Ухвала суду № 29270292, 05.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р.Справа № 2а-10203/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. по справі № 2а-10203/12/2070

за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд, визнати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012 р. №0000791721 Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, протиправним та скасувати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. по справі №2а-10203/12/2070 вимоги позивача були задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000791721 від 30.08.2012р.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. по справі №2а-10203/12/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. по справі №2а-10203/12/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача №1346/17-221/НОМЕР_1 від 03.08.2012 року, в якому зроблені висновки про порушення вимог податкового законодавства, а саме: внаслідок нереальності угод, здійснених ФО-П ОСОБА_1 з ПП "ЛВІ", ТОВ "Компанія "ЗЕТ", ТОВ "Южспецатоменергомонтаж", ТОВ "Будівництво Пан-Україна" та подальшими покупцями, має місце порушення п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, яке призвело до нарахування в сумі 197680,70 грн. податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Між ФОП ОСОБА_1 та ПП "ЛВІ" був укладений договір купівлі-продажу фольги за №05/01 від 05.01.2011 року. На виконання умов договору були виписані податкові накладні та накладні на поставку фольги за № 5 від 05.01.2011 року на загальну суму 139996,51 грн. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі відповідно до рахунку №5 від 05.01.2011 року та платіжного доручення №71 від 25.02.2011 року на загальну суму 133996,51 грн. В подальшому товар був реалізований - ВАТ "Решитиловський маслозавод" код ЄДРПОУ 00446836, ФОП ОСОБА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 та ТОВ "Богодухівський молокозавод", код ЄДРПОУ 36537542, що підтверджується наданими до суду матеріалами справи.

Між ТОВ "Компанія "ЗЕТ" та ФОП ОСОБА_1 був укладений

договір купівлі-продажу фольги за №01/03 від 01.03.2011 року. На виконання умов договору були виписані видаткові накладні на поставку фольги № 46 від 01.03.2011р., № 36 від 12.04.2011р. та податкові накладні № 4 від 01.03.2011р., № 2 від 12.04.2011року. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі. В подальшому товар був реалізований - ФОП ОСОБА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 та ТОВ "Богодухівський молокозавод", код ЄДРПОУ 36537542, що підтверджується наданими до суду первинними документами.

01.07.2011 року між ТОВ "Южспецатоменергомонтаж" та ФО-П ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу фольги за №000014 від 01.07.2011 року. На виконання умов договору було виписано видаткову накладну № РН-110703 від 11.07.11р. та податкову накладну № 125 від 11.07.2011р. на загальну суму 481926,90 грн. Транспортування вантажу здійснювалася ФО-П ОСОБА_3 (код НОМЕР_3), відповідно до товарно-транспортної накладної №РН-110703 від 11.07.2011 року, автомобілем Мерседес НОМЕР_4 на орендоване складське приміщення підприємця за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором перевезення від 01.07.2011р. та актом наданих послуг по перевезенню вантажу від 11.07.2011 року. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі, відповідно до платіжних доручень №№130,145,147,148. В подальшому товар був реалізований - ТОВ "Алкол" та ТОВ "Статус".

26.09.2011 року між ТОВ "Будівництво "Пан-Україна" та ФО-П ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу фольги за №260911 від 26.09.2011 року. На виконання умов договору були виписані видаткова накладна №260908 від 26.09.2011 року та податкова накладна № 265 від 26.09.11р. на загальну суму 594 005,04 грн. Транспортування вантажу здійснювалася ФО-П ОСОБА_3 (код НОМЕР_3), відповідно до товарно-транспортної накладної від 26.09.2011р. , автомобілем Мерседес НОМЕР_4 на орендоване складське приміщення підприємця за адресою: АДРЕСА_1. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі на суму 594 004,05 - 26.09.2011 р. В подальшому товар був реалізований - ТОВ "Статус", код ЄДРПОУ 30883300, ТОВ "Алкол", код ЄДРПОУ 33413360.

Постачання товару здійснювалось на склад ДП "Оптор" ХОСТ, вантажно-розвантажувальні роботи за вказаними договорами здійснювалось працівниками ДП "Оптор" ХОСТ, що підтверджується договором відповідального зберігання №43 від 20.12.2010 року (п. 2.1.1 договору), актами виконаних робіт, накладними на передачу товару позивачем для зберігання та отримання позивачем товару зі зберігання, що містяться в матеріалах справи.

Ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зазначені правочини було укладено право і дієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договору засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами.

Згідно пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Однак розділ III цього Податкового кодексу України ("Податок на прибуток підприємств") набрав чинності з 01.04.2011 року.

Правовідносини стосовно формування валових витрат обігу та виробництва у період до 01.04.2011 року були врегульовані ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини стосовно формування валових витрат обігу та виробництва до 1 кварталу 2011 року включно виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку до таких правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинний на момент виникнення даних правовідносин.

Відповідно до приписів п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності відображене в п.1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Крім цього визначення господарської діяльності закріплене і в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із приписами абз. 1 п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Отже належно оформлені між продавцем та покупцем видаткові та податкові накладні були достатньою законною підставою для позивача відобразити в бухгалтерському та податковому обліку операції з придбання та реалізації товару.

Позивач надав документальне обґрунтування фактичного здійснення операції по придбанню продукції у контрагентів ПП "ЛВІ", ТОВ "Компанія "ЗЕТ"; ТОВ "Южспецатоменергомонтаж", ТОВ "Будівництво Пан-Україна" а саме:, видаткові накладні, податкові накладні, що підписані сторонами, рахунки - фактури, платіжні доручення, товарно - транспортні накладні, сертифікати якості на отриманий товар, витяг з журналу довіреностей, договір відповідального зберігання, накладні на передачу товару для зберігання, що підтверджують факт знаходження та оприбуткування товару на складі, а також документи (договори, накладні, довіреності на отримання ТМЦ, товарно - транспортні накладні, квитанції про пересилання вантажу), щодо подальшого використання придбаного товару в господарській діяльності.

Таким чином позивач законно та обґрунтовано до складу валових витрат включив витрати, пов'язані з отриманням товару від ПП "ЛВІ", ТОВ "Компанія "ЗЕТ"; ТОВ "Южспецатоменергомонтаж", ТОВ "Будівництво Пан-Україна" за період з 01.01.11 по 31.10.11р., адже податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, договори та інші документи, що були складені контрагентами, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використанні в своїй господарській діяльності, шляхом подальшої реалізації товару.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ПП "ЛВІ", ТОВ "Компанія "ЗЕТ"; ТОВ "Южспецатоменергомонтаж", ТОВ "Будівництво Пан-Україна" та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки №1346/17-221/НОМЕР_1 від 03.08.2012 року про вчинення позивачем нікчемних правочинів з вказаними контрагентами.

Укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено.

Крім цього відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарської операції, недостовірності даних в цих документах суми за якими позивач включив до складу витрат при обчисленні податку на доходи фізичних осіб.

Посилання відповідача на акти перевірок контрагентів, за якими податковий орган дійшов висновку про порушення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання та постачання з ПП "ЛВІ", ТОВ "Компанія "ЗЕТ"; ТОВ "Южспецатоменергомонтаж", ТОВ "Будівництво Пан-Україна" як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки законом встановлена індивідуальна відповідальність платників податку.

Платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. по справі № 2а-10203/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.