Ухвала суду № 29302386, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2013 р. м. Київ К/9991/68131/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.

Головчук С.В.

Черпака Ю.К.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 08 квітня 2011 року ВП № 17151790 про арешт грошових коштів позивача.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року, позов Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області було задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 08 квітня 2011 року ВП № 17151790 в частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 159, 00 грн. та суми витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 23, 23грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а в справі прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, на виконанні у відповідача знаходився виконавчий лист №2а-62/09, виданий 09 лютого 2009 року Рубіжанським міським судом Луганської області, про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_4 1590 грн. недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Позивачем у встановлений строк рішення суду в добровільному порядку виконано не було, в зв'язку з чим державним виконавцем винесено постанову від 08 квітня 2011 року ВП №17151790 про арешт коштів боржника в межах суми 1772,23 грн. (з яких 1590 грн. - сума, стягнена за рішенням суду, 159,00 грн. - виконавчий збір, 23,23 грн. - витрати на проведення виконавчих дій), що знаходяться на рахунку №35212037000633 в УДК у м.Рубіжне ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196860.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Вимогами частин 1 та 2 статті 52 цього Закону визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до частини першої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (частина друга статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (частина третя статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (частина четверта статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вже зазначалося, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що судове рішення про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради на користь ОСОБА_4 недоплаченої щорічної допомоги не було виконане боржником у добровільному порядку.

З метою виконання судового рішення державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника в розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до пункту 8 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Згідно із статтею 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються за наявності відповідного бюджетного призначення.

Як свідчать матеріали справи, рахунок №35212037000633 КПК 2501250 - це загальний фонд, на якому рахуються кошти Державного бюджету, призначені для виплати компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, допомоги на оздоровлення, у разі звільнення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно, на цьому рахунку знаходяться кошти, які надходять з Державного бюджету України і які на вказаному рахунку використовуються за цільовим призначенням, що підтверджується листом Головного управління Державного казначейства України в Луганській області від 18.04.2011р. №04-06/498.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про неможливість накладення арешту на грошові кошти управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, які знаходяться саме на рахунку №35212037000633 КПК 2501250, з метою списання витрат на організацію та проведення виконавчих дій та виконавчого збору, оскільки відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області при накладенні арешту на грошові кошти позивача не враховано вищевказані норми.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Головчук С.В.

Черпак Ю.К.