Ухвала суду № 29270594, 04.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 року м. Київ К/9991/66181/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011

у справі №2а-18200/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тораторг»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання протиправними дій щодо зменшення суми заявленої до відшкодування по податковій декларації, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дарницькому районі м.Києва з ненадання ТОВ «Тораторг»податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірок, оформлених актами від 31.08.2009 №4179/2304/33296820 та від 30.11.2009 №5970/2304/33296820. Визнано протиправними дії ДПІ у Дарницькому районі м.Києва зі зменшення ТОВ «Тораторг»суми, заявленої до відшкодування по податковій декларації за лютий 2009 року в розмірі 408366 грн., за квітень 2009 року в розмірі 633659 грн., за серпень 2009 року в розмірі 133593 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.09.2009 №0003002304/0/39837 та від 10.12.2009 №0004192304/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.09.2009 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року, в якій до бюджетного відшкодування заявлено суму в розмірі 133593 грн., а 22.06.2009 податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року, в якій зазначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума в розмірі 633659 грн., а також за лютий 2009 року, в якій суму бюджетного відшкодування визначено в розмірі 738130 грн.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача в установі банку по деклараціях за лютий 2009 року та квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2007 по 31.12.2007, з 01.05.2008 по 31.05.2008, з 01.02.2009 по 30.04.2009, за результатами якої складено акт від 31.08.2009 №4179/2304/33296820.

За висновками акта перевірки позивачем порушено пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.5.12.2, 5.12.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.1997 №166, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.2005 за №702/10982, у зв'язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на суму 408366 грн., за квітень 2009 року на суму 633659 грн., донараховано ПДВ по податковій декларації за квітень 2009 року в сумі 2962 грн., визначено суму, що підлягає до бюджетного відшкодування позивачу в розмірі 329764 грн.

У період з 19.11.2009 по 25.11.2009 відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача в установі банку по декларації за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2009 по 31.07.2009, за результатами якої складено акт № 5970/2304/33296820 від 30.11.2009, в якому зазначено про порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.5.12.2, 5.12.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.1997 №166, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.2005 за №702/10982, у зв'язку з чим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 133593 грн., зменшено від'ємне значення ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 21354 грн.

На підставі актів перевірки відповідачем 10.09.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003012304/0/39838, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 2962 грн., штрафних санкцій -1481 грн., а всього -4443 грн., та № 0003002304/0/39837, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 1042025 грн., в тому числі за лютий 2009 року -на 408366 грн., за квітень 2009 року -633659 грн.; 10.12.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004192304/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму 129320 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1709 грн. за відшкодовані позивачу 4273 грн. із заявлених до відшкодування 133593 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем був укладений Інвестиційний контракт № 16-784/Д80 (про інвестування у нежитлове будівництво) від 21.11.2007, згідно з яким Компанія (АТ ХК «Київміськбуд») зобов'язувалася своїми силами і засобами за рахунок коштів Інвестора (позивача) збудувати і передати Інвесторові нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 327,52 кв.м. в м. Києві, ж/б № 2, ж/м Осокорки, 9-А мкрн.

Фінансування будівництва позивачем здійснювалось відповідно до порядку, передбаченого розділом 3 Договору Здійснення інвестиційного внеску у сумі 3142554,40 грн., в т.ч. ПДВ, документально підтверджується, зокрема, податковими накладними № 1860 від 27.11.2007, № 5 від 16.01.2008, №202 від 29.02.2008, № 237 від 19.03.2008, № 336 від 15.04.2008, № 339 від 18.04.2008, №342 від 22.04.2008, № 345 від 23.04.2008, № 350 від 24.04.2008, № 353 від 25.04.2008, № 354 від 29.04.2008.

За договорами про участь у фонді фінансування будівництва від 12.10.2007 №001593, №001594, № 001595, а також додатковими угодами від 28.05.2009 до договорів №001593 та № 001595, додаткової угоди від 09.06.2009 до договору № 001594 позивачем було придбане нерухоме майно -нежитлові приміщення в житловому будинку №3 у 12-ому кварталі мікрорайону Бортничі у Дарницькому районі м. Києва. Придбання зазначеного майна здійснювалося в порядку, передбаченому Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів та податкових накладних виданих ТОВ «КЖБК»за період з 2007 по 2009 роки.

Також позивачем був укладений договір про дольову участь у будівництві від 16.11.2007 №ПЗ/НКВ-078100/1НЮ, за яким позивач (Учасник) здійснював інвестиційні внески у будівництво об'єкту нерухомості -першої черги «Пасажирського вокзального комплексу станції Дарниця», розташованого за адресою вул.Привокзальна, 3, Дарницького району м. Києва, зокрема, двох торговельних кіосків (Блок «В», загальною площею 42 кв.м.) у прохідному пішохідному тунелю. У розділі 2 зазначеного договору передбачено, що загальна сума інвестиції складає 489888 грн., в т.ч. ПДВ -81648 грн., яка може бути внесена як одноразово, так і рівними частинами протягом двох кварталів.

Зазначена сума інвестицій була перерахована позивачем, що підтверджується податковими накладними від 27.05.2009 №1/145 на суму 150000 грн., в т.ч. ПДВ -25000 грн., від 28.05.2009 №2/145 на суму 150000 грн., в т.ч. ПДВ -25000 грн., від 29.05.2009 № 3/145 на суму 89888,00 грн., в т.ч. ПДВ -14981,33 грн.

Таким чином, позивач брав участь в інвестуванні будівництва з метою придбання у власність нежитлових приміщень, будівництво яких здійснювалося ТОВ «КЖБК», ДГТО «Південно-Західна залізниця».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що однією з умов, за яких може бути визначений податковий кредит, є наявність мети подальшого використання придбаних (виготовлених) товарів у межах господарської діяльності платника податків, а для бюджетного відшкодування фактична сплата податку, заявленого до бюджетного відшкодування, отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг). При цьому момент, з якого розпочато використання таких товарів у господарській діяльності платника податків не впливає на право формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши наявність у позивача документального підтвердження розміру сплаченого в ціні товару податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, за відсутності доказів порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, та обставин, які б свідчили про те, що відомості, які містяться у документах, на підставі яких був сформований податковий кредит, не відповідають дійсності, дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для зменшення позивачу розміру бюджетного відшкодування за податковим деклараціями з податку на додану вартість за лютий, квітень та серпень 2009 року.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук