Ухвала суду № 29270509, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року м. Київ К-21122/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009

у справі № 2-а-63/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтекстильпостач»

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про скасування акту

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтекстильпостач»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування акту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2008 позов задоволено частково.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в період з 05.11.2007 по 04.12.2007 відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово -господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2007 та складений акт № 291/232/32692837 від 11.12.2007.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесено до складу валових витрат витрати залізничного тарифу, не підтверджені відповідними документами, внаслідок чого завищено розмір валових витрат за період з 01.10.04 по 30.09.07 на суму 237840 грн.

На підставі вказаного акту, та в результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання відповідач виніс податкове повідомлення -рішення № 0005252301/1 від 24.01.2008р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 65.406,00 грн., тому числі за основним платежем 59.460,00 грн. та 5.946,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»був укладений договір поставки продукції № 1044 Н від 29.08.07, відповідно до умов якого ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як постачальник, зобов'язувався поставити продукцію, а позивач її прийняти та оплатити. На виконання вказаного договору, та згідно первинних документів рахунків -фактур, податкових накладних, позивач відніс до складу валових витрат суми залізничного тарифу.

До перевірки не надавались оригінали первинних документів, що підтверджують транспортування товару. Згідно копій залізничних квитанцій про приймання вантажу позивач не є ні учасником транспортування, ні відправником, платником чи одержувачем.

Відповідно до пп. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь -які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який має на меті виявлення, вимірювання і реєстрацію фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції. Бухгалтерський документ -це письмове свідоцтво певної форми і змісту, яке містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, стосовно того, що рахунок -фактура, за загальним правилом, не є первинним документом, який фіксує чи підтверджує господарську операцію. Рахунок -фактура є підставою для складання платіжного доручення, яке містить інформацію про товари чи послуги, які потрібно оплатити.

Згідно умов вказаного договору позивач компенсував постачальнику усі витрати, пов'язані з транспортуванням товару до станції призначення. Виписуючи рахунок на оплату, сторони узгодили ціну і кількість товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рахунки -фактури із зазначенням договору, найменування продукції, дати відправлення, вартості залізничного тарифу, які дозволяють ідентифікувати понесені витрати з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції.

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, відповідальною за виписування якої є особа, яка замовляє транспортні послуги. Тому накладна має бути якщо покупець товару є його одержувачем.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач не являється ні учасником транспортування, ні відправником, платником чи одержувачем, але у відповідності з умовами укладеного між сторонами договору № 1044Н від 29.08.2007 зобов'язаний компенсувати постачальнику усі витрати, пов'язані з транспортуванням товару до станції призначення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що документами бухгалтерського обліку підтверджуються понесені позивачем витрати залізничного тарифу, віднесені до складу валових витрат.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 у справі № 2-а-63/08 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 у справі № 2-а-63/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко