Ухвала суду № 29269340, 30.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 р. Справа № 9104/80170/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових інструментів» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У червні 2011 року позивач ТзОВ «Фабрика духових інструментів» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ в м. Івано-Франківськ, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0000452303 від 27.05.2011 р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 10786 грн..

Відповідач ДПІ в м. Івано-Франківськ не погодився із позовними вимогами, подав суду першої інстанції письмове заперечення, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0000452303 від 27.05.2011 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції від 15.07.2011 р. відповідач ДПІ в м. Івано-Франківськ оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням процесуального права та шляхом невірного застосування норм матеріального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не достатньо досліджено докази по справі та не взято до уваги, що частина заявленої позивачем ТзОВ «Фабрика духових інструментів» до відшкодування суми ПДВ, перерахована не на рахунок постачальника послуг ВАТ «Індуктор», а на розрахунковий рахунок Філії Завод «Оснастка», яка є відособленим структурним підрозділом ВАТ «Індуктор», не являється постачальником послуг та не є платником ПДВ. Наведене свідчить про те, що надмірної сплати ПДВ позивачем до бюджету не відбулося, а тому за результатами перевірки контролюючий орган правомірно зменшив суму бюджетного відшкодування платника податків на 10786 грн..

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 15.07.2011 р. та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач ТзОВ «Фабрика духових інструментів» подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. В запереченнях, зокрема, вказується, що перерахування позивачем коштів на розрахунковий рахунок філії завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор», здійснено згідно додатку до договору оренди № 1/3-08 від 12.03.2008 року, що не позбавляє позивача права на включення до відшкодування сплачених сум ПДВ. Філія завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор» є відокремленим підрозділом юридичної особи ВАТ «Індуктор». Крім цього, податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 14388,92 грн. згідно податкової накладної № 5 від 31.01.2011 року задекларовані постачальником послуг ВАТ «Індуктор» у податковій декларації та вказану суму останнім сплачено до бюджету.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що позивач ТзОВ «Фабрика духових інструментів» зареєстрований юридичною особою 12.11.2007 р. (а.с. 33).

За наслідками проведеної з 11.05.2011 р. по 17.05.2011 р. ДПІ в м. Івано-Франківськ позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, а саме завищення суми бюджетного відшкодування за 2011 р. на суму 10786,00 грн.. За результатами перевірки відповідачем складено акт № 3018/23-3/35516783 від 13.05.2011 р. (а.с. 8-18).

На підставі вказаного вище акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452303 від 27.05.2011 р., яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 10786 грн. (а.с. 19).

Суд апеляційної інстанції вважає правильними і об'єктивними висновки суду першої інстанції щодо безпідставності висновків ДПІ в м. Івано-Франківськ про порушення позивачем податкового законодавства і щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення від 27.05.2011 р., з врахуванням наступного.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Виходячи з аналізу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на внесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом першої інстанції об'єктивно встановлено, що 12.03.2008 р. між позивачем ТзОВ «Фабрика духових музичних інструментів» та ВАТ «Індуктор» було укладено договір оренди № 1/03-08, згідно якого позивач орендує приміщення по вул. Максимовича, 15 в м. Івано-Франківську, що підтверджується копією відповідного договору оренди, актами приймання-передачі приміщення.

Пунктом 3.2 договору оренди визначено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно шляхом її безготівкового перерахування на поточний рахунок орендодавця.

Додатком від 25.08.2010 р. до вищевказаного договору оренди внесено зміни, згідно яких починаючи з 25.08.2010 р. орендна плата, відшкодування вартості використаної електроенергії, відшкодування плати за дощові стоки вноситься орендарем на розрахунковий рахунок філії завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор» (а.с. 31).

Актом надання послуг № 24 від 31.01.2011 р., платіжними дорученнями за грудень 2010 р. - січень 2011 р., податковою накладною № 5 від 31.01.2011 р., підтверджується реальність виконання у січні 2011 року сторонами договору своїх зобов'язань за договором оренди приміщення (а.с. 32, 22-26).

Судом першої інстанції вірно враховано, що філія завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор є структурним підрозділом ВАТ «Індуктор», немає статусу юридичної особи, не є платником ПДВ. Тобто Філія є складовою юридичної особи ВАТ «Індуктор», що підтверджується довідкою ВАТ «Індуктор» № 24/1 від 28.01.2013 р., довіркою з ЄДРПОУ № 2095, положенням про філію ВАТ «Індуктор» завод «Оснастка».

Довідками ВАТ «Індуктор» № 214 від 20.06.2011 р., № 23 від 28.01.2013 р. підтверджується, що сума коштів у розмірі 86333,51 грн. за надані послуги оренди та електропостачання в січні 2011 р. відповідно до податкової накладної № 5 від 31.01.2011 р. отримана юридичною особою ВАТ «Індуктор», тобто Орендодавцем. Податкові зобов'язання з ПДВ визначені в сумі 14388,92 грн. і задекларовані в податковій декларації з ПДВ від 20.02.2011 р. сплачені ВАТ «Індуктор» до бюджету.

Враховуючи вищенаведене позивачем правомірно визначено суму податкового кредиту і заявлено до відшкодування суми ПДВ у розмірі 10786 грн., згідно податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним покликання апелянта на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи і допустив порушення норм процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують обгрунтованих висновків суду першої інстанції, викладених у оскарженій постанові від 15.07.2011 року, а тому відсутні підстави для скасування цієї постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових інструментів» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: М.А. Пліш

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01.02.2013 року.