Ухвала суду № 29302395, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 року м. Київ К-23131/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 08.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010

у справі № 25/404 А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика «Масложирпродукт»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика «Масложирпродукт»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення.

Постановою Господарського суду Львівської області від 08.02.2008 позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 постанову Господарського суду Львівської області від 08.02.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 08.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.12.2006 та складено акт № 1395/23-024/20853807 від 16.06.2007.

Перевіркою встановлено, що згідно договору від 26.08.2005 позивач 20.10.2005 оплатив надані транспортні послуги нерезиденту -фірмі Тransport Drogowy Zygmund Pranczk»(Польща) в сумі 2498 доларів США, а податок з доходу нерезидента не утримано.

На підставі вказаного акту відповідач прийняв податкове повідомлення -рішення № 0000472351/0/14237 від 26.06.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи нерезидентів в розмірі 2271,00 грн. (за основним платежем в сумі 757,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 1514,00 грн.).

Відповідно до п.13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будь -які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності, у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до пп.1.35.2. п.1.35. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними п.13.5 ст.13 цього Закону.

Згідно п. 13.5. ст. 13 Закону сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6%.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про систему оподаткування» якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12.01.1993 року була ратифікована у встановленому порядку і набула чинності для України 1.03.1993 року.

Відповідно до ст. 1 Конвенції її положення можуть бути застосовані до осіб, які є резидентом однієї або обох Договірних Держав. Відповідно до ст. 2 Конвенції ця Конвенція застосовується до податків на доход і на приріст вартості майна, Договірних Держав або їх політичних підрозділів, або місцевої влади, незалежно від стягнення податків. Податками на доход і на приріст вартості майна вважаються всі податки, що сплачуються від загальної суми доходів або елементів доходу від відчуження рухомого майна або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, що виплачуються підприємствами. Податками, на які поширюється ця Конвенція, в Україні є: податок на прибуток (доходи) підприємств; прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

Відповідно до п.1 ст. 7 Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Відповідно до п.1 ст. 8 Конвенції прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що narodowy Тransport Drogowy Zygmund Pranczk»є резидентом республіки Польща, що підтверджується довідкою виданою 10.02.2006 польськими податковими органами (м. Кочежина) згідно якої польський перевізник rodowy Тransport Drogowy Zygmund Pranczk»є платником податку товарів і послуг в республіці Польща за період з січня 2005 року по 10 лютого 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій згідно сертифікату від 04.06.2007 року, виданого податковими органами м. Кочержина (Польща), Зігмунд Пранчк (Тransport Drogowy Zygmund Pranczk») був у 2005 році платником податків в республіці Польща.

Відповідно до пп. 4, 8 «Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійне оподаткування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.01, підставою для звільнення (зменшення) від оподатковування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п.5, 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни й повинна містити інформацію, передбачену п. 4 Порядку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що нерезидентство польського перевізника owy Тransport Drogowy Zygmund Pranczk»та факт здійснення ним своєї господарської діяльності відповідно до законів Республіки Польща належним чином підтверджено, а тому відповідач необґрунтовано нарахував позивачу суму податкового зобов'язання та штрафних санкцій.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України проходить до висновку, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 08.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 у справі № 25/404 А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова відхилити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 08.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 у справі № 25/404 А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко