Ухвала суду № 29324721, 05.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2514/6026/2012 Провадження № 22-ц/795/413/2013 Головуючий у I інстанції -Кобилецький І.Ф. Доповідач - Харечко Л. К.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Ішутко В.М., Шемець Н.В.,

при секретарі - Биховець Н.М.,

за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та неустойки, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 3000 гривень неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, та стягнуто 894 гривні 40 коп. в рахунок відшкодування витрат за надання правової допомоги адвоката, а всього стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3894 (три тисячі вісімсот дев'яносто чотири) гривні 40 коп.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по аліментах, чим порушив право позивача на стягнення вказаної заборгованості.

Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що суд першої інстанції, зменшивши суму неустойки, не врахував, що відповідач умисно ухилявся від сплати аліментів, так як був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти на дітей, проте жодного платежу ним сплачено не було з 2011 року. Апелянт зазначає, що як і відповідач, також знаходиться на лікуванні, однак не в змозі продовжувати своє лікування і утримувати сама двох дітей без допомоги відповідача.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що відповідно до виконавчого листа № 2-864/10, виданого на підставі рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 квітня 2010 року і до досягнення дітьми повноліття(а.с.12).

Згідно розрахунку старшого державного виконавця Романенка Р.В. заборгованість по аліментам відповідача ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей станом на серпень місяць 2011 року становила 7893 грн. 78 коп., а станом на грудень 2012 року складає 16 268 грн. 28 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково та відмовляючи у вимозі щодо стягнення заборгованості по сплаті аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь 16268 грн. 28 коп. задоволенню не підлягають, оскільки ця заборгованість повинна стягуватись державним виконавцем на підставі вже виданого листа № 2-864/10, у примусовому порядку.

Також вирішуючи питання про розмір стягнення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, районний суд вважав за необхідне, зменшити розмір неустойки з 5001 грн. 54 коп. до 3000 грн., враховуючи матеріальний стан відповідача та стан його здоров'я.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по сплаті аліментів, оскільки законодавством не передбачено стягнення в судовому порядку заборгованості по аліментах у випадку знаходження виконавчого листа на виконанні у виконавчій службі.

За наявності заборгованості по аліментах її розмір обчислюється державним виконавцем, а у разі незгоди, зокрема, стягувача з визначеною сумою заборгованості, спір вирішується судом. Проте заперечень проти визначеної заборгованості по аліментах у ОСОБА_2, обчисленої старшим державним виконавцем ВДВС Ніжинського МРУЮ (а.с.13), ОСОБА_1 не мала.

Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру неустойки через матеріальний стан платника аліментів та стан його здоров'я, оскільки по справі встановлено, що згідно довідки з Ніжинського районного Управління соціального захисту населення відповідач отримує соціальну допомогу як інвалід другої групи загального захворювання в розмірі 856 грн. Також, судом встановлено, що відповідач тривалий час знаходиться в лікарні на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідною медичною довідкою.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи в сукупності, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, а також відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_2 повної суми неустойки, врахувавши при цьому положення ст. 196 СК України.

Доводи апеляційної скарги повністю спростовуються обставинами даної справи, не свідчать про порушення судом норм матеріального або процесуального закону та не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Судді: