Ухвала суду № 29326540, 24.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р. Справа № 7368/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Качмара В.Я., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання - Барана П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Волинська будівельна компанія» до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

09 червня 2009 року ТОВ «Перша Волинська будівельна компанія» звернулося до суду з позовом до Любомльської МДПІ Волинської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 25 травня 2009 року за №0000092301/3 та за №0000082301/3.

Вважає дії податкового органу по прийняттю оспорюваних податкових повідомлень-рішень такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено. Постановлено визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції №0000092301/3 від 25 травня 2009 року та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції №0000082301/3 від 25 травня 2009 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Любомльська МДПІ Волинської області, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апелянт по справі вказує на те, що суд першої інстанції при прийняті рішення не врахував, що в порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія» занизило валові витрати на 1 606 482 грн. 17 коп., в тому числі на 1 529 053 грн. 17 коп. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Західекспертспецбуд» та на 77 429 грн. з різними контрагентами. Внаслідок заниження валового доходу на 7 730 469 грн. 77 коп. та заниження валових витрат на 1 606 482 грн. 17 коп. перевіркою встановлено заниження об'єкта оподаткування по податку на прибуток на суму 6 123 987 грн. 60 коп. та суму податку на прибуток до сплати на 1 530 996 грн. 90 коп.

Зазначає, що перевіркою було встановлено, що ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія» в порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занизило в податкових деклараціях з ПДВ податкові зобов'язання на 1 546 093 грн. 55 коп., в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занизило податковий кредит на 2 840 17 грн. 89 коп. Внаслідок заниження податкових зобов'язань, завищення і заниження податкового кредиту та показників податкових декларацій з ПДВ перевіркою визначено заниження на 1 262 075 грн. 66 коп. податку на додану вартість.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Любомльської МДПІ Волинської області та представника прокуратури Львівської області, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Любомльською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 2 лютого 2007 року по 30 червня 2008 року. За результатами перевірки 25 листопада 2008 року складено акт за №20/23/34887466.

Відповідно до даного акту встановлено порушення вимог пп. 4.1.1 п. 4.1, п. 4.1. ст. 4, п. 5.1 ст.5, пп.11.3.1. п. 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено суму податку на прибуток на загальну суму 1 530 996, 90 грн. та порушено вимоги п. 4.1. ст. 4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 262 075, 66 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія» Любомльською ОДПІ сформовані податкові повідомлення-рішення від 25 травня 2009 року за №0000092301/3 в якому визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 2 365 161, 35 грн. та за №00000082301/3 в якому визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в сумі 2 567 522, 44 грн.

Проте, згідно висновку судово-економічної експертизи №0413 від 30 жовтня 2009 року заниження валового доходу на 7 730 497. 77 грн. та податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 1 546 093. 55 грн. ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія» за період з 2 лютого 2007 року по 30 червня 2008 року нормативно та документально не підтверджується.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується повністю з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 та підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (підпункт 11.2 статті 11 Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції було встановлено, що між державним підприємством «Управління капітального будівництва», Головним управлінням МНС України в Волинській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Волинська будівельна компанія» 21 березня 2007 року було укладено інвестиційний договір про будівництво житлового будинку за №03. Згідно підпунктів 1,5 і 1,7 пункту 1 договору, фінансування будівництва об'єкту, здійснюється Інвестором-Генпідрядником (ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія») у повному обсязі у формі капітальних вкладень та джерело капітальних вкладень визначається Інвестором-Генпідрядником на власний розсуд у відповідності з чинним законодавством України і може включати в себе власні та залучені кошти, інвестиції.

Як видно із матеріалів справи, з п.3 даного інвестиційного договору, де ТзОВ «Перша Волинська Будівельна компанія» надає ДП «Управління капітального будівництва» довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, актів виконаних робіт по формі КБ-2в, а також актів проведення скритих робіт, монтажу обладнання, що свідчать про обсяги виконаних будівельних робіт та їх вартість.

Додатковою угодою №1 від 22 березня 2007 року до інвестиційного договору про будівництво житлового будинку №03 від 21.03.2007р., зокрема підпунктом 2.1.1 пункту 1 ДП «Управління капітального будівництва» отримує у власність 11% житла від загальної житлової площі завершеного будівництвом об'єкту, які в подальшому мають бути передані ГУ МНС України у Волинській області для забезпечення житлом особового складу та інших осіб у встановленому законом порядку.

На виконання інвестиційного договору від 21 березня 2007 року ТзОВ «Перша Волинська Будівельна компанія» 31 серпня 2007 року було укладено із ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» договір про будівництво житлового будинку за №020/Ф.

Згідно договору №020/Ф від 31.08.2007р. - «Довіритель» (фізичні, юридичні особи) довіряє Управителю (ВАТ Селянський комерційний банк «Дністер») здійснювати фінансування будівництва об'єкта 80-ти квартирного 5-ти поверхового будинку за адресою м.Луцьк, вул.Чернишевського, 114-а, за рахунок коштів, наданих йому на правах довірчої власності довірителями ФФБ. «Забудовником» по Договору виступає ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія».

Також судом першої інстанції було встановлено і те, що на виконання вищевказаних договорів «Забудовник» протягом 2007-2008 років здійснював будівництво житлового будинку шляхом залучення Генпідрядника - ТОВ «Західексиертспецбуд», Генпідрядником виконувались та передавались виконані роботи «Забудовнику» згідно відповідних Актів форми КБ-2, та КБ-3. Оплата «Забудовником» «Генпідряднику» проводилась за рахунок коштів, що надходили від Фонду фінансування будівництва.

1 листопада 2007 року між ТзОВ «Перша Волинська Будівельна компанія» та ТзОВ «Будімекс Україна» укладено агентський договір. Згідно п. 2.2.1 агентського договору ТзОВ «Будімекс Україна» взяло на себе зобов'язання щодо пошуку осіб для залучення грошових коштів для будівництва об'єкту нерухомості, який знаходиться за адресою м.Луцьк, вул.Чернишевського, 114-а, ТзОВ «Будімекс Україна» за надані послуги виставляло Акт здачі-прийняття робіт, де вказувшюсь, яку суму грошових коштів було залучено для будівництва об'єкта нерухомості. Акти підписувалися двома сторонами.

Кошти від фізичних осіб, які були залучені ТзОВ «Будімекс Україна» поступали на розрахунковий рахунок Управителя ФФБ (ВАТ Селянський комерційний банк «Дністер») згідно договору №020/Ф про будівництво житлового будинку від 31.08.2007р., а потім перераховувалися загальною сумою на розрахунковий рахунок ТзОВ «Перша Волинська будівельна компанія».

Відповідачем по справі не надано будь-яких доказів, що укладені ТзОВ «Перша Волинська Будівельна компанія» договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акти звірки розрахунків не мають юридичної сили або визнані недійсними.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року по справі №2а-18269/09 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий С.І. Богаченко

Суддя В.Я. Качмар

Суддя В.С. Затолочний

Повний текст виготовлений 01.02.2013 року.