Ухвала суду № 29292268, 12.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року справа №2а/0570/17089/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

секретар Полторацька С.С.

за участі

представника позивача: Мащенко А.М.

представників відповідача: Іванченка В.А., Кравченко І.О., Тіщенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 р. у справі № 2а/0570/17089/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-продукт» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

До Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм-продукт» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000782330 від 23.11.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму за основним платежем 1831730,00 грн. та штрафних (Фінансових) санкцій 915865,00 грн. та № 0000792330 від 23.11.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 2078094,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 316739,25 грн.

Постановою суду першої інстанції від 15.01.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-продукт» - задоволені повністю. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 0000782330 від 23.11.2012 року та № 0000792330 від 23.11.2012 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-продукт» судовий збір у розмірі 2146 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач - Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просила ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм-продукт» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 05 квітня 2000 року за адресою: 86113, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Туполева, будинок 66, включено до ЄДРПОУ за номером 30795199, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 296901 (арк. справи 13) та довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 381116. Як платник податків позивач перебуває на обліку у Макіївській ОДПІ з 12 квітня 2000 року за № 60 (арк. справи 15). Відповідно до свідоцтва № 100265744 (НБ № 243806) ТОВ «Прайм-продукт» (ІПН 307951905922) є платником податку на додану вартість з 31 січня 2010 року.

Відповідач - Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Донецької області Державної податкової служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

У період з 19 жовтня 2012 року по 23 жовтня 2012 року відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 6091/22-4/30795199 від 30.10.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм - Продукт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Укрзерногруп» за вересень - грудень 2011 року, лютий - квітень 2012 року.

Вищезазначеним актом встановлено порушення позивачем ч.1,3,5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Прайм - Продукт» при придбанні товарів (послуг); п.198.3 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет у розмірі 1831729,61 грн., у тому числі у жовтні 2011 року на суму 125951,47 грн., у листопаді 2011 року на суму 292380,72 грн., у грудні 2011 року на суму 206771,18 грн., у лютому 2012 року на суму 293230,08 грн., у березні 2012 року на суму 334257,94 грн., у квітні 2012 року на суму 579138,19 грн.; п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, які призвели до заниження суми податку на прибуток у сумі 2078094,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року 92268,00 грн., за 4 квартал 2011 року 718869,00 грн., за 1 квартал 2012 року 658862,00 грн., за 2 квартал 2012 року 608095,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0000792330 від 23.11.2012 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2394833,25 грн., з якої за основним платежем - 2078094,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 316739,25 грн. та № 0000782330 від 23.11.2012 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2747595,00 грн., з якої за основним платежем - 1831730,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 915865,00 грн.

Спірною обставиною у справі є обґрунтованість зроблених відповідачем висновків про нікчемність укладеного правочину ТОВ «Прайм-продукт» при придбанні товару у ТОВ «Укрзерногруп».

Згідно з пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Всі вони поділяються на витрати, що враховуються і не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат (за виключенням деяких витрат, зокрема, амортизації).

Пунктом 138.2 статтею 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Із матеріалів справи вбачається, що 09 вересня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзерногруп», яке є постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм -Продукт», яке є покупцем укладено договір поставки № 0909РД від 09.09.2011 року, відповідно до п.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову рафіновану дезодоровану відповідно ДСТУ 4492-2005, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.4 вказаного договору, ціна та кількість кожної партії товару обговорюється окремо та фіксуються у видаткових накладних. Загальна сума договору складається з сум всіх видаткових накладних за цим договором.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: видаткові накладні (т.1 а.с. 57-84), податкові накладні (т.1 а.с. 85-112), товарно - транспортні накладні (т.1 а.с. 113-140), рахунки - фактура (т.1 а.с. 169-199).

Факт сплати товару позивачем, отриманого за вищезазначеним договором, підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с. 200-282).

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано під час апеляційного розгляду, що отриманий за договором товар був використаний позивачем у власній господарський діяльності для виготовлення майонезу, що підтверджується наданими позивачем наступними документами: калькуляції (рецептури) на виробництво майонезу (т.2 а.с.73-76), журналом - ордером та відомістю по рахунку 6311 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за вересень - грудень 2011 року, лютий - квітень 2012 року (т.2. а.с. 77-90), картки рахунку 201 «місце зберігання сировини олії рослинної» за вересень - грудень 2011 року, лютий - квітень 2012 року (т.2 а.с. 91-185), лімітно - заборні картки за вересень - грудень 2011 року, лютий - квітень 2012 року (т.2 а.с. 186-199), статистичні звіти (т.2 а.с. 200-220), договір оренди від 03.01.2010 року (т.2 а.с. 221), акт приймання - передання від 03.01.2010 року (т.2 а.с. 222).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем у повному обсязі підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій на виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Укрзерногруп».

На момент укладення та виконання зазначеного договору контрагент, ТОВ «Укрзерногруп», здійснював господарську діяльність. Відповідно довідки АБ № 335370 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій відомості про юридичну особу ТОВ «Укрзерногруп» підтверджені. Юридична особа - «Укрзерногруп» перебуває на обліку у ДПІ Солом'янського району м. Києва та є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 51-54)

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо необгрунтованості висновку податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрзерногруп», який мав фінансово - господарські стосунки з ланцюгом підприємств, які не мають достатніх трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь - якого виду діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням

Суд апеляційної інстанції не приймає посилання відповідача на матеріали кримінальної справи №169002/12, стосовно директора ТОВ «Украгро-Трейд» Вовка Г.М., у зв'язку з тим, що з зазначеним підприємством позивач не мав ніяких правовідносин, на час розгляду справи вирок по справі не прийнятий, тому висновки податкового органу не можуть вважатися належними та допустимими доказами з огляду на вищенаведену правову позицію Верховного суду України.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду 1-ї інстанції. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 р. у справі № 2а/0570/17089/2012- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 р. у справі № 2а/0570/17089/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак