Рішення № 29325522, 07.02.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/2711/2013

Головуючий у 1- й інстанції: Величко Т.О.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення пені,

ВСТАНОВИЛА:

13 лютого 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фірми «Т.М.М» - товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення пені.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 12 січня 2006 року між ним та фірмою «Т.М.М» - ТОВ укладено інвестиційний договір будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 Предметом вказаного договору є внесення інвестицій позивачем у розмірі 724 473 грн., що еквівалентно 143460 дол. США, в строк до 29 грудня 2006 року в будівництво житлового будинку за вказаною адресою. На виконання умов зазначеного договору відповідач зобов'язався не пізніше 30 квітня 2009 року передати у власність інвестора приміщення (двокімнатну квартиру загальною площею 79,70 кв. м на другому поверсі першої секції) по акту прийому-передачі. В зв'язку з невиконанням відповідачем умов інвестиційного договору щодо передачі вказаного приміщення у власність, позивач просив суд на підставі п. 7.4 вказаного договору стягнути з відповідача пеню за період з 14 лютого 2011 року по 13 лютого 2012 року у розмірі 112 293,32 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

11 квітня 2012 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказав, що в разі пропущення строку позовної давності пеня може бути нарахована за останні рік невиконання зобов'язання.

Рішенням колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2012 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову з інших підстав.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала та просила суд її задовольнити.

Представник фірми «Т.М.М.»- ТОВ за довіреністю - ОСОБА_4 апеляційну скаргу просила відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 12 січня 2006 року між Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ (підприємство) та ОСОБА_2 (інвестор) був укладений інвестиційний договір будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до умов якого інвестор зобов'язався сплатити вартість двокімнатної квартири загальною площею 79,70 кв. м на другому поверсі першої секції, а підприємство - побудувати та у ІІІ кварталі 2008 року здати в експлуатацію, а також не пізніше 30 квітня 2009 року передати у власність інвестору за актом приймання-передачі квартиру АДРЕСА_1

ОСОБА_2 було здійснено 100 % інвестування будівництва квартири у розмірі 724 473 грн., що еквівалентно 143460 дол. США в обумовлені сторонами строки.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції керувався ст. 256, п. 1 ч. 2 ст. 258, 267 ЦК України та виходив з того, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого права після спливу позовної давності, про застосування якої зроблено заяву стороною у спорі, при чому клопотання про поновлення строку позовної давності позивач не заявляв.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

На підставі ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зі змісту викладеного випливає, що пеня - це санкція, що нараховується з першого дня прострочення і доки зобов'язання не буде виконано, а тому у разі пропущення річного строку звернення може бути нарахована за останній рік невиконання основного зобов'язання в межах строку позовної давності за основним зобов'язанням.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 13 лютого 2012 року звернувся до суду з позовом про стягнення пені у розмірі 112 293, 32 грн. за період з 14 лютого 2011 року по 13 лютого 2012 року, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

З огляду на викладене, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення наступного змісту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі п. 6.1. інвестиційного договору передача приміщення у власність інвестору здійснюється за актом прийому-передачі приміщення, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше 30 квітня 2009 року.

Згідно з п. 7.4 інвестиційного договору у випадку порушення підприємством своїх зобов'язань згідно п. 6.1, більш ніж на 30 банківських днів, підприємство сплачує інвестору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожен день прострочення, починаючи з 31-го дня.

Відповідно до п. 8.2 інвестиційного договору належним виконанням передачі інвестору приміщення, зазначеного у п. 2.2 договору, є підписання двостороннього акта приймання-передачі приміщення, яке має відбуватися із дотриманням порядку, встановленого пунктами 6.2 та 6.3 цього договору.

Враховуючи те, що облікова ставка НБУ у період з 14.02.2011 року по 13.02.2012 року була встановлена на рівні 7, 75 %, розмір пені відповідно до п. 7.4. інвестиційного договору договору становить 112 293, 32 грн. (724 473, 00 грн. *15, 5 %/100).

У матеріалах справи відсутні докази направлення Фірма «Т.М.М» - ТОВ ОСОБА_2 повідомлення про готовність приміщення до передачі відповідно до ст. 9 інвестиційного договору та підписаний сторонами акт прийому-передачі приміщення, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника фірма «Т.М.М.» - ТОВ на абз. 2 ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», оскільки згідно з умовами інвестиційного договору підприємство зобов'язалося здати будинок в експлуатацію у ІІІ кварталі 2008 року, тобто до 30 вересня 2008 року, будинок було здано в експлуатацію лише 31 грудня 2010 року, тобто після спливу 18 місяців з визначеного у договорі терміну.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 208, 303-305, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов ОСОБА_2 до Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення пені - задовольнити.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (м. Київ вул. Чаадаєва, 2Б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь ОСОБА_2 пеню у розмірі 112 293, 32 грн. та судовий збір у розмірі 1 122, 93 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді