Ухвала суду № 29324660, 07.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2523/1931/2012 Провадження № 22-ц/795/218/2013 Головуючий у I інстанції -Хоменко Л.В. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Горобець

суддів - Хромець Н.С., Острянського В.І.,

при секретарі Лучик Н.В

за участі представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, її представника адвоката ОСОБА_3,представника органу опіки та піклування Кубрак С.М., представника районної ради ОСОБА_5, управління Державної міграційної служби Гвоздя І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „ Універсал Банк" до ОСОБА_2 , неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах яких діє ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо спору - Управління державної міграційної служби в Чернігівській області, Чернігівська районна рада, Орган опіки та піклування,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року, яким позов ПАТ „Універсал Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення всіх зареєстрованих та проживаючих за вказаною адресою, та зняття їх з реєстраційного обліку було задоволено, ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_11, просить зазначене рішення скасувати та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що, звернувши стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1 суд фактично допустив подвійне стягнення, оскільки на момент розгляду справи про звернення стягнення на предмет іпотеки Чернігівським районним судом 18.10.2011 року вже було ухвалене рішення про стягнення солідарно з неї та ОСОБА_11 366716,24 грн. заборгованості за кредитними договором та видано виконавчий лист.

Не погоджуючись з рішенням в частині виселення всіх осіб, зареєстрованих в іпотечному будинку, апелянт незаконність виселення неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вбачає у тому, що суд першої інстанції допустив порушення національного та міжнародного права щодо захисту прав і інтересів дітей. На думку апелянта, судом порушено Конвенцію ООН „Про права дитини". ратифіковану Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року, ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував наведені вище норми міжнародного права та ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства", а тому невірно застосував ч.3 ст. 109 ЖК України, оскільки саме наведеними вище нормами права, захищені інтереси неповнолітніх дітей. Не було враховано судом, на думку апелянта, також вимоги Закону України "Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей", яким визнається неприпустимим зменшення або звуження прав і охоронюваних законом інтересів дітей стосовно житлових приміщень, а також ст. 29 ЦК України.

Рішення в частині виселення інших осіб, зареєстрованих у будинку, на який звернуто стягнення судом, ОСОБА_2 вважає незаконним, оскільки вселені нею в будинок за спірною адресою інші члени сім"ї власника були з дотриманням норм ст. ст.64 та 156 ЖК України і їх виселення можливо лише за наявності підстав, передбачених ст. 116 ЖК України, яких у конкретному випадку не існувало.

Проте, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 рішення суду не оскаржують, повноважень ОСОБА_2 на оскарження в їх інтересах, не надавали,тому, за відсутності апеляційної скарги суд позбавлений можливості аналізувати законність рішення суду першої інстанції в цій частині.

Інших доводів незаконності рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить, доводів незаконності свого виселення ОСОБА_2 в апеляційній скарзі також не наводить.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник, а також представник третьої особи - органу опіки та піклування, апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог ст.ст. 33-40 Закону України "Про іпотеку" .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи у апеляційному суді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Універсал Банк", суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 порушила свої зобов"язання за іпотечним договором перед іпотекодержателем, не виконує рішення суду про стягнення у солідарному порядку з неї та боржника ОСОБА_11 заборгованості за кредитним договором та не виконує рішення суду про стягнення заборгованості, тому, вимоги позивача про звернення стягнення на передане в іпотеку майно та виселення осіб, які зареєстровані та проживають в іпотечному будинку ґрунтуються на положеннях стст. 33.38,39,40 Закону України „Про іпотеку".

З такими висновками районного суду повністю погоджується апеляційний суд.

Судом встановлено, що 27 вересня 2007 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_11 був укладений кредитний договір №35-1/817К-07, за умовами якого ОСОБА_11 отримав грошові кошти в сумі 50 000 доларів США в кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно договору з кінцевим терміном повернення 26.09.2017 року.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 27 вересня 2007 року за реєстровим №3842, за яким остання передала в іпотеку належні на праві власності:

житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а також земельну ділянку, загальною площею 0,42 га, цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства, кадастровий №7425587500:01:000:0004, що знаходиться в с. Роїще, на території Роїщенської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області.

19 березня 2009 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_11 була укладена додаткова угода про зміну базової процентної ставки за користування кредитом, у зв"язку з чим 19 березня 2009 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 27.09.2007 року за р. №3842, згідно якого сторони врахували внесені зміни у кредитному договорі.

Згідно статуту ПАТ "Універсал Банк" є правонаступником усіх прав та обов"язків ВАТ "Універсал Банк"( а.с. 70-78).

Неналежне виконання зобов"язань за кредитним та іпотечним договором призвело до заборгованості за кредитним договором у зв"язку з чим, рішенням Чернігівського районного суду від 18 листопада 2010 року №2-1276/10 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_11 та ОСОБА_2 на користь ПАТ „Універсал Банк" 366716,24 грн. заборгованості. Рішення не оскаржувалось, набрало законної сили, але у добровільному порядку не виконане, у зв"язку з чим державним виконавцем у встановленом порядку відкрите виконавче провадження . У зв"язку з відсутністю іншого майна, виникла необхідність звернення стягнення на нерухоме майно, у тому числі, яке є в іпотеці.

Відповідно до ч.1 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання рішення допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача.

Відповідно до ч.8 ст.54 цього Закону, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України „ Про іпотеку".

В силу ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктами 2.1.4,4.2.1, 4.2.2, 4.2.4, 4.2.5 та 4.3 Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, невиконання позичальником та/або іпотекодавцем - майновим поручителем зобов'язань за даним Договором та/або за кредитним договором, в порядку та на умовах передбачених даним договором - на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом також встановлено, що 26.10.2010 року відповідно до ст. 35 Закону України „ Про іпотеку" ОСОБА_2 та ОСОБА_11 банком були повідомлені про порушення зобов"язань за кредитним договором від 27.09.2007 року №35-1/817К-07, про розмір заборгованості та право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки( а.с.68-61).

Враховуючи вищезазначене та вимоги ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження", апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду про наявність підстав для задоволення позову в зазначеній частині та звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_2 з застосуванням процедури продажу іпотечного майна, передбаченої ст. 38 Закону України „Про іпотеку". Також, апеляційний суд вважає, що ухвалене рішення в цій частині відповідає вимогам ст. 39 Закону України „Про іпотеку", якою визначено порядок та умови реалізації предмета іпотеки за рішенням суду, та який апелянтом у зазначеній частині не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд допустив подвійне стягнення боргу, оскільки звернув стягнення на предмет іпотеки - її нерухоме майно , при наявності рішення суду від 18.11 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_11 заборгованості за кредитним договором у розмірі 366716, 24 грн., на думку апеляційного суду не заслуговують на увагу. Виходячи з правил ч.8 ст.54 Закону України „Про виконавче провадження" та з наданої відділом державної виконавчої служби інформації про те, що рішення суду про стягнення 366716,24 грн. заборгованості за кредитним договором залишається не виконаним у повному обсязі (а.с.231), подальше виконання рішення та виконавчі дії мають відбуватись шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

Така ж позиція висловлена у ч.2 п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ" № 5 від 30.03.2012 року, згідно з якою, у випадках, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця, допускається стягнення рішенням суду заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки .

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення про виселення неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з іпотечного будинку, вимог міжнародного та національного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виключень наведена норма закону не передбачає.

Ні норми міжнародного права, зокрема, ст.3 Конвенції ООН „Про права дитини" ні норми національного законодавства - ч. 2 ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства„ та Закон України „Про основи соціального захисту бездомних дітей", на які посилається апелянт, не мають положень щодо заборони виселення неповнолітніх дітей за рішенням суду у випадках передбачених законом.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що в АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_10, 1943 року народження - з 28.11.1979 року, ОСОБА_12, 1971 року народження- з 01.09.2011 року, ОСОБА_2, 1973 року народження, неповнолітні її діти ОСОБА_8, 1998 року народження ОСОБА_7, 2001 року народження - з 17.03.2010 року, тобто, після отримання кредиту ОСОБА_11, та укладення іпотечного договору. Проживання та реєстрація ОСОБА_2, ОСОБА_11 та їх неповнолітніх дітей на час укладення кредитного та іпотечного договору і до 17.03.2010 року був будинок АДРЕСА_2 ( а.с.68,240).

Судом встановлено, що 23 серпня 2012 року, тобто, більше ніж за місяць до звернення з позовом, ПАТ "Універсал Банк" було надіслано відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_9 письмову вимогу про добровільне зняття з реєстрації та виселення з будинку (а.с.62, 63, 64, 65, 66, 67), у тому числі і відносно неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_7 повідомлення направлене на адресу їх батьків - ОСОБА_11 та ОСОБА_2 . Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. З статті 109 Житлового кодексу України. Проте, відповідачі добровільно вимог банку не виконали. Отже, суд першої інстанції, звернувши стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, обгунтовано задовольнив позов і про виселення відповідачів у судовому порядку з цього житлового будинку.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції повно, всебічно та об»єктивно встановив обставини справи, вірно визначив характер спірних правовідносин, закон, який регулює ці правовідносини, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Обставин передбачених ч.3 ст. 303 ЦПК України, які б свідчили про наявність підстав для виходу суду апеляційної інстанції за межі доводів скарги не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст 303,304,307,308,313,315,317,324 ЦПК України апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: