Ухвала суду № 29326784, 13.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 р. Справа № 29290/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сосна» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сосна» до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сосна» звернулося до суду з позовом до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області (далі Камінь-Каширська МДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0001212301/3, №0001202301/3, №0000101700/3 від 14.12.2009 року прийняті Камінь-Каширською МДПІ. Посилався на те, що оскаржувані рішення є незаконними, винесені податковим органом без врахування дійсних обставин справи та порушують його права.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ТзОВ «Сосна», подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, оскільки порушень Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем допущено не було. Докази, зокрема, довідки форми 3-ДФ, які підтверджують сплату податку з доходів фізичних осіб, судом першої інстанції не були взяті до уваги.

У зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, апелянт просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника податкового органу, яка просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що ТзОВ «Сосна» зареєстроване Любешівською районною державною адміністрацією і взяте на податковий облік в Любешівському відділенні Камінь-Каширської МДПІ 14.06.2007 року за №1303.

В період, що перевірявся, ТзОВ «Сосна» було платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів найманих осіб та інших. Як платник ПДВ ТзОВ «Сосна» зареєстроване 27.06.2007 року згідно свідоцтва №100049416 НБ №110786, індивідуальний номер платника ПДВ 350350203099.

Основним видом діяльності ТзОВ «Сосна» є приймання від сільськогосподарських товаровиробників продукції тваринництва, її переробка і реалізація. Товариство знаходилося на загальній системі оподаткування і користувалося пільгою з ПДВ згідно з п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції Закону України від 3.06.2008 року).

Камінь-Каширською МДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Сосна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.06.2007 року по 31.12.2008 року про що складено акт №2/23-1/35035021 від 19.06.2009 року .

На підставі акту перевірки відповідачем 1.07.2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000882301/0, №0000842301/0, №0000101700/0. Після оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, вони були змінені рішенням ДПА у Волинській області від 29.09.2009 року, з чим погодилась ДПА України. 14.12.2009 року Камінь-Каширською МДПІ прийняті нові податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0001212301/3, №0001202301/3, №0000101700/3, якими позивачу визначені податкові зобов'язання: податковим повідомленням-рішенням №0001212301/3 за платежем «податок на додану вартість» (ПДВ) на суму 12013 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податковим повідомленням-рішенням №0001202301/3 за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 20610,20 грн., з них за основним платежем 15779 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 4831,20 грн.; податковим повідомленням-рішенням №0000101700/3 за платежем «податок з доходів найманих працівників» на суму 35335,32 грн., з них за основним платежем 11778,44 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 23556,88 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є встановленими та підтвердженими, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

В справі встановлено, що в грудні 2008 року позивач отримав попередню оплату за м'ясопродукти від приватних підприємців ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в сумі відповідно 73486,04 грн. і 154256,98 грн., але поставив підприємцям товарів лише на суми відповідно 38220,28 грн. і 118464,06 грн. Залишок коштів на суму 59216 грн. ( 73486,04 грн. - 38220,28 грн. = 35265,76 грн.; 154256,98 грн. - 118464 грн. = 35792,92 грн.; 35265,76 грн. + 35792,92 грн. = 71058,68 грн; 71058 грн. 68 коп., з них 11843 грн. ПДВ = 59215,68 грн. або приблизно 59216 грн.) ТзОВ «Сосна» не включило до складу валового доходу від продажу товарів у грудні 2008 року, а суму 11843 грн. не включено до складу податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2008 року.

За таких обставин, податковим органом було правомірно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11843 грн.

Повернення підприємцям ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у січні 2009 року суми попередньої оплати 71058, 68 грн. не є підставою для невключення у грудні 2008 року до складу податкових зобов'язань 11843 грн. ПДВ, оскільки відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Підприємцями здійснена попередня оплата товарів у грудні 2008 року, тому 11843 грн. мали бути включені до складу податкових зобов'язань з ПДВ в грудні 2008 року.

Не є підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0001212301/3 та обставина, що п. 4 розділу II Закону України від 31.10.2008 року №639-VI «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Законі України «Про податок на додану вартість» пункти 11.21 і 11.29 ст. 11 виключено. Як видно із п. 1 розділу III «Прикінцеві положення» зазначеного Закону, п. 4 розділу II цього Закону набирає чинності з 1.01.2009 року. Тому, п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» виключено з 1.01.2009 року, а податкові зобов'язання з ПДВ у позивача виникли у грудні 2008 року, тому податковий орган правомірно визначив суму податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті позивачем до бюджету.

Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, то відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно із п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Відповідно до абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В справі встановлено, що позивачем включено до складу валових витрат витрати в сумі 4680 грн. на придбання у ОСОБА_4 по приймальній квитанції №393 від 18.08.2008 року однієї голови молодняка великої рогатої худоби (ВРХ). З квитанції видно, що ОСОБА_4 сплачено 4680 грн., в тому числі дотація 780 грн.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_4 ВРХ позивачу не здавав і не отримував грошей, в тому числі дотації, не підписував квитанцію №393, а авансовий звіт оформлений на ОСОБА_5, тому податковий орган прийшов до правильного висновку, що зазначена квитанція не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», оскільки в квитанції відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, позивачем під час перевірки не були надані відповідні розрахункові платіжні та інші документи, які б підтверджували понесені позивачем витрати на закупівлю ВРХ у ОСОБА_4

Враховуючи вищенаведене, Камінь-Каширською МДПІ в податковому повідомленні-рішенні №0001202301/3 правомірно визначене позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 975 грн. (4680 грн. - дотація 780 грн. = 3900 грн.; 25% від 3900 грн. = 975 грн.) і нараховано штрафну (фінансову) санкцію. З цим погодився позивач, не оскарживши постанови суду першої інстанції в частині відмови в позову про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача в частині податку на прибуток.

Крім того, в справі встановлено, що ТзОВ «Сосна» здійснювало закупівлу ВРХ від деяких громадян (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11) без надання підприємству такими громадянами довідок за формою №3-ДФ про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку. Податок з доходів фізичних осіб з таких громадян не утримувався і до бюджету не перераховано 3716,16 грн. Крім того, позивачем здійснювалась закупівля ВРХ від деяких громадян (ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22) з наданням ними довідок за формою №3-ДФ, у яких відсутні зазначені види вирощеної продукції. Не утримано з цих громадян і не перераховано до бюджету (за зазначеними довідками) 8062,28 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Згідно з Порядком видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1.08.2006 року №1063 «Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми» (в редакції до внесення змін постановою від 20.05.2009 року №517), довідка форми №3-ДФ надає право фізичній особі - власнику сільськогосподарської продукції на отримання доходу від податкового агента - суб'єкта господарювання без утримання податку. Довідка видається місцевою радою власнику сільськогосподарської продукції і обов'язково повинна містити найменування реалізованої сільськогосподарської продукції (перелік її видів, включаючи продукцію первинної переробки). Довідки реєструються місцевою радою і у разі втрати чи пошкодження довідки видається дублікат, про що робиться відповідний запис на бланку довідки. Довідка подається власником сільськогосподарської продукції податковому агенту.

Згідно з роз'ясненнями ДПА України, наданими в листі від 22.12.2006 року №24159/7/17-0717 «Про застосування постанови КМУ від 1.08.2006 року №1063 «Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми», податковим агентам слід перевіряти, що довідка є встановленої форми (форми №3-ДФ) і в ній заповнені всі визначені реквізити. При цьому якщо вид продукції , що реалізовується фізичною особою, не зазначений у частині довідки щодо найменування сільгосппродукції, то податковий агент зобов'язаний утримати податок із всієї суми, виплаченої за закупівлю такої продукції.

За таких обставин, позивачем не утримано та не перераховано до бюджету 11778,44 грн. податку з доходів фізичних осіб (3716,16 грн. + 8062,28 грн. = 11778,44 грн.), тому податкове повідомлення-рішення відповідача №0000101700/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 11778,44 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції - штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку 23556,88 грн. відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є правомірним.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги довідки, які були подані ним в судовому засіданні, не заслуговують на увагу, оскільки вони були відсутні на момент перевірки, були не встановленої форми, належним чином не завірені, тому не можуть бути підставою для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення щодо сплати податку з доходів фізичних осіб.

Оскільки суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає.

Доводи апелянта, наведені вище, висновків суду першої інстанції не спростовують, суперечать обставинам справи та положенням податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, тому не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сосна» залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року в справі № 2а-749/10/0370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М.Старунський