Ухвала суду № 29240948, 05.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р. Справа № 9104/79696/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Старунського Д.М.

за участі секретаря судових засідань: Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби та Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області, Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

встановив:

29 лютого 2012 року позивач - ТзОВ «Вест Ойл Груп» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів - Луцької ОДПІ та ГУ ДКС України у Волинській області в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 36) просив скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0002122302 від 06.10.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 736 080,48 грн. та стягнути цю суму бюджетної заборгованості з Державного бюджету України на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства та не ґрунтується на фактичних обставинах справи, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність виникнення права на бюджетне відшкодування від використання придбаного майна в господарській діяльності товариства в певний строк після його придбання. ТзОВ «Вест Ойл Груп» на праві власності володіє нерухомим майном, а саме автозаправними станціями в загальній кількості близько 180 об'єктів, які працюють під торговою маркою WOG. Позивач як власник нерухомого майна має право проводити як поточний, так і капітальний ремонт на власних автозаправних станціях, так як зацікавлений в підтриманні їх у належному технічному стані. Підприємством укладено зовнішньоекономічні договори із Білорусько-російським спільним підприємством «АЗС Індустрія» та компанією «TRIMO» (Словенія), згідно яких нерезиденти виготовляють і передають у власність ТзОВ «Вест Ойл Груп» продукцію, що оговорена сторонами в Специфікаціях до договорів. Відтак, за замовленням позивача даними підприємствами було виготовлено металеві покрівельні сендвіч-панелі, освітлювальне обладнання зовнішнього світлового оформлення АЗС, алюмінієві складові частини (елементи) металоконструкцій АЗС (з детальним переліком за ВМД), призначенні для зовнішнього оформлення АЗС, у зв'язку з чим сплачено суму податку на додану вартість згідно вантажно-митних декларацій в повному розмірі, які позивачем віднесені до податкового кредиту з ПДВ. Також позивач вказує на безпідставність посилання відповідача на те, що сплачені позивачем авансові платежі не можуть включатися до бюджетного відшкодування за червень 2011 року, оскільки відсутні акти приймання-передачі об'єктів.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 року позов задоволено повністю: визнано протиправними та частково скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 06.10.2011 року № 0002122302 на суму 1 736 080,48 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Вест Ойл Груп» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2011 року в сумі 1 736 080 грн. 48 коп..

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції Луцька ОДПІ (апелянт - 1) та ГУ ДКС України у Волинській області (апелянт - 2) оскаржили її в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт - 1 посилається на те, що позивачем у травні 2011 року до Реєстру отриманих податкових накладних та податкового кредиту включено отриману від ТзОВ «АЗТ Славутич» податкову накладну від 12.05.2011 року № 26 на суму поставки 56 400 грн. в тому числі ПДВ - 9 400 грн.. Однак, згідно пред'явленої для перевірки податкової накладної від 25.05.2011 року № 87 обсяг поставки ТзОВ «АЗТ Славутич» складає 42 300 грн. в тому числі ПДВ - 7 050 грн.. Таким чином, позивачем в порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України в податковій декларації за травень 2011 року завищено суму податкового кредиту в розмірі 2 350 грн., що призвело до завищення на відповідну суму від'ємного значення. Також, ТзОВ «Вест Ойл Груп» до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за червень 2011 року включено придбання в значних обсягах товарно-матеріальних цінностей та імпорту покрівельних сандвіч-панелей, алюмінієвих та металевих складових конструкційних частин металоконструкцій АЗС, освітлювального обладнання зовнішнього світлового оформлення АЗС, які згідно даних бухгалтерського обліку ТзОВ «Вест Ойл Груп» на початок червня 2011 року в господарській діяльності не використовуються. Крім того, ТзОВ «Вест Ойл Груп» до бюджетного відшкодування у червні 2011 року включено 335 589 грн. податку на додану вартість із здійснених авансових платежів по інвестиційних договорах, укладених з ТОВ «Нестлі Ойл ЛТД», ТзОВ «Добриво», ПП «Центр правових експертиз», ТзОВ «Білочка», ТзОВ «Евольвент», ТзОВ «Укрдонмаш», ТзОВ «Схід Трейд» «ПП «Сиріус ІІІ» по проектуванню, будівництву та введення в експлуатацію автозаправного комплексу. Однак, інвестиційні внески не мають права брати участь у бюджетному відшкодування за червень 2011 року, оскільки відсутні акти приймання-передачі об'єктів нерухомості.

Апелянт - 2 обґрунтовуючи апеляційні вимоги посилається на те, що висновки Луцької об'єднаної державної податкової інспекції для повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації платника за червень 2011 року на користь ТзОВ «Вест Ойл Груп» до ГУ ДКС у Волинської області не надходили, а тому в суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Вест Ойл Груп» зареєстроване 07.08.2006 року у виконавчому комітеті Луцької міської ради, 08.08.2006 року взяте на податковий облік в органах державної податкової служби, з 21.08.2006 року є платником ПДВ та станом на 19.09.2011 року перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ.

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року (вх. № 9005108711 від 21.07.2011 року), уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. № 9005524451 від 29.07.2011 року) та розрахунку суми бюджетного відшкодування, ТзОВ «Вест Ойл Груп» було заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 857 913,00 грн. за червень 2011 року.

У зв'язку з поданням позивачем декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, працівниками Луцької ОДПІ в період з 06.09.2011 року по 14.09.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Вест Ойл Груп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2011 року, результати якої оформлені актом № 7267/23-3/34524327 від 19.09.2011 року.

Відповідно до висновків даного акту під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем: п. 198.6 ст. 198 ПК України - завищено податковий кредит та від'ємне значення за травень 2011 року на суму 2 350 грн.; абз. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за червень 2011 року на суму 1 857 913 грн..

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг загальна сума ПДВ складає 1743130 грн.. Перевіркою встановлено, що на порушення вимог абз. «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТзОВ «Вест Ойл Груп» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у червні 2011 року на 1 857 913 грн., в тому числі частина залишку від'ємного значення за травень 2011 року, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальником товарів/послуг або до державного бюджету України у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування становить 1 743 130 грн.. Частина залишку від'ємного значення, яка фактично залишилася несплаченою становить за даними перевірки 114 783 грн.. Порушення виникло в результаті того, що до бюджетного відшкодування червня 2011 року ТзОВ «Вест Ойл Груп» включено придбання в значних обсягах товарно-матеріальних цінностей та імпорту покрівельних сандвіч-панелей, алюмінієвих та металевих складових конструкційних частин металоконструкцій АЗС, освітлювального обладнання зовнішнього світлового оформлення АЗС, які згідно даних бухгалтерського обліку ТзОВ «Вест Ойл Груп» на початок червня 2011 року в господарській діяльності не використовуються, а обліковуються на рахунках «Виробничі запаси», «Сировина та матеріали», «Будівельні матеріали», «Інші матеріали». Крім того, ТзОВ «Вест Ойл Груп» до бюджетного відшкодування у червні 2011 року включено 335 589 грн. ПДВ із здійснених авансових платежів по інвестиційних договорах, укладених з ТОВ «Нестлі Ойл ЛТД», ТзОВ «Добриво», ПП «Центр правових експертиз», ТзОВ «Білочка», ТзОВ «Евольвент», ТзОВ «Укрдонмаш», ТзОВ «Схід Трейд», «ПП «Сиріус ІІІ» по проектуванню, будівництву та введення в експлуатацію автозаправного комплексу. Податковий орган вважає, що так як акти приймання-передачі об'єктів відсутні, тому здійснення інвестором - ТзОВ «Вест Ойл Груп» інвестиційні внески не мають права брати участь у бюджетному відшкодуванні червня 2011 року.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 06.10.2011року № 0002122302, яким ТзОВ «Вест Ойл Груп» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 857 913 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн..

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що згідно реєстру сплачених ТзОВ «Вест Ойл Груп» товарів (послуг) у попередньому податковому періоді за травень 2011 року сума бюджетного відшкодування в червні 2011 року становить 1 736 080,48 грн.. Відповідачем в акті перевірки відображено, що за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг загальна сума ПДВ складає 1 743 130 грн., ця сума фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальником товарів/послуг або до державного бюджету України у попередніх звітних (податкових) періодах, та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів, та не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування. З матеріалів справи судом встановлено, що ТзОВ «Вест Ойл Груп» сплатило суму податку на додану вартість, а тому має право на відшкодування цього податку з бюджету, з урахуванням фактичного сплаченої суми цього податку у попередніх податкових періодах. При цьому, суд вказав на безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у зв'язку з невикористанням придбаних товарів у господарській діяльності та відсутність актів приймання-передачі виконаних робіт, оскільки право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. Для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПК України).

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього ВМД або виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є придбання товару (послуг) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Порядок складання податкової накладної визначений ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.4 якої, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Як зазначено у п. 201.7 цієї статті, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що ТзОВ «Вест Ойл Груп» (Покупець) уклало контракт № 37076 від 29.03.2011 року з компанією «ТRIMO» (Словенія) (Продавець) на поставку товару згідно Специфікації № 22037797 від 29.03.2011 року. Згідно наявних у матеріалах справи вантажних митних декларацій форми МД-2 позивачем на виконання умов договору придбано та імпортовано металеві покрівельні сандвіч-панелі.

Також позивачем укладено контракти з Білорусько-російським спільним підприємством «АЗС Индустрия» № І/11-832 та № І/11-825 від 04.04.2011 року про поставку товару згідно зі Специфікаціями, які є невід'ємними частинами цих договорів. Згідно наявних у матеріалах справи вантажних митних декларацій форми МД-2 позивачем на виконання умов договору придбано та імпортовано алюмінієві та металеві складові конструкційних частин металоконструкцій АЗС та освітлювальне обладнання зовнішнього світлового оформлення АЗС.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи ВМД, під час імпорту вказаного вище товару позивачем до Державного бюджету України у травні - червні 2011 року сплачено ПДВ на загальну суму 544 061 грн., у зв'язку з чим позивачем сплачені суми ПДВ на підставі вказаних ВМД включено до податкового кредиту у відповідних податкових періодах, які в червні 2011 року у зв'язку з виникненням від'ємного значення заявлені позивачем до бюджетного відшкодування. Під час проведення податкової перевірки відповідачем відхилень від інформації з АРМ «Митниця» не встановлено.

Крім того, ТзОВ «Вест Ойл Груп» до бюджетного відшкодування у червні 2011 року включено 335 589 грн. податку на додану вартість із здійснених авансових платежів по інвестиційних договорах, укладених з ТОВ «Нестлі ОЙЛ ЛТД», ТОВ «Добриво», ПП «Центр правових експертиз», ТзОВ «Білочка», ТзОВ «Евольвент», ТзОВ «Укрдонмаш», ТзОВ «Схід Трейд» «ПП «Сиріус ІІІ» по проектуванню, будівництву та введення в експлуатацію автозаправного комплексу.

Придбані позивачем товари пов'язані з його безпосередньою господарською діяльністю, що не заперечується відповідачем, оскільки основними видами діяльності позивача є організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, оптова торгівля паливом, здавання в оренду власного нерухомого майна.

При цьому, відповідачем реальність господарських операцій на підставі яких сформовано податковий кредит та бюджетне відшкодування не оспорюється та підтверджується згаданими вище первинним документами, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, позивачем правомірно сплачені суми ПДВ віднесено до податкового кредиту у відповідних податкових періодах, які увійшли до від'ємного значення.

Згідно пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового)(податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування платнику податку необхідне від'ємне значення суми податку та фактична сплата податку в ціні товару (послуг) їх постачальникам у попередніх податкових періодах в розмірі, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Як вбачається з акта перевірки за даними позивача зазначених у Додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена ним постачальникам, не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування становить 1 857 913 грн.. Про те під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що частина залишку від'ємного значення травня 2011 року, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування становить 1 743 130 грн.. Частина залишку від'ємного значення, яка фактично залишається не сплаченою становить 114 783 грн..

З вказаною суму бюджетного відшкодування за червень 2011 року погодився і позивач, у зв'язку з чим в процесі судового розгляду в суді першої інстанції зменшив позовні вимоги. При цьому, позивач зменшуючи позовні вимоги врахував і встановленні під час проведення перевірки порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України. А саме, позивачем в порушення даної норми у травні 2011 року до Реєстру отриманих податкових накладних включено податкову накладну отриману від ТзОВ «АЗС Славутич» від 12.05.2011 року № 26 на загальну суму 56 400 грн., в тому числі ПДВ - 9 400 грн., а для перевірки було пред'явлено оригінал податкової накладної, отриманої від цього підприємства від 25.05.2011 року № 87 на загальну суму 42 300 грн., в тому числі ПДВ - 7 050 грн..

Згідно реєстру сплачених ТзОВ «Вест Ойл Груп» товарів (послуг) у попередньому податковому періоді за травень 2011 року сума бюджетного відшкодування в червні 2011 року становить 1 736 080,48 грн.

Таким чином, з урахуванням суми від'ємного значення фактично сплаченої ним у попередніх податкових періодах та суми ПДВ сплаченої за податковою накладною № 87 від 25.05.2011 року, позивачем зменшено позовні вимоги з урахуванням яких позивач оскаржуване податкове повідомлення-рішення просить скасувати в частині на суму 1 736 080,48 грн. та стягнути відповідну суму бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.

Отже посилання апелянта на не підтвердження позивачем податковою накладною суми ПДВ в розмірі 2 350 грн. є безпідставним, оскільки вказана сума з урахуванням зменшених позовних вимог не входить в суму бюджетного відшкодування на яку позивач просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення та стягнути її на його користь з бюджету.

Безпідставним є також висновок податкового органу про відсутність підстав для включення позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ, які сплачені ним при імпорті ТМЦ (покрівельних сандвіч-панелей, алюмінієвих та металевих складових конструкційних частин металоконструкцій АЗС, освітлювального обладнання зовнішнього світлового оформлення АЗС), які згідно даних бухгалтерського обліку ТзОВ «Вест Ойл Груп» на початок червня 2011 року в господарській діяльності не використовуються, та авансові платежі по інвестиційних договорах за відсутності актів приймання передачі об'єктів, скільки право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Положення Податкового кодексу України не ставлять в залежність виникнення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування у платника податків від фактичного використання придбаних товарів або послуг у своїй господарській діяльності. Для підтвердження відповідного права платника податків достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність господарської мети використання позивачем імпортованих ТМЦ та сплата ПДВ у складі інвестиційних внесків підтверджується тим, що основними видами діяльності позивача є організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, оптова торгівля паливом, здавання в оренду власного нерухомого майна. Придбані позивачем ТМЦ будуть використані при організації будівництві АЗС, а передані за інвестиційними договорами об'єкти нерухомості будуть здані в оренду чи продані.

Таким чином, висновки податкового органу є не обґрунтованими та безпідставними, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № 000212302 від 06.10.2011 року в частині зменшення ТзОВ «Вест Ойл Груп» суми бюджетного відшкодування за червень 2011 року в розмірі 1 736 080,48 грн..

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 1 736 080,48 грн..

Згідно п. 200.23 ст. 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем у червні 2011 року подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, однак відповідач всупереч наведеного законодавства не подав до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а протиправно зменшив суму бюджетного відшкодування на суму 1 736 080,48 грн.. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає, що платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України, а тому суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення цих коштів з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційні скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби та Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року у справі № 2а/0370/523/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

Д.М. Старунський

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 07.02.2013 року.