Ухвала суду № 29287515, 07.02.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/5128/2012 Провадження № 22-ц/772/344/2013Головуючий в суді першої інстанції:Саблук С.А.Категорія: 20Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді: Денишенко Т.О.,

суддів: Луценка В.В., Гуцола П.П.,

при секретарі: Торбасюк О.І.,

за участю представника позивача, апелянта ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» Зорич Г.А., представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія

«Бізнесторгінвест» до ОСОБА_3

про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

витребування майна з чужого незаконного володіння,

за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» Романченко Марини Василівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

28 березня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» (в подальшому - ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест») звернулося в Ленінський районний суд м. Вінниці з позовом до ОСОБА_3 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - прокуратури м. Вінниці, на стороні відповідача комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «ВМБТІ») про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння (т. 1, а. с. 2-9), посилаючись на наступні обставини. 24 березня 2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 придбав у власність 3/100 частин торговельного комплексу та офісу, що розташований в АДРЕСА_1. Продана ОСОБА_7 нерухомість належала їй на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2008 року, право власності було зареєстровано у відповідному реєстрі 11 листопада 2008 року. Однак, відчужене ОСОБА_7 майно повинно належати позивачу, оскільки саме ТОВ «Бізнесторгінвест» як замовник уклало 20 вересня 2006 року договір № 20/09-001 з ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» і ТОВ «НБК» на будівництво торговельно-офісного центру по АДРЕСА_1. Проте підрядник ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» не виконало всіх своїх зобов'язань за укладеним договором, зокрема, не передало позивачу документи для подальшого оформлення права власності на об'єкт будівництва, у зв'язку з чим було порушено відповідну справу у господарському суді Вінницької області про зобов'язання ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» виконати зобов'язання за діючим договором та надати документацію для оформлення права власності на спірний об'єкт нерухомого майна. Разом з тим, в порядку цивільно-процесуального законодавства позивач оскаржив судове рішення про визнання права власності на спірну нерухомість за ОСОБА_7 і рішення з цього питання суду першої інстанції скасоване рішенням апеляційного суду від 22 лютого 2012 року. Отже, вважаючи договір купівлі-продажу частки торговельно-офісного приміщення, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 недійсним, ТОВ «Компанія «Бізнесторгін-вест» звернулося в суд з вимогою про витребування цього майна у ОСОБА_3 Позивачу стало відомо, що будівництво спірної нерухомості здійснено на земельній ділянці, що орендована ОСОБА_7; між останньою та ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» 24 листопада 2005 року був укладений договір про спільну дольову участь в реалізації інвестиційного проекту по будівництву торговельно-офісного центру, частиною якого є спірна нерухомість.

Указом Президента України від 05 липня 2012 року № 437/2012 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» ліквідовано Ленінський районний суд м. Вінниці та утворено Вінницький міський суд Вінницької області. Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2012 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження (т. 2, а. с. 46).

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2012 року у задоволенні позову ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 березня 2009 року, витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовлено (т. 2, а. с. 108-109).

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» Романченко М.В. оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апелянтка посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права (т. 2, а. с. 111-120).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, заперечення на скаргу представників ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Відмовляючи у позові ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», суд першої інстанції виходив з того, що 09 лютого 2001 року ОСОБА_7 для комерційного використання строком на 49 років отримала в оренду від Вінницької міської ради земельну ділянку площею 0,0526 га, розташовану в АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним договором. Дозволом на виконання будівельних робіт від 22 червня 2005 року № 068/А ОСОБА_7 була вправі споруджувати торгівельний комплекс та офіс за вказаною адресою, на її ж замовлення виготовлено висновок спеціаліста від 17 жовтня 2008 року № 201 про технічний стан та відповідність будівельно-технічним, протипожежним та санітарним нормам приміщень торгівельно-офісного комплексу, матеріалами технічної інвентаризації ВООБТІ визначені належні позивачці приміщення останнього.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2008 року за ОСОБА_7 було визнано право власності на торгівельний комплекс по АДРЕСА_1. В період дійсності цього рішення суду, а саме 24 березня 2009 року ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_3 купив 3/100 частки спірної нерухомості.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 жовтня 2008 року було скасоване рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22 листопада 2012 року, тобто ОСОБА_3 є добросовісним набувачем 3/100 часток торгівельно-офісного комплексу по АДРЕСА_1.

Суд виходив з того, що ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» не було і не є власником спірного нерухомого майна, не було стороною оспорюваного правочину, тому вимагати визнання його недійсним не вправі. Особа, яка не є стороною договору, може вимагати визнання його недійсним у тому разі, якщо вона не домагається повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а її порушене право може бути відновлене шляхом повернення сторін цього договору до первісного стану. Враховуючи вимогу ТОВ «Компанія «Бізнесторінвест» про витребування майна з чужого незаконного володіння, слід зазначити, що позовні вимоги є безпідставними.

Судом достовірно встановлено, що у позивача відсутня документація про надання під будівництво торгівельно-офісного комплексу земельної ділянки, між ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» та ОСОБА_7, ОСОБА_3 будь-яких відносин не існувало і не існує.

Таких висновків суду не змінюють ті обставини, що позивач звертався в різні органи, в тому числі й в господарський суд, з вимогами про визнання за собою права власності на торгівельно-офісний комплекс по АДРЕСА_1.

В обгрунтування вимог позивач посилається виключно на статті 386, 388 ЦК України, вважаючи себе законним власником спірного майна.

Частиною 1 статті 303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд, ухвалюючи рішення про відмову у позові в повному обсязі, прийшов до вірного висновку про обрання ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» помилкового для себе способу захисту порушеного власного права та інтересу у даній цивільній справі.

З огляду на норми статей 3, 10, 31 ЦПК України, якими передбачено виключне право позивача з визначення підстав і предмета позову, суд дав правильну і об'єктивну оцінку вимогам позивача як в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 березня 2009 року, укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_3, як незаконним та необгрунтованим, не помилився у висновку щодо відсутності у ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» права на вимогу про віндикацію спірного об'єкта нерухомості.

Висновки суду першої інстанції є вірними. Суд не помилився у визначенні правовідносин, що склалися між сторонами у справі, застосував норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини, зробив обгрунтований і вмотивований висновок про безпідставність заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Мотиви апеляційної скарги представника ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» Романченко М.В. не заслуговують на увагу, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, тому колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» Романченко Марини Василівни відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча-суддя: ___ Денишенко Т.О.

Судді: ___ Гуцол П.П.

___ Луценко В.В.