерному банку «Південний»у вигляді відсотків за користування кредитом не відносяться до витрат на придбання корпоративних прав, оскільки вказані грошові кошти передаються банку, який не є власником корпоративних прав, доводи Акту перевірки в частині заниження Позивачем валових доходів в розмірі 531612 грн. по господарським операціям з ТОВ «Мегалайн плюс»та завищення валових витрат в розмірі 635 147 грн. є необґрунтованими .

Таким , чином із врахуванням принципу пропорційності , встановленого ст.3 КАС України, апеляційний суд вважає вважає помилковим висновок суду 1-ої інстанції про часткове задоволення позову та доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі .

Відповідно до п. п. 3, 4. ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду1-ої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову .

Керуючись ч.1 ст. 195, ч. 3 ст. 198, п. 3, 4 ч. 1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ч.1 ст.207, ст. 210, ст.211, ст. 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Антей-А» - задовольнити .

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби-залишити без задоволення .

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року - скасувати.

Прийняти нову постанову :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Антей-А» -задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси № 0013492310 від 03.10.2011 року,

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції або з дня його складення в повному обсязі.

Головуючий суддя :