Вирок № 29289160, 13.02.2013, Балаклійський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

справа № 610/293/13- к

провадження 1-кп/610/34/2013

м. Балаклія 13.02.2013 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.,

за участі:

прокурорів: Устименко І.О., Гук С.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

потерпілого: ОСОБА_2,

секретаря: Паточка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12012220190000171 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; уроженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1; громадянина України; з професійно-технічною освітою, за спеціальністю: електромонтер; офіційно не працевлаштованого; не одруженого; раніше судимого:

25.07.2007р. Балаклійським районним судом Харківської області за ч.1 ст.309 КК України до 1р. обмеження волі (звільнений від покарання з випробуванням на 1р. і покладенням обов'язків),

24.09.2007р. Балаклійським районним судом Харківської області за ч.2 ст.309 КК України, з частковим приєднанням покарання за попереднім вироком в порядку ст.70 КК України, остаточно до 3р. 3міс. позбавлення волі (звільнений від покарання з випробуванням на 3р. і покладенням обов'язків),

06.11.2009р. Балаклійським районним судом Харківської області за ч.1 ст.185 КК України, за сукупністю вироків в порядку ст.71 частково приєднано не відбуте покарання за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 24.09.2007р. і остаточно призначено покарання у вигляді 3р. 6міс. позбавлення волі. За постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 08.07.2011р. від відбування покарання звільнений 18.07.2011р. умовно-достроково на не відбуту частину покарання 1р. 7міс. 25д.,

22.01.2013р. Балаклійським районним судом Хрківської області ч.2 ст.185 КК України за сукупністю вироків в порядку ст.71 частково приєднано не відбуте покарання за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 06.11.2009р. і остаточно призначено покарання у вигляді 2р. позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в:

23 листопада 2012 року близько 14.00 години в АДРЕСА_2, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи корисний умисел, таємно, повторно викрав належний ОСОБА_2 б/в ноутбук «ASUS» із зарядним пристроєм до нього, вартістю 2553 гривні, розпорядившись ним на свій розсуд.

Обвинувачений у вчиненні інкримінованого йому злочину винним себе визнав повністю і підтвердив факт вчинення злочину при обставинах, викладених у даному вироку.

Пояснив, що після вживання алкоголю проходячи по двору багатоквартирного будинку побачив на лавочці спортивну сумку. Поруч нікого не було, він взяв її та пішов геть. Всередені серед іншого знаходівся ноутбук із зарядним пристроєм. Сумку заховав біля річки, а наступного дня вирішив продати ноутбук. Своєму знайомому ОСОБА_3 повідомив, що знайшов сумку з майном і поцікавився кому його можна продати. Ноутбук в заставу залишили у ОСОБА_4, позичивши у неї 20 гривень, на які купили алкоголь. Через день він поцікавився у ОСОБА_5 кому можна продати ноутбук, який погодився придбати його син. Ноутбук він забрав, а гроші пообіцяв віддати пізніше. Через декілька днів прийшли ОСОБА_6 і ОСОБА_2, які дізналися, що продавав ноутбук. Їм зізнався. ОСОБА_5 дома не було, телефоном він повідомив, що ноутбук віддавати не збирається, зробить це тільки через міліцію.

Не дивлячись на наведену позицію обвинуваченого, його винність у вчиненні злочину за обставин, викладених у цьому вироку, і в обсязі обвинувачення, визнаного судом доведеним, підтверджується достатньою сукупністю зібраних по справі та безпосередньо досліджених у суді доказів.

Даними протоколу про прийняття заяви ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення від 03.12.2012р., який повідомив про крадіжку його майна ОСОБА_1 (а.с.42-44).

Даними наданого потерпілим товарного чеку від 16.06.2012р. про придбання ноутбуку «ASUS» в комплекті (а.с.56).

В суді потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 23.11.2012р. на лавочці біля під'їзду свого залишив сумку, у якій серед іншого знаходився його ноутбук «ASUS» із зарядним пристроєм. Повернувшись буквально через хвилину її не знайшов, поруч нікого не було. Через знайомих дізнався, що це вчинив ОСОБА_1, віддавши ноутбук у заставу. ОСОБА_5 відмовився віддавати ноутбук, погодившись це зробити тільки через міліцію. Звернувся до міліції, надав слідчому чек на придбання ноутбука. Ноутбук йому повернули технічно справним, претензій до обвинуваченого не має. Не наполягає на суворій мірі покарання.

Даними Протоколу огляду місця події від 11.12.2012р. та фототаблиці до нього, згідно до якого у ОСОБА_5 був вилучений б/в ноутбук «ASUS» із зарядним пристроєм до нього (а.с.46-48).

Свідок ОСОБА_5 в суді пояснив, що вилучені у нього ноутбук «ASUS» із зарядним пристроєм він придбав в кінці листопада 2012р. у обвинуваченого ОСОБА_1, пообіцявши за нього 250 гривень. Перед цим ходили разом з обвинуваченим викупати його із-під застави у жінки за 20 гривень.

Вилученим у свідка ОСОБА_5, оглянутим і долученим до справи у встановленому для цього порядку речовим доказом - предметом злочину - б/в ноутбуком «ASUS» із зарядним пристроєм до нього, який повернуто потерпілому (а.с.63, 64).

Даними висновку товарознавчої експертизи, згідно до якого вартість б/в ноутбука «ASUS X54C-SX048D» в комплекті на момент вчинення злочину складала 2353 гривні (а.с.60-62).

В суді свідок ОСОБА_6 пояснив, що 24.11.2012р. від потерпілого ОСОБА_2 дізнався про крадіжку його ноутбука. Приблизно через тиждень від ОСОБА_3 дізнався, що напередодні разом з обвинуваченим ОСОБА_1 віддали в заставу ноутбук за пляшку горілки. Розповів про це потерпілому. Пізніше, зі слів ОСОБА_1 дізнався, що той ноутбук продав ОСОБА_5.

В суді свідок ОСОБА_4 пояснила, що в кінці листопада 2012р. до неї прийшов ОСОБА_3 з незнайомим їй хлопцем, який в заставу залишив їй ноутбук, а вона позичила йому 20 гривень. Наступного дня хлопець повернув їй борг, забравши ноутбук.

Тому, визнавальні показання обвинуваченого ОСОБА_1, як стабільні, узгоджувані і підтверджені сукупністю наведених доказів, судом визнаються повністю достовірними.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає вину ОСОБА_1 доведеною в повному обсязі обвинувачення.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за викладеним фактом:

за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена

повторно.

Згідно до ст.337 КПК України суд діє лише в межах висунутого обвинувачення.

Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, при цьому встановлено, що він: раніше неодноразово судимий; офіціально не працевлаштований; за місцем реєстрації з 2008р. перебуває на диспансерному обліку у нарколога з приводу синдрому опійної залежності, на обліку у психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується позитивно; не одружений; інших відомостей не добуто, підсудним та іншими учасниками судового провадження не надано (а.с.74-86, 109-110).

В період досудового слідства і в суді ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнавав стабільно, що свідчить про надання допомоги правоохоронним органам і суду у встановленні обставин справи і актитивне сприяння у розкритті злочину, що на підставі п.1 ч.1 ст.66 КК України визнається пом'якшучою покарання обставиною.

Щире каяття повинно бути діяльним, супроводжуватися сприянням розкриттю і розслідуванню злочину, відшкодуванням заподіяної шкоди та іншими позитивними діями, підтверджуючими глибоке каяття і усвідомлення протиправності своєї поведінки, такого не встановлено. Як свідчать обставини справи та особа обвинуваченого, він лише підтверджував вчинення злочину, будучи викритим міліцією. Повернення викраденого майна потерпілому не є заслугою обвинуваченого.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, на підставі п.13 ч.1 ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Вчинений злочин є середньої тяжкості, ОСОБА_1 на час вчинення даного злочину мав не знятими та не погашеними у встановеному Законом порядку 3-ри судимості; як убачається з історії його судимостей, він постійно переконував суд у своєму щирому каятті і виправленні, що враховувалося як пом'якшуюча покарання обставина при призначенні покарань. До нього 2 рази застосовувалося звільнення від покарання з випробуванням, в період якого він вчинив нові умисні злочини, за що був засуджений до реального позбавлення волі, застосовувалося умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, зловживаючи довірою суду до нього та не виправдовуючи її. Все це не зупинило його від вчинення нового злочину до закінчення не відбутої частини покарання за УДЗ, на грунті п'янства, під загрозою покарання і свідчить про його виняткові зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, вперте небажання ставати на шлях виправлення і перевиховання, і необхідність у його ізоляції.

Достатніх підстав для застосування правил ст.ст.69, 75 КК України суд не вбачає.

Однак, з урахуванням пом'якшучої покарання обставини, позиції потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання, реальної ізоляції від суспільства, суд призначає покарання у вигляді позбавлення волі, однак у наближеному до мінімального розмірі санкції ч.2 ст.185 КК України - 2р., вважаючи його необхідним і достатнім в якості кари за вчинене, для виправлення та попередження нових злочинів.

Внаслідок того, що має місце сукупність злочинів (вчиненого 09.09.2012р., за який засуджений 22.01.2013р., і даного, вчиненого між цими датами), суд вважає за необхідне до покарання, призначеного ОСОБА_1 за новим вироком, частково - 6міс. приєднати не відбуте покарання за попереднім вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 22.01.2013р., в порядку ч.4 ст.70 КК України, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім в якості кари за вчинене, для виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на покарання, що призначається обвинуваченому та запобігання спробам переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, запобіжний захід йому, до вступу вироку в законну силу, належить застосувати у вигляді тримання під вартою.

Судові витрати в сумі 551,70 гривень, понесені при провадженні по даній справі за проведення товарознавчої експертизи, підлягають стягненню в порядку ч.2 ст.124 КПК України.

Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 369-378 КПК України, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 22.01.2013р. у вигляді 6 місяців позбавлення волі і призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.

До набрання даним вироком законної сили, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою, взявши його під варту у залі суду.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення даного вироку, тобто з 13.02.2013 року.

Судові витрати, пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи в сумі 551,70 гривень стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області (ЄДРПОУ 25574728, р/р 31253272210487 в УДК в Х/о МФО 851011, призначення платежу (за експертні послуги).

Речовий доказ, повернути власнику, на підставі п.5 ч.9 ст.100 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області, через Балаклійський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Головуючий В.М. Стригуненко