Ухвала суду № 29270511, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року м. Київ К-23144/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Острович С.Е.

Степашко О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 29.01.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010

у справі № 7-а/136-2934 (14/214-4948)

за позовом Приватного підприємства „Продторг Тернопіль"

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Продторг Тернопіль" звернулось до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 29.01.2009 позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 постанову Господарського суду Тернопільської області від 29.01.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, з 18.07.2006р. по 31.12.2006 відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.07.2006р. по 31.12.2006р за результатами якої складено акт № 3549/23-222/34473634 від 17.04.2007; податку на додану вартість та збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за період 18.07.2006р. по 31.01.2007 за результатами якої складено акт № 4211/23-222/34473634 від 07.05.2007

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000462305/0/33695 від 21 травня 2007 року, №0000462305/1/45294 від 22 червня 2007 року, №00004622305/2/59326 від 27 серпня 2007 року., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 11257.00 грн. та 4502.80 грн. штрафних санкцій.

Підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень -рішень є викладені в Акті перевірки порушення податкового законодавства, а саме, порушення Підприємством п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме в результаті завищення за січень 2007 р. на 61246,00 грн. суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду, занизило суму податкового зобов'язання за січень 2007 року на 11257,00грн.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств").

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до актів перевірок, податковою інспекцією встановлено, що Підприємство занизило суму податкового зобов'язання за жовтень 2006р. на 741.00 гри., листопад 2006р. на 590.00 грн.. грудень 2006р. на 2565.00 грн. та січень 2007р. на 68607.00 грн. в результаті і неправильного визначення бази оподаткування.

Колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що акти перевірок, які стали підставою для визначення податкового зобов'язання та застосування санкцій складені в порушення норм Порядку проведення перевірок і з їх тексту не можливо встановити на підставі яких первинних бухгалтерських та податкових документів встановлено порушення.

В акті перевірки №3549/23-222/34473634 від 17.04.2007р., яким охоплено період перевірки із 18.07.2006р. до 31.12.2006р., а висновок про порушення зроблено за січень 2007р. який не був предметом перевірки, зазначено, що порушення п. 4.1 ст. 4 Закону Про ПДВ прослідковується згідно бухгалтерських проводок Дт 91, Кт 63. При цьому акт не містить відомостей про господарські операції з яких на думку інспекції неправильно визначено Підприємством об'єкт оподаткування за вересень - грудень 2006 та січень 2007; аналогічний висновок щодо встановленого порушення зроблено і в акті перевірки - №4211/23-222/34473634 від 07.05.2007, при цьому податкова посилається на доведеність порушення бухгалтерськими проводками Дт 30.1,36.1, Кт70,Дт70,Кт 64.3,64.1,64.1.2, що є відмінним від попереднього акту перевірки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду бере до уваги висновок експертизи Тернопільського відділення Київського НДІСЕ на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів, що порушено позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ, а саме занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та завищення суми залишку від'ємного значення ПДВ за період вересень - грудень 2006р.та січень 2007р.. Про це в актах перевірки не зазначено.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 29.01.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 у справі № 7-а/136-2934 (14/214-4948) слід відхилити, а судові рішення залишити без змін..

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову господарського суду Тернопільської області від 29.01.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 у справі № 7-а/136-2934 (14/214-4948) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко