Ухвала суду № 29284554, 21.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р. справа № 2а-0870/742/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

апеляційні скарги спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №3»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №3»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2011 року позивач -ПАТ «Запорізький хлібозавод №3»звернувся до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000850804/0 від 19.07.2010 року та № 0000860804 від 19.07.2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000860804/0 від 19.07.2010 року в частині визначення основного боргу у розмірі 661194,00 грн. та фінансової санкції у розмірі 330597,00 грн. Визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000850804/0від 19.07.2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі подала апеляційна скарга, в якій просила скасувати постанову суду, в частині задоволення позовних вимог, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач також подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібозавод №3"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року. За результатами перевірки складений акт №249/08-04/00378038 від 06.07.2010 року (том 1 а.с. 12-95).

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 1.32 ст.1, п. 5.1 п.п.5.2.1 п. 5.2, ст. 5, п.п.8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.1, 8.3.2 п. 8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції закону України №283/97-ВР від 22.05.2007) із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 48079,00 грн. Також встановлено порушення п.п.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 04.03.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 716194,00 грн.

На підставі даного акту відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення № 0000850804/0, № 0000860804/0 від 19.07.2010 року.

За результатами розгляду скарг позивача податкові повідомлення-рішення № 0000850804/0, № 0000860804/0 від 19.07.2010 року залишені без змін.

На підтвердження зазначених порушень в акті перевірки зазначено, що між позивачем та ТОВ "Нікас-99" укладено договір підряду від 02.12.2008 року № РПВ 1776/350-8 та договори на постачання обладнання від 09.01.2009 року №П0901-2/58-9, від 09.01.2009 року №П0901-1/57-9. Виконання даних угод підтверджено первинними бухгалтерськими документами (акт приймання виконаних підрядних робіт, акти приймання передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, податкові накладні, специфікації обладнання, видаткові накладні). Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що на підставі даних "Підсистеми співставлення податкової звітності ДПА України" встановлено, що ТОВ "Нікас-99" припинено господарську діяльність, але не знято з обліку; остання декларація з податку на прибуток надана до органів державної податкової служби за півріччя 2009 року. При цьому, операції, які вплинули на збільшення амортизаційних відрахувань позивача, не знайшли відображення в податковій звітності з податку на прибуток ТОВ "Нікас-99". Відповідно до листа ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 01.06.2010 року №9108/7/23-211/775, ТОВ "Нікас-99" не знаходиться за юридичною адресою, визнано банкрутом, але не знято з обліку. Чисельність працюючих на підприємстві складає 1 чол. - директор та засновник згідно з базою ДПІ. До 25.01.2010 року мало 14 стан - визнано банкрутом, ухвала суду від 15.10.2009 №26/171/09. Протягом 2009 року за результатами дій, вчинених згідно з вимогами законодавства держреєстратором, підприємство постійно підтверджувало наявність за юридичною адресою, в зв'язку з чим стан змінюється на "0"(основний платник).

Також в акті перевірки зазначено, що позивачем здійснено одноразову операцію з купівлі - продажу насіння соняшнику, а саме; на підставі договору від 15.08.2008 року №234-8 у СГ ТОВ "Дружба" та реалізовано у листопаді 2008 року ТОВ "Агронова - Днепр" за договором від 28.11.2008 року за №28-11-08, таким чином, реалізовано насіння соняшнику за ціною нижче ціни придбання.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відповідачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ на суму витрат з проведення тренінгу топ менеджменту, надані ПП "Кампус-21" на підставі договору від 21.05.2009 року №2105-3 проте первинними документами, наданими до перевірки, позивачем не доведено взаємозв'язок послуг, наданих ПП "Кампус-21" з господарською діяльністю підприємства, оскільки програмою семінару-тренінгу не передбачено висвітлення питань пов'язаних з основним видом діяльності, а саме - виробництво хліба та хлібобулочних виробів. Таким чином, позивачем в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за липень 2009 року завищено на 55 000 грн. суму податкового кредиту з податку на додану вартість на вартість послуг з проведення тренінгу топ менеджменту, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Також, в акті перевірки зроблений висновок про завищення валових витрат на суму 36207 грн. та про завищення податкового кредиту на суму 7241 грн. на суму агентської винагороди, так як два комерційних агента ПП «Лібро»та ТОВ «Альт Прайм»звітують та отримують агентську винагороду за укладання одного і того ж договору на постачання пшениці, а саме договору б/н від 05.02.2009, укладеного між ТОВ «Олександрівка»та ПАТ «Запорізький хлібозавод №3».

Що стосується операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ «Нікас-99»апеляційний суд зазначає наступне.

Посилаючись на вимоги ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, ч.1 ст.207 ГК України, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Нікас-99»спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому встановлено, що за спірними угодами контрагент ТОВ «Нікас-99»виконав повністю взяті на себе зобов'язання по виконанню робіт та постачанню обладнання, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за виконані операції. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок та послуг до валових витрат.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Також, з посиланням на відповідні первинні документи, судом встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисел укладення та виконання угод між ПАТ «Запорізький хлібозавод №3»та ТОВ «Нікас-99»з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Цей факт засвідчується всіма первинними документами, як то податковими та видатковими накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що податок на додану вартість не сплачений до бюджету контрагентом позивача, оскільки, згідно з нормами Закону № 168/97-ВР, не встановлено обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону № 168/97-ВР, сума податку на додану вартість, що включена в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок щодо сплати цього податку до бюджету.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Що стосується операцій з купівлі насіння соняшника та його реалізації за ціною нижчою за ціну придбання колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У разі встановлення обставин про те, що підприємство мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, підстави вважати діяльність підприємства негосподарською, тобто такою, що не передбачає мети отримання прибутку, відсутні. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Збиткова операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо податковий орган доведе відсутність об'єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об'єкту оподаткування. Проте спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі не було доведено відсутність причин для негативного результату зазначеної операції.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на податковий кредит у позивача виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", як підстава для донарахування йому податкових зобов'язань є необґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що до складу валових витрат та податкового кредиту позивачем була включена сума агентської винагороди у сумі 36207 грн., виплачена ПП «Лібро». Згідно первинних документів роботу з укладення договору від 05.02.2009 року з ТОВ «Олександрівка»виконувало ПП «Альт-Прайм», потім супроводження договору було передано ПП «Лібро», яке сприяло в укладенні додаткової угоди до договору та супроводжувало її виконання. Тобто, супроводження договору здійснювалось обома цими агентами у різні періоди його дії, дублювання операцій при цьому не відбувалось. Відповідно суми агентської винагороди виплачувались комерційним агентам відповідно до обсягів роботи, виконаних окремо ПП «Альт-Прайм»та ПП «Лібро»у різні періоди дії договору, що в свою чергу підтверджує правомірність включення агентської винагороди у сумі 36207 грн. до валових витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, оскільки предметом договору між позивачем та ПП «Лібро»зокрема є супроводження укладених угод купівлі продажу. Виконання даного пункту договору й стало підставою для включення агентської винагороди у сумі 36207 грн. до валових витрат.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що у процесі розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним рішень, суд дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо завищення податкового кредиту на суму послуг з проведення тренінгу топ менеджменту у розмірі 55 000 грн. апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено в задоволенні цієї частини позовних вимог виходячи з наступного.

Позивачем було включено до складу податкового кредиту витрати за послуги з проведення тренінгу топ менеджменту за програмою "Стратегічне та оперативне планування. Прийняття управлінських рішень в умовах фінансово-економічної кризи", надані ПП «Кампус-21»на підставі договору № 2105-3 від 21.05.2009 року.

Позивачем було направлено до м. Дніпропетровська працівників для прийняття участі в семінарі-тренінгу, по закінченню якого учасникам були видані Сертифікати щодо проходження курсу, які виписані окремо на кожну фізичну особу, а не на працівника ПАТ "Запорізькій хлібозавод №3".

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94- ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі витрати) - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються), таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, позивачем не було доведено що участь працівників ПАТ «Запорізький хлібозавод №3»у даному тренінгу взаємопов'язана з господарською діяльністю підприємства, що виключає можливість включення витрат на його проведення до податкового кредиту в сумі 55000 грн.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №3»-залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 25 липня 2012 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов