Ухвала суду № 29270379, 06.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року справа №2а/0570/13383/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Романенко Т.О.,

за участі представника позивача Нікішина Д.В.,

представника відповідача Полякової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі № 2а/0570/13383/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 року № 0002222340, № 0002192340, № 0002202340,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 04.10.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 року № 0002222340, № 0002192340, № 0002202340. Позов обґрунтований тим, що відповідачем за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Донецькагро-Маркет» за період з 01.01.2009 року по 30.11.2009 року, встановлені порушення та складено акт № 210/22-2/25333903 від 25.06.2012 року. На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.07.2012 року № 0002222340, № 0002192340, № 0002202340, що є предметом оскарження у даній справі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Скасовано повністю податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька від 27.07.2012 року № 0002222340, № 0002192340, № 0002202340.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Донагроімпекс» є юридичною особою та згідно свідоцтва № 100337154 є платником податку на додану вартість, (а.с.11 т.1).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області ДПС за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Донагроімпекс» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Донецькагро-Маркет» за період з 01.01.2009 року по 30.11.2009 року, встановлені порушення та складено акт № 210/22-2/25333903 від 25.06.2012 року ( а.с. 12-30 т. 1).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.07.2012 року № 0002222340, № 0002192340, № 0002202340, що є предметом оскарження у даній справі ( а.с. 31-33 т.1).

Спірним рішенням від 27.07.2012 року № 0002222340 на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України за порушення п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ПАТ «Донагроімпекс» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 135966 гривень за декларацією від 05.02.2010 року за 2009 рік.

Спірним рішенням від 27.07.2012 року № 0002192340 на підставі п. 54.3.2 п. 54. ст. 54 ПКУ за порушення п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ПАТ «Донагроімпекс» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 764703,75 гривень, з якої 611763 гривень основний платіж, штрафна (фінансова санкція) 152940,75 гривень.

Спірним рішенням від 27.07.2012 року № 0002202340 на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПКУ, п.п.7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п. 7.5.1 п. 7.5, п. 7.7.1 абз. а, п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за порушення ст. 3, п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ПАТ «Донагроімпекс» зменшено суму бюджетного відшкодування, у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів по податку на додану вартість за деклараціями:

від 20.08.2009 року звітний період 7 міс. 2009 року на суму 222207,00 гривень;

від 19.10.2009 року звітний період 9 міс. 2009 року на суму 48162,00 гривень;

від 19.11.2009 року звітний період 10 міс .2009 року на суму 169448,00 гривень;

від 17.12.2009 року звітний період 11 міс. 2009 року на суму 46634,00 гривень;

від 19.01.2010 року звітний період 12 міс. 2009 року на суму 2961,00 гривень.

Також визначено штраф за деклараціями:

від 20.08.2009 року звітний період 7 міс. 2009 року на суму 55551,75 гривень;

від 19.10.2009 року звітний період 9 міс 2009 року на суму 12040,50 гривень;

від 19.11.2009 року звітний період 10 міс. 2009 року на суму 42362,00 гривень;

від 17.12.2009 року звітний період 11 міс. 2009 року на суму 11658,50 гривень;

від 19.01.2010 року звітний період 12 міс. 2009 року на суму 740,25 гривень.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

В обґрунтування акту перевірки податковим органом покладено висновки про нікчемність угод між ПАТ «Донагроімпекс» із ТОВ «Донецькагро-Маркет» та не підтвердження податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Донецькагро-Маркет» та видаткових накладних. У зв'язку із зазначеними обставинами податковий орган вважає, що ПАТ «Донагроімпекс» безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суму валових витрат та податку на додану вартість.

Крім того, в описовій частині акту перевірки зазначається про відсутність факту поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Донецькагро-Маркет» до ПАТ «Донагроімпекс». Такий висновок податковою інспекцією зроблений зв'язку з ненаданням позивачем до перевірки документів, що свідчать про транспортування та зберігання товару.

Колегія суддів не погоджується з такою позицією податкового органу, оскільки вона суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому в ч.2 ст. 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету, і в подальшому за можливі дії порушника.

До того ж, податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Відповідно до ст. 712 ЦКУ за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, здійснення транспортування та зберігання товару підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними договорами купівлі-продажу, укладеними між ПАТ «Донагроімпекс» із ТОВ «Донецькагро-Маркет», договором транспортно-експедиційних послуг, обслуговування, товарно-транспортними накладними, технічними паспортами, податковими накладними, видатковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, банківськими виписками по особовим рахункам, актами прийому - передачі послуг та готової продукції, оборотно-сальдовими відомостями, картками рахунків, (а.с. 125-247 т.1, а.с. 1-250 т. 2).

Колегія суддів зазначає, що податковим органом згідно акту перевірки не встановлено обставин невідповідності поставлених ТМЦ реквізитам, зазначеним у первинних документах бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1,2 п. 1, п. 2.1, п. 2.7 п.2 Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88.

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ненадання позивачем документів, що підтверджують транспортних послуг, оскільки зазначене не передбачено положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Навпаки, положення пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону передбачають широке та не обмежене коло документів, що можуть підтверджувати витрати платника податків. В свою чергу положення п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначають, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, наявність товарно-транспортних накладних обов'язкова для підприємств, господарська діяльність яких пов'язана з наданням послуг перевезень, траспортувань.

Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем при перевірці, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що сплачені на виконання угод.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Посилання апелянта на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні як першої так й апеляційної інстанцій.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що взаємовідносини між позивачем ПАТ «Донагроімпекс» та його контрагентом ТОВ «Донецькагро-Маркет» з постачання товарно - матеріальних цінностей мали реальний характер, податковий кредит було сформовано правомірно, із додержанням всіх необхідних умов, встановлених діючим законодавством України.

Колегія суддів, крім того, зазначає, що в акті перевірки податковий орган безпідставно послався на вирок суду від 21.08.2010 року у відношенні громадянина ОСОБА_4, який є директором контрагента позивача - ТОВ «Донецькагро-Маркет», у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 КК України ( а.с. 24 т. 1). Податковий орган в апеляційній скарзі знов таки детально цитує невідомо звідки взятий вирок Куйбишевського районного суду м.Донецька по справі № 1-512/10 від 21.08.2010 року, який винесено у відношенні громадянина ОСОБА_4, який є директором ТОВ «Донецькагро-Маркет», у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 КК України, з датою набрання законної сили вироком 02.09.2010 року (а.с. 91-92 т. 4).

Висновок Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.06.2012 року акт № 210/22-2/25333903 щодо нікчемності правочинів ПАТ «Донагроімпекс» та його контрагентом ТОВ «Донецькагро-Маркет» ґрунтується на тому, що начебто вони мають протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів про визнання в судовому порядку недійсними правочинів, укладених між позивачем та зазначеним контрагентом.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача не змогла пояснити, на яких підставах податковим органом зроблено висновок про засудження зазначеним вище вироком ОСОБА_4 , який по вказаній справі проходив як свідок, до того ж предствником не було надано суду належним чином завіреної копії вказаного вироку, та в матеріалах справи така відсутня.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вирок Куйбишевського районного суду м.Донецька від 28.08.2010 року по справі № 1-512/10 постановлений у відношенні осіб, серед яких ОСОБА_4 не значиться. Тим більше, що вказана особа по зазначеній справі допитана судом як свідок (а.с. 148 - 166 т.3). То того ж, наявний в матеріалах справи документ, зазначений податковим органом як копія вироку, не містить відмітки суду про вірність копії та строк набрання ним чинності.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що досліджені в судовому засіданні докази, надані позивачем крім первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які стали безпосередньою підставою для формування валових витрат, є тими документами, що засвідчують певні обставними і в сукупності з первинними бухгалтерськими документами підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій відповідно до їх змісту, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби по даній справі не доведено правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 року № 0002222340, № 0002192340, № 0002202340.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі №2а/0570/13383/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі № 2а/0570/13383/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 11 лютого 2013 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін