Ухвала суду № 29324669, 05.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2518/2271/2012 Провадження № 22-ц/795/436/2013 Головуючий у I інстанції -Шляхов В.І. Доповідач - Харечко Л. К.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Зінченко С.П., Бечка Є.М.,

при секретарі - Биховець Н.М.,

за участю: прокурора Копистко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом прокурора Ріпкинського району Чернігівської області в інтересах держави в особі комунального закладу „Ріпкинської центральної районної лікарні" Ріпкинської районної ради, Ріпкинської районної ради та фінансового управління Ріпкинської районної державної адміністрації до ОСОБА_1, про відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2012 року позов прокурора Ріпкинського району Чернігівської області в інтересах держави в особі комунального закладу „Ріпкинської центральної районної лікарні" - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь комунального закладу „Ріпкинська центральна районна лікарня" (код ЄДРПОУ 02006478, р/р 35418008002173, МФО 853592, банк ГУДКСУ у Чернігівській області) у відшкодування витрат 8 209 грн. 22 коп. (вісім тисяч двісті дев'ять гривень двадцять дві копійки) понесених на лікування потерпілого від злочину.

Стягнуто з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1, в дохід держави 214 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача 5745,28 грн. витрат понесених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що до складу витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2, Ріпкинською центральною районною лікарнею були включені витрати пов'язані з придбанням лікувальним закладом медикаментів, проте, всі витрати на медикаменти понесені виключно потерпілим ОСОБА_2 та відшкодовані ОСОБА_1 останньому в повному обсязі, в сумі 2000 грн., що підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 - мати потерпілого ОСОБА_2

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Судом було встановлено, що 05.09.2012 року ОСОБА_1 приблизно о 19 годині, керуючи автомобілем ВАЗ 2110, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі смт. Ріпки - с. Павлівка, не врахував дорожньої обстановки, яка склалася, не вибрав безпечну швидкість руху, виїхав на ліве узбіччя, в результаті чого між селами Суличівка та Малий Листвен, на відстані 48,5 м. від дорожнього знаку 5,47 ПДР України „М. Листвен" з'їхав в кювет.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ 2110, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому тіла 6-го грудного хребця, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1398 від 19 вересня 2012 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я понад 21 день. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2012 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку із примиренням з потерпілим, провадження по справі закрито.

Згідно довідки Ріпкинської ЦРЛ, ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в цьому закладі охорони здоров'я у вересні 2012 року 26 днів та у жовтні 2012 року 10 днів, тобто 36 ліжко-днів, через що загальна вартість його перебування на лікуванні становить 8 209 грн. 22 коп., оскільки сума фактичних витрат всього склала у вересні 2012 року 1066662 грн. 61 коп., а у жовтні 2012 року 1241281 грн. 61 коп., при цьому кількість ліжко-днів відповідно склала 4709 та 5351 грн.. Через що вартість ліжко-дня у вересні 2012 року становила 226 грн. 52 коп., а у жовтні 2012 року 231 грн. 97 коп., тому фактична вартість витрат з перебування ОСОБА_2 в лікарні у вересні 2012 року склала 5889 грн. 52 коп., а у жовтні 2012 року 2319 грн. 70 коп.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора Ріпкинського району Чернігівської області в інтересах держави в особі комунального закладу „Ріпкинської центральної районної лікарні", суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статей 1206 та 1191 ЦК України передбачена відповідальність особи, яка вчинила злочин, відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам чинного законодавства України і з ним погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Частиною 2 ст. 1191 ЦК України визначено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчинені злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545 сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведеним ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і прибирання інвентарю та обладнання.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи ОСОБА_1, які викладені в апеляційній скарзі про те, що фактично витрати на медикаменти, які включені до розрахунку витрат лікарні, для лікування потерпілого ОСОБА_2 відповідачем відшкодовані, апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги, оскілки вказані обставини були предметом перевірки суду першої інстанції, і їм надана належна оцінка в сукупності з іншими доказами у справі.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_3, а також розписки, які свідчать про передавання коштів та зерна потерпілому на придбання ліків не можуть бути належними доказами у справі, оскільки не свідчать про те, що вказані кошти були спрямовані на відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

Таким чином, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються обставинами даної справи, не свідчать про порушення судом норм матеріального або процесуального закону та не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Судді: