Ухвала суду № 29270646, 12.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/67076/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді -доповідача Бим М.Є.

суддів: Харченка В.В., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року у справі №1170/2а-556/11 за позовом Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді до Кіровоградського інституту комерції про стягнення заборгованості в сумі 1103,13грн., -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2011 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградського інституту комерції про стягнення заборгованості в сумі 1103,13грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80% від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника яка визначається відповідно до ч. 2 ст.23 зазначеного Закону та ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Частина 5 ст. 24 Закону №1978-12 визначає що різниця між сумою призначеної пенсії за вказаним законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів. Вказує, що відповідач повинен фінансувати 100% різниці у розмірі наукових пенсій та пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заборгованість відповідача по виплаті різниці складає 1103,13грн., оскільки гр. ОСОБА_1 працювала в Кіровоградському інституті комерції на посаді, період перебування на якій зарахувався як науковий стаж при призначенні пенсії. Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий судовий розгляд.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Згідно частини 9 ст. 24 вказаного Закону різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відповідно до п. 9 «Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого ПКМУ від 24.03.2004р. №372 різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3 - 8 цього Порядку.

За змістом вказаних положень Закону та Порядку фінансування різниці між сумами пенсії здійснюється вищими навчальними закладами 3-4 рівня акредитації.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про освіту»відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Відповідно до п. 1 Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затвердженого Постановою КМУ від 9 серпня 2001 року № 978, дія цього Положення поширюється на вищі навчальні заклади, вищі професійні училища незалежно від форми власності та підпорядкування, які здійснюють підготовку (перепідготовку) фахівців за певними спеціальностями певних освітньо-кваліфікаційних рівнів на підставі ліцензії МОН. Акредитація проводиться з ініціативи навчального закладу.

Як встановлено судом, відповідач є вищим навчальним закладом, який надає освітні послуги на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України.

Відповідачем отримано сертифікати про акредитацію за напрямком (спеціальності) 0501 Економіка і підприємництво, 7.050104 Фінанси.

Відповідно до Довідки про включення вищого навчального закладу до Державного реєстру вищих навчальних закладів України (а.с. 106) реквізит рівень акредитації вищого навчального закладу не містить запису про рівень акредитації, що вказує на її відсутність.

Разом з цим, з додатків до ліцензії (а.с.77, 79, 81) вбачається, що рішення про акредитацію приймались неодноразово.

Зазначеним обставинами належної оцінки судами не надано.

Крім того, інформація про акредитацію за ІІІ рівнем міститься і на офіційному сайті Інституту.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами допущена неповнота встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то зазначена обставина у відповідності до ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді -задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року -скасувати, а справу №1170/2а-556/11 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді: