Рішення № 29315148, 06.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/17184-2012 06.02.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська

страхова група»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 37 700,92 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники:

від позивача: Пасічна Н.В. - дов. № 16-1/18 від 03.01.13 р.

від відповідача: Заросило Н.В. - дов. № б/н від 13.01.13 р.

Савісько В.В. - дов. № 1/2012 від 16.01.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення шкоди у розмірі 37 387,48 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11.07.10 р. на проспекті Маяковського, 16 у м. Києві за участю транспортних засобів «Ford Focus», державний номер АА8659НЕ та «Mazda 3», державний номер АА1196ІС, внаслідок порушення правил дорожнього руху України водієм Акімовим Ельдаром Ленаровичем, а також трьох відсотків річних у розмірі 313,44 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою суду від 03.12.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/17184-2012 та призначено її розгляд на 19.12.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи; ухвалено направити запит до МТСБУ щодо відомостей про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, водій якої винен у ДТП.

У судове засідання 19.12.12 р. представник позивача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 05.12.12 р., яке підтверджує отримання позивачем 10.12.12 р. ухвали про порушення провадження у справі; вимог ухвали суду не виконав; про причини неявки не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.12.12 р. проти позову заперечив у повному обсязі, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, у зв'язку з нез'явленням представника позивача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд ухвалою від 19.12.12 р. відклав розгляд даної справи на 09.01.2013 р.; повторно зобов'язати позивача надати суду: на підтвердження його статусу юридичної особи і повного найменування подати суду оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідку з органів статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку з обслуговуючого банку про наявність відкритих рахунків та їх реквізити; оригінали доданих до позовної заяви документів; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору; довідку-витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи.

24.12.12 р. через службу діловодства господарського суду від МТСБУ надійшла інформація на запит суду, яку було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.01.13 р. представник позивача надав суду письмові заперечення на відзив на позовну заяву, який було залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.01.13 р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами даної справи.

Представник позивача заперечень не навів.

Також у судовому засіданні 09.01.13 р. представники сторін заявили письмове клопотання про продовження строку вирішення спору.

Розглянувши вищезазначене клопотання сторін, суд його задовольнив та ухвалою від 19.12.12 р. продовжив строк розгляду спору в справі № 5011-37/17184-2012 на п'ятнадцять днів до 14.02.2013 р.

У судовому засіданні 06.02.13 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.02.13 р. проти позову заперечив, вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню; надав суду письмові доповнення до відзиву на позовну заяву, які було зареєстровано службою діловодства господарського суду та залучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.10 р. по проспекті Московський, 16 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford Focus», державний номер АА8659НЕ, яким керував Акімов Е.Л., що належить ТОВ «Укар Лізинг», та транспортного засобу «Mazda 3», державний номер АА1169ІС, під керуванням Шатило Ю.А., що належить Шатило Я.А.

Акімов Е.Л., керуючи транспортним засобом «Ford Focus», державний номер АА8659НЕ, під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mazda 3», державний номер АА1169ІС, під керуванням Шатило Ю.А., чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка ДАІ № 8649434 від 15.07.10 р. та постанова Оболонського районного суду м. Києва від 13.08.10 року в адміністративній справі № 3-8440 2010 рік, відповідно до якої Акімов Е.Л. визнав свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та був підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13.08.10 року в адміністративній справі № 3-8440 2010 р., у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою Акімов Е.Л. визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Mazda 3», державний номер АА1169ІС, під керуванням Шатило Ю.А., що належить Шатило Я.А.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», (страховик) та Шатило Ю.А. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 09-3001-0031 від 12.03.10 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Mazda 3», державний номер АА1169ІС.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Mazda 3», державний номер АА1169ІС, замовив у ТОВ «Асистантська компанія «Українська служба допомоги» проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

22.07.10 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «Mazda 3», державний номер АА1169ІС.

22.07.10 р. було надано звіт № 101207, складений експертом-оцінювачем Якимчуком А.О. (вища освіта, кваліфікація експерта-оцінювача дорожніх транспортних засобів, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6351 від 04.10.08 р., свідоцтво ФДМУ про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 6957 від 24.10.08 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mazda 3», державний номер АА1169ІС, становить 33 004,25 грн.

На підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 12.07.10 р. Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № ДКК50355 від 27.07.10 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 37 387,48 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 09-3001-0031 від 12.03.10 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжними дорученнями № 29592 від 28.07.2010 р. 37 387,48 грн. страхового відшкодування Шатило Ю.А. на рахунок ДП «Авто Інтернешнл».

Враховуючи те, що постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13.08.2010 року в адміністративній справі № 3-8440 2010 р. Акімов Е.Л., який керував автомобілем «Ford Focus», державний номер АА8659НЕ, визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Mazda 3», державний номер АА1169ІС, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Mazda 3», державний номер АА1169ІС.

З огляду на те, що Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 09-3001-0031 від 12.03.10 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11.07.10 р. на проспекті Московський, 16 в м. Києві, виплачено страхове відшкодування Шатило Ю.А. - власнику автомобіля «Mazda 3», державний номер АА1169ІС, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Ford Focus», державний номер АА8659НЕ, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 37 387,48 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 313,44 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Ford Focus», державний номер АА8659НЕ, зокрема до відповідача у даній справі - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

24.12.12 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла відповідь на запит, згідно з яким в ЦБД на даний час є інформація про договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «Ford Focus», державний номер АА8659НЕ, зазначена в судовому запиті. Страхувальником за даним договором є ТОВ «Укар Лізинг», тип договору - 1.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1722135 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 25 500,00 грн. та франшиза - 510,00 грн.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

27.06.12 р. позивачем було направлено на адресу ВАТ «НАСК «Оранта» претензію (вих. № 60-03-1/18 від 25.06.12 р.) на виплату страхового відшкодування за полісом № ВЕ/1722135 в порядку регресу.

Однак станом на день звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» з даним позовом до суду суму страхового відшкодування в порядку регресу відповідач не сплатив.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем до позовної заяви не додано відповідний звіт суб'єкта оціночної діяльності щодо визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mazda 3», державний номер АА1169ІС.

Господарським судом не приймаються доводи відповідача, оскільки в матеріалах справи міститься копія звіту № 101207, складеного експертом-оцінювачем Якимчуком А.О. ТОВ «Асистантська компанія «Українська служба допомоги» (вища освіта, кваліфікація експерта-оцінювача дорожніх транспортних засобів, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6351 від 04.10.08 р., свідоцтво ФДМУ про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 6957 від 24.10.08 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mazda 3», державний номер АА1169ІС, становить 33 004,25 грн.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування Шатило Ю.А., тоді як власником пошкодженого майна є Шатило Я.А., у зв'язку з чим відповідач вважає неправомірною виплату страхового відшкодування Шатило Ю.А.

Господарським судом не приймаються зазначені посилання відповідача, оскільки у відповідності до п. 1.6. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обгрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» щодо стягнення 24 990,00 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 11.07.10 р. по проспекті Московський, 16 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford Focus», державний номер АА8659НЕ, яким керував Акімов Е.Л., що належить ТОВ «Укар Лізинг», та транспортного засобу «Mazda 3», державний номер АА1169ІС, під керуванням Шатило Ю.А., що належить Шатило Я.А.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в частині стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 510,00 грн., яка становить суму франшизи за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1722135, та 11 887,48 грн., що становить суму понад ліміт відповідальності страховика за вказаним полісом.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» просить суд стягнути з ВАТ «НАСК «Оранта» 313,44 грн. трьох відсотків річних за період з 03.08.2012 р. до 12.11.2012 р. у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання відповідачем щодо сплати суми страхового відшкодування в прядку регресу.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Оскільки позивач у розрахунку трьох відсотків річних припустився помилки щодо суми страхового відшкодування, яка підлягає поверненню в порядку регресу, то суд виконав власний розрахунок суми трьох відсотків річних, яка підлягає стягненню з відповідача, наведений в розрахунку нижче.

Розрахунок трьох відсотків річних

Сума заборгованості, грн. Річні відсотки Період прострочення Кількість днів прострочення Сума Річних відсотків, грн.24 990,003 %03.08.12 р. - 12.11.12 р.102208,93ВСЬОГО:208,93

Таким чином, за розрахунком суду, підлягають стягненню з ВАТ «НАСК «Оранта» 208,93 грн. трьох відсотків річних за період з 03.08.12 р. до 12.11.12 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 614, 625, 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «»Страхова компанія «Українська страхова група» (вул. Івана Федорова, 32 А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 30859524) 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 208 (двісті вісім) грн. 93 коп. трьох відсотків річних та 1 075 (одна тисяча сімдесят п'ять) грн. 77 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 11.02.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.