Ухвала суду № 29270659, 04.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 року м. Київ К/9991/36527/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 08.05.2012

у справі №2а-610/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2012, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ №0000031600 від 16.08.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності формування позивачем податкового кредиту за період з 01.03.2008 по 31.03.2010 по взаємовідносинах з СП з ІІ «Скло» у формі ТОВ, ТОВ «Комплексні технологічні системи», ТОВ «Кримспецфундамент», ПАТ «Західенергомонтажвентиляція», ТОВ «Гласс і технологія», ТОВ «Кіріт-2007», ПП «Вівальді», ТОВ «Полтавгаз», ТОВ «Планета Пластик», ТОВ Інженерно-будівельне виробниче підприємство «Вазі», ПП ОСОБА_2, ТОВ «Лайм-Крафт», ТОВ «Еней Плюс -2006», ТОВ «Кварц Постач», ПП ОСОБА_4, ТОВ «КТС Генпідряд», ТОВ «Акмісс», ТОВ «Київське торговельне об'єднання», ТОВ «Міракод», ТОВ «БРФ», за результатом якої складено акт № 1587/234/32952061 від 29.07.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за період з 01.03.2008 по 31.03.2010 в сумі 988787,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2011 № 0000031600, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 988787,00 грн.

За наслідками адміністративного узгодження скарги позивача залишені без задоволення.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки реальність господарських операцій позивача з СП з ІІ «Скло»у формі ТОВ, ТОВ «Комплексні технологічні системи», ТОВ «Кримспецфундамент», ПАТ «Західенергомонтажвентиляція», ТОВ «Гласс і технологія», ТОВ «Кіріт-2007», ПП «Вівальді», ТОВ «Полтавгаз», ТОВ «Планета Пластик», ТОВ Інженерно-будівельне виробниче підприємство «Вазі», ПП ОСОБА_2, ТОВ «Лайм-Крафт», ТОВ «Еней Плюс -2006», ТОВ «Кварц Постач», ПП ОСОБА_4, ТОВ «КТС Генпідряд», ТОВ «Акмісс», ТОВ «Київське торговельне об'єднання», ТОВ «Міракод», ТОВ «БРФ»знайшла своє підтвердження та відповідачем не спростована, укладені господарські договори за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, їх виконання підтверджується податковими та видатковим накладними, іншою первинною документацією в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Видані позивачу податкові накладні постачальниками товарів (робіт, послуг), складені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної та порядку її заповнення», на час їх видачі контрагенти мали необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, були зареєстрованими платниками ПДВ в установленому порядку на момент здійснення спірних господарських операцій.

Судами обґрунтовано зазначено, що акт перевірки, не відповідає вимогам, встановленим Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстрованим в Мін'юсті України 12.01.2011 за №34/18772, оскільки містить лише посилання на систему співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, без посилання на первинні документи, що можуть підтверджувати чи спростовувати наявність факту порушення вимог податкового законодавства.

Крім того, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення зазначено порушення п.199.1, 199.3 ст.199, п.200.1, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, у той час як у актом перевірки порушення зазначених норм не встановлено.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів відсутності факту придбання позивачем товарів (робіт, послуг), виключення зі складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) протягом вказаного періоду, що в свою чергу виключало б можливість формування податкового кредиту за даними операціями.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання щодо сплати сум податків до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 08.05.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук