Ухвала суду № 29270287, 05.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р.Справа № 2а-9193/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представника позивача Підіпригора М.О.

представника відповідача Буряківського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. по справі № 2а-9193/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Трейд"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України , Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 р. задоволено позов ТОВ "Компанія Агро-Трейд"

Скасовано податкові повідомлення рішення Західної МДПІ у м.Харкові Харківської області ДПС від 25.04.2012 р. № 0000051542; № 0000061542; 07.06.2012 р. № 0000111542 та № 0000121542, № 0000131542; 19.09.2012 р. № 0001481542, № 0001491542.

Західна міжрайонна державно податкова інспекція у м.Харкові Харківської області ДПС (надалі Відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст..195 КАС України справа розглядується в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Західною МДПІ у м.Харкові Харківської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року , яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалося у грудні 2011 року, за результатами якої складено акт № 298/15-404/33673050 від 17.04.2012 р.

З а висновками акту перевірки позивачем порушено:

-п.п.14.1.18, 14.1.221,14.1.231 п.14.1 ст.14,; пп."а"п.185.1. ст.185, п.187.1 ст.187, п.193.1.; -193.3 ст.193, п.198.6 ст.198., п.200.1.-200.2, 200.4 , п.200.17 ст.200, п.201.4-201.7 ст.201 ПК України, у зв'язку із завищенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень на суму 237142 грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.24) по податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року на суму 1 447 613 грн. (т. 1, а.с 151-172).

25.04.2012 р. Західної міжрайонної державною податковою інспекцією у м.Харкові Харківської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000051542, яким підприємству зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 237 142,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 118 571,00 грн.;

-№ 0000061542, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 447 613,00 грн.

Крім того, відповідачем проведено перевірку позивача та складено акт № 671/221/33673050 від 23.05.2012 р., за висновками якого позивачем порушено: п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.2.4 пп.7.2.3. п.7.2 п.п.7.3.1. п.7.3 , п.п.7.4.1 п.7.4., п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п.185.1. ст..185, п.187.1 ст.187, п.193.1. -193.3 ст.193, п.198.6 ст.198., п.200.1.-200.2, 200.4, п.200.17 ст.200, п.201.4-201.7 ст.201 ПК України, ч.ч.1,5 ст.203,215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, вимог п.3 ст.5, п.1 ст.7 ГК України, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" внаслідок нікчемності угод по ланцюгу до вигодонабувача між позивачем та його контрагентами у зв'язку із неможливістю здійснення останніми господарських операцій через відсутність матеріальних, технічних умов, виробничих активів, технічного персоналу.

07.06.2012 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№000121542, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 959 301 грн.;

-№ 0000131542, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 580198,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 290 269,00 грн.;

-№ 0000111542, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість у розмірі 713328,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 144 147,00 грн.

20.08.2012 р. листом відповідача № 5704/10/15-410 у податкове повідомлення рішення від 07.06.2012 р. № 0000111542 внесено зміни, якими позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

Також 18.09.2012 року Західною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Харкові Харківської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача , за результатами якої складено акт № 2051/15-404/33673050.

За висновками акту перевірки позивачем порушено п.п.14.1.18, 14.1.221,14.1.231 п.14.1 ст.14, пп."а"п.185.1. ст..185, п.187.1 ст.187, п.193.1.-193.3 ст.193, п.198.6 ст.198., п.200.1.-200.2, 200.4, п.200.17 ст.200, п.201.4-201.7 ст.201 ПК України внаслідок нереальності угод укладених між позивачем та контрагентами, у зв'язку з не підтвердженням наявності умов (складських, торгівельних та інших приміщень) для придбання і зберігання придбаного у контрагентів ТМЦ.

19.09.2012 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0001481542, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість у розмірі 1 005 494,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 502 747 грн.;

№0001491542, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 645 999 грн.

Подані позивачем скарги в порядку адміністративного узгодження залишені без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового закону не підтвердженні належними доказами, відповідачем не спростовано фактичного вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення, прийняте на підставі таких доводів, підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем у перевіряємому періоді укладено договори з:

ПП "БС-Сервіс" від 05.01.2011 року № 0501 технічного обслуговування та ремонту автомобілів позивача (п.4.1.1 Договору);

ТОВ НВП "Інформвнесервіс" від 02.01.2008 року № 1458 договір інформаційного обслуговування, за умовами якого позивачеві надавалися послуги з інформаційного обслуговування, що здійснюється на основі Системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон", в т.ч. передача позивачеві вказаних систем та їх подальше обслуговування (п.1.1.Договору);

ТОВ "Лутугинский комбінат хлібопродуктів"договір комісії від 25.07.2010 року № КМ-10/1006-25;

ТОВ "Ека-транс"від 12.01.2011 року № 05-01-11 договір надання послуг щодо перевалки (лабораторний аналіз, організація розвантаження з залізничного чи то автомобільного транспорту, приймання, розміщення , накопичення на ДП ГАК "Хліб України"Миколаївський портовий елеватор" з проведенням необхідних технологічних операцій, відвантаження та судна у обсягах, кількості та строках по цінам, обумовлених Договором зернових культур, тощо, що експортується за межі України- п.1.1. Договору);

ТОВ "ТЕК Зектер" договір надання послуг з транспортно - експедиційному обслуговуванню від 04.08.2011 року № 49-П; філією "Хлібна база №88 "ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" договори складського зберігання зерна від 28.07.2011 року № 47/11-хб;

ТОВ "Бориваж"договір надання послуг з перевалки, технологічного накопичення та експедируванню вантажів від 09.07.2010 року № Д/10-06; ЧП "Інжениринговий центр "Біотехсервіс" договір поставки від 15.09.2010 року № БКП-01/1009-15, ТОВ "Золотое Руно М" договір поставки ПК-02/1201-11 від 11.01.2012 року; ТОВ "Нікотрейд" договір поставки від 26.07.2010 року № ПК-03/10007-26, від 11.08.2010 року № ПК-0/1008-11; ЧП "Щедро Ком" від 23.07.2010 року № ПК-25/1007-23, від 24.08.2010 року № ПК-17/1008-24;

ТОВ "Івест ЛТД"договір поставки від 05.08.2010 року № ПК-06/1008-05; ТОВ "Атлантік Бдоговір поставки від 22.09.2011 року № ПК-01/1109-22; ПП "АВС -Гранд"договір поставки від 21.09.2011 року № ПК-07/1109-21; ТОВ "Ковальзернотрейд"договір поставки від 23.07.2010 року № ПК-04/1107-23; ТОВ "Лідерпостач" договір поставки від 17.11.2011 року № ПК -02/1111-17; ТОВ "Інтерагро союз" договір поставки від 09.11.2011 року № ПК -11/1111-09"; ТОВ "Південний регіон" договір поставки від 16.09.2011 року № ПК-10/1109-16; ТОВ "Флорена плюс"договір поставки від 09.11.2011 року № ПК-12/1111-09 ; ТОВ АПК "Аля"договір поставки від 24.11.2011 року № ПК -01/1111-24; ТОВ "Гера-Драйф"договір поставки від 11. 11.2011 року № ПК-02/1111-11; ТОВ "Флорена-Плюс"договір поставки від 09.11.2011 року № ПК-12/1111-094; ТОВ "Селена-Юг"від 21.10.2011 року № ПК-01/1110-21; ТОВ "МІО"договір поставки від 16.09.2011 року № ПК-12/1109-16; ТОВ "Індастрі Девелопмент Менеджмент Груп" від 05.10.2011 року № ПК-01/111-05; від 18.11.2011 року № ПК-01/1111-18; ТОВ "Престиж-Декор"договорі поставки від 23.09.2011 року № ПК-02/1109-23; ПП "БС-Сервіс" договори поставки від 05.01.2011 року № 050111; ТОВ "Кваркон" договори поставки від 19.10.2011 року № ПК-26/1110-19; від 11.11.2011 року № ПК-06/1111-11; ТОВ "Ферко"договір поставки від 23.09.2011 року № ПК-03/1109-23; ПК -02/1111-04 від 04.11.2011 року; ТОВ "Лотіан" від 17.11.2011 року № ПК-03/1111-17; ТОВ "Альянс-Співдружність"договори поставки від 29.07.2010 року № 7-КПвід 29.07.2010 року № 6-КП; ЧП "Влада Плюс" договір поставки від 15.04.2011 року № ПК-01/1104-15; ТОВ НКС "Торговий Дім Євростандарт"договір поставки від 29.04.2011 року № 377; ТОВ "Украгроком" договір поставки від 14.01.2011 року № 3/14-1-11; ТОВ «Воскресенськ Агро» договори поставки від 10.11.2011 року № ПК-19/1111-10, від 24.11.2011 року № ПК-01/1111-24; ПП "Інтеренергобуд" договір поставки від 13.01.2012 року № ПК-07/1201-13; ТОВ "Аріана-М"договір поставки від 13.12.2011 року № ПК-07/1112-13; ТОВ "Бентобудсервіс" договір поставки від 26.01.2012 року № ПК-01/1201-26; ТОВ "ОДС-Груп" договір поставки від 05.12.2011 року № ПК-01/1112-05, відповідно до яких позивачу здійснювалася поставка сої, гречихи, пшениці, соняшника, дизельне паливо, продукти хімічного виробництва та обладнання для автомобілів (п.п.1.1. Договору).

На підтвердження реального проведення операцій по вказаним угодам, позивачем до податкової перевірки та до суду надано копії договорів, податкові накладні, належним чином складені та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, платіжні доручення, виписки по рахункам, реєстри кредитних платежів, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку 281, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні.

Доводи апелянта про те, що надані позивачем ТТН не підтверджують фактичного переміщення товарних цінностей за угодами поставки, оскільки не містять адреси навантажувальних робіт, що унеможливлює встановити виробника товарів, сортність та рік врожаю, колегія суддів відхиляє, оскільки в актах перевірок відповідача відсутні заперечення з приводу правильності складення вказаних первинних документів, а можливі недоліки форми вказаних документів, не зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не виключають можливість їх використання платником при відображенні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Підпунктами 14.1.18 ст. 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Приписами підпунктів 14.1.181 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що належним чином оформлені первинні документи, надають право відображати господарські операції в податковому та бухгалтерському обліку.

Суми податку на додану вартість заявлені (задекларовані) до бюджетного відшкодування у спірні періоди були фактично сплачені позивачем контрагентам-постачальникам у попередніх податкових періодах, тому віднесені до показників податкової звітності правомірно.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Трейд" , та його контрагенти , на момент укладення та виконання угод, мали статус юридичних осіб, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були платниками податку на додану вартість.

Видами діяльності ТОВ "Компанія Агро-Трейд" за КВЕД є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (51.21.0), вирощування зернових та технічних культур (01.11.0), посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0), інше фінансове посередництво (65.23.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0), що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управління статистики у Харківській області

Судом встановлено, що ТОВ "Компанія Агро-Трейд" у спірні періоди фактично здійснював такий вид діяльності як оптова торгівля сільськогосподарською продукцією та оптова торгівля паливно-мастильними матеріалами.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач мав в користуванні офісні та складські приміщення, що підтверджується копіями договорів оренди нерухомого майна № А-01/1201-01 від 01.01.12р.

Так само сторонами не заперечується факту наявності трудових ресурсів та транспортних засобів у позивача для здійснення власної господарської діяльності, що відображено в актах перевірок, проведених відповідачем та підтверджено позивачем наданими до податкової перевірки та матеріалів справи доказів.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції актів податкових перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами, заокрема ДПІ у Печерському районі м.Києва від 07.03.2012р. № 103/22-9/35851839, ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 13.02.12р. № 169/23-325/31497935 , що містять висновки про відсутність реальних операцій за угодами між позивачем та його контрагентами внаслідок:

-не декларування зобов'язань перед державним бюджетом ТОВ "Флорена плюс", ТОВ "Кваркон", ТОВ АПК "Аля", ТОВ "Золотое Руно М", ТОВ "Бентобудсервіс", що виникли по господарським операціям з позивачем за грудень 2011 р. та січень 2012 р.;

-відсутності трудових ресурсів, складських, виробничих потужностей у ТОВ "Лідерпостач", ТОВ "Індастрі Девелопмент Менеджмент Груп", ТОВ "Лотіан" ТОВ "Інтерагро союз", ПП «Тісона», ПП «Біотехінвест», ПП "БС-Сервіс", ТОВ "Івест ЛТД", ТОВ «Сінтезторг», ТОВ «Андор», ТОВ «Нікотрейд», ФОП «ОСОБА_6», ТОВ "Альянс-Співдружність", ТОВ «Мавіко АВ», ТОВ "Лутугинский комбінат хлібопродуктів", ТОВ "Ковальзернотрейд", ПП "Влада Плюс", ТОВ «Дельфа-М», ТОВ «Селена Юг», ТОВ «Атлантік Б», ТОВ «Інтерагро-Союз», ПП «Оптіма Грейн», ТОВ «Воскресенкськ-Агро», ТОВ АПК «Аріана - М», ТОВ «Інтерагробуд» колегія суддів вважає необґрунтованими.

Також в акті податкової перевірки позивача № 671/221/33673050 від 25.05.2012р. виходячи із вище зазначених підстав відповідач зазначив про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод з посиланням на ч.ч. 1,5 ст.203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано вказаним обставинам належну оцінку, зазначеному акту перевірки, з якою апеляційний суд погоджується, виходячи з такого.

Окремо взяті дані актів органів ДПС щодо контрагентів позивача та інших господарюючих суб'єктів, не є підставою для визнання податкового кредиту або валових витрат позивача непідтвердженим. Доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер. Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту (валових витрат) у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента за угодами та дотримання ними вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою станом на початок перевірок (зустрічних звірок), не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям із вказаними контрагентами у момент їх укладення та виконання, що відбувалося раніше моменту таких звірок і відповідного рішення про анулювання.

Твердження відповідача про незвітування контрагентами позивача по ПДВ за операціями із позивачем з посиланням на дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДПА, як підставу висновку про не підтвердження податкового кредиту позивача, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не можуть бути підставою для визнання податкового кредиту непідтвердженим. Доказами порушення правил формування податкового кредиту є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Припущення відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства по ланцюгу до „вигодонабувача" не підтверджений доказами, які б судами обох інстанцій були досліджені безпосередньо, тому не свідчить про нереальність здійснених господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Крім того, завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Щодо доводів податкового органу про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, про що зазначено в акті перевірки позивача від 25.05.2012р. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними договорами, наявності факту узгодженості його дій з ПП « Біотехінвест», ПП «Б Сервіс», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Сінтезторг», ТОВ « Андор», ТОВ «Нікотрейд», ФОП ОСОБА_6, ТОВ НІКОтрейд», ТОВ « Альянс АВ», ТОВ « Лутугинський ХПП» , ТОВ « Ковальзернотрейд», ПП Влада Плюс», ТОВ « Дельфв-М», ТОВ « Селена Юг», ТОВАтлантік Б», ТОВ «Інтерпагро-Союз», ПП « Оптіма Грейн»,з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями постачальника.

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з цими контрагентами правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Надаючи оцінку правочинам між позивачем та контрагентами, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори недійсним, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ЦК України.

Законом не передбачено права органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати фіктивними (удаваними, нікчемними) правочини.

Стаття 20 Податкового кодексу України, що регулює діяльність органів ДПС, подібних повноважень не надає.

Посилання відповідача в акті перевірки на положення цивільного законодавства є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом не зазначено.

Суду не надано доказів умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача.

Відповідачем не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом.

Окремо взяті дані актів податкових органів, складених по контрагентам позивача, не можуть бути підставою для визнання податкового кредиту позивача непідтвердженим.

З огляду на це, сума від'ємного значення по ПДВ, до якого позивачем віднесено податковий кредит перевіряємого відповідачем періоду, сформована позивачем правомірно.

Твердження апелянта про передчасність позовних вимог про виплату на користь позивача бюджетного відшкодування є безпідставним, оскільки за правилами, встановленими ст. 200 Кодексу, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Судами обох інстанцій встановлено та підтверджено відсутність підстав, з якими відповідач пов'язує власний висновок про порушення позивачем вимог закону при формуванні податкового кредиту з ПДВ, віднесення відповідних показників до від'ємного значення по податку, визначення суми бюджетного відшкодування. Безпідставно обмежене право позивача на отримання відповідних сум з Державного бюджету підлягає поновленню.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів в обґрунтування висновків податкової перевірки, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. по справі № 2а-9193/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 11.02.2013 р.