Постанова № 29269425, 30.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року Справа № 9104/84365/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.,

за участі секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року в адміністративній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У лютому 2008 року позивач ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Жидачівському районі Львівської області (на даний час Миколаївська МДПІ Львівської області ДПС), в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі №0000032320/2/483 від 15.01.2008 р., яким визначено товариству суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2887730 грн., в тому числі 1705283 грн. за основним платежем і 1182447 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач ДПІ у Жидачівському районі позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000032320/2/483 від 15.01.2008 р., винесене Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області.

З цією постановою суду не погодився відповідач ДПІ у Жидачівському районі і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 15.01.2008 року було прийнято за результатами проведеної виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2008 р.. Суд першої інстанції безпідставно не врахував доводів відповідача про те, що податковою перевіркою встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку по податку на прибуток за рахунок порушень п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.11.3 ст.11, п.п.5.3.9 п.5.3 п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження скоригованого валового доходу за 1 квартал 2007 р. на суму 6621132 грн. та завищення валових витрат за 2006р. та 1 квартал 2007 р. на загальну суму 200000 грн.. Вказує апелянт, що заниження валового доходу здійснено у зв'язку із неповерненням передплатникам коштів на суму проданих акцій, у строки встановлені договорами купівлі-продажу акцій. Оскільки розпорядженням ДКЦПФР № 132-13 від 04.04.2006 р. відмовлено позивачу в реєстрації додаткового випуску акцій, а станом на 31.03.2007 р. позивачем не було повернуто юридичним та фізичним особам кошти за уже продані акції, тому ці кошти вважаються безповоротною фінансовою допомогою і повинні були бути включені до валових доходів. Також апелянт вказує, що завищення валових витрат здійснено позивачем у зв'язку із безпідставним включенням до таких витрат вартості інформаційно-консультаційних послуг за договорами із ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 03.01.2006 р. і від 03.01.2007 р.. Реальність таких договорів, фактичне отримання таких послуг і їх використання позивачем у господарській діяльності не підтверджується первинними документами.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 09.08.2011 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» подав заперечення на апеляційну скаргу, де просить відмовити у задовленні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції від 09.08.2011 року залишити в силі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в засідання апеляційного суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» зареєстровано юридичною особою 26.12.1995 року (а.с. 7-20 Т.1).

В період із 20.06.2007 р. по 02.08.2007 р. відповідачем ДПІ у Жидачівському районі було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2007 р., результати якої оформлені актом перевірки № 794/23-1/00278801 від 09.08.2007 року (а.с. 21-121 Т.1).

У вказаному Акті перевірки зазначено, зокрема, що товариством порушено вимоги п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.11.3 ст.11, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.1. ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок на прибуток за 2006 р. в сумі 45000 грн. і за 1 кв. 2007 р. в сумі 1660283 грн.. Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що позивачем занижено валовий дохід у 1 кварталі 2007 р. на суму перерахованих передплатниками коштів в оплату акцій, які не були поверненні товариством на кінець періоду, що перевірявся, в розмірі 6621132 грн., а також позивачем було завищено валові витрати на вартість інформаційно-консультаційних послуг, наданих ЗАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 200000 грн..

На підставі вищевказаного Акта перевірки від 09.08.2007 року та відповідно до рішення ДПА у Львівській області № 11/10/25-005/3 від 08.01.2008 р. про результати розгляду повторних скарг на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі від 23.08.2007 року, відповідачем ДПІ у Жидачівському районі винесено відносно позивача ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» податкове повідомлення-рішення №0000032320/2/483 від 15.01.2008 р., яким визначено товариству суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2887730 грн., в тому числі 1705283 грн. за основним платежем і 1182447 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 122-150 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і щодо протиправності оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 0000032320/2/483 від 15.01.2008 р., з врахуванням наступного.

З матеріалів справи видно, що рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» від 17.11.2005 р. (протокол № 13) вирішено збільшити статутний фонд товариства на 5000000 грн. шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості. Вирішено здійснити додаткову емісію акцій товариства в кількості 100000000 штук номінальною вартістю кожної акції 0,05 грн. (а.с. 192-203 Т.1).

18.11.2005 р. між позивачем і ТзОВ «Депозитарно-фондова компанія «Славутич-Капітал» було укладено договір доручення на розміщення додаткового випуску цінних паперів № Е1-05 (а.с. 204-207 Т.1).

Протягом лютого-березня 2006 року між позивачем ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», від імені якого діяло ТзОВ «Депозитарно-фондова компанія «Славутич-Капітал» (Емітент), з однієї сторони та фізичними і юридичними особами (Покупці), з іншої строни, було укладено договори купівлі-продажу цінних паперів, що придбаваються на умовах підписки № Е106-1. За цими договорами здійснювався продаж позивачем акцій додаткового випуску (а.с. 208-342 Т.1).

Розпорядженням же ДКЦПФР від 04.04.2006р. № 132-13 відмовлено позивачу в реєстрації додаткового випуску акцій.

Із змісту договорів купівлі-продажу цінних паперів за лютий-березень 2006 року, на підставі яких позивач отримав від фізичних і юридичних осіб грошові кошти за реалізовані акції додаткового випуску, зокрема із п.п. «б» п. 3.1 цих договорів, видно, що Емітент (Торговець) зобов'язаний повернуті покупцям акцій суму грошових коштів, сплачених за цими договорами в рахунок підписки за цінні папери не пізніш як через 30 днів, у випадку неможливості завершення Емітентом додаткового випуску цінних паперів, а саме неодноразової відмови ДККПФР у реєстрації додаткового випуску акцій або інших, незалежних від Емітента обставин, строк дії яких не повинен перевищувати одного року, починаючи з 07.03.2006 року.

Отже, вищевказаними договорами купівлі-продажу акцій визначено, що обов'язок у позивача ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» щодо повернення фізичним і юридичним особам грошових коштів у розмірі 6621132 грн. за реалізовані акції додаткового випуску виник 07.03.2007 р. (тобто 07.03.2006 р. + 1 рік), а право покупців акцій на заявлення вимог про примусове повернення (стягнення) таких коштів виникло 06.04.2007 року (тобто 07.03.2007 р. + 30 днів).

Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідано до п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротною фінансовою допомогою визнається : - сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладення таких угод; - сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; - сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; - основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); - сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

З врахуванням наведеного, грошові кошти у розмірі 6621132 грн. за реалізовані акції додаткового випуску, в разі їх неповернення покупцям акцій (фізичним і юридичним особам), можуть визнаватись безповоротною фінансовою допомогою після закінчення строку позовної давності за вимогами про повернення (стягнення) цих коштів із товариства в користь таких покупців акцій. Таким строком, з врахуванням приписів ст.ст. 256-261 ЦК України, є 06.04.2010 р. (тобто 06.04.2007 р. (початок перебігу строку позовної давності) + 3 роки (строк позовної давності)).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про безпідставність тверджень податкового органу про те, що неповернення позивачем станом на перевірений період грошових коштів передплатникам акції, є підставою для визнання цих коштів безповоротною фінансовою допомогою і необхідність їх включення до валових доходів товариства за перший квартал 2007 року.

Щодо правомірності включення позивачем до складу валових витрат вартості інформаційно-консультативних послуг, отриманих позивачем від ЗАТ КБ «ПриватБанк», то судом першої інстанції вірно враховано, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за договорами № Г.22.4.1.0-84 від 03.01.2006 р. і № Г.22.4.1.0-3 від 03.01.2007 р. про надання інформаційно-консультаційних послуг підтверджується матеріалами справи, зокрема, додатками до цих договорів із деталізацією переліку наданих послуг і їх вартості, Актами прийому-передачі наданих послуг, платіжними дорученнями, (а.с. 151-161 Т.1, 162-176 Т.1, 177-191 Т.1).

З цього приводу суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права. Так, відповідно до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час розглядуваних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, згідно п.16.4 ст.16 цього Закону податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилали бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про безпідставність тверджень податкового органу про завищення позивачем валових витрат на вартість інформаційно-консультаційних послуг, наданих ЗАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 200000 грн..

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Визначальним фактором є реальність існування господарських операцій. Тому, є безпідставними твердження відповідача про те, що надані позивачем первинні документи щодо надання-отримання інформаційно-консультаційних послуг не повинні братись для підтвердження даних податкового обліку.

З врахування наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального права.

Однак, при винесенні постанови від 09.08.2011 року судом першої інстанції помилково застосовано норму процесуального права, зокрема ч.2 ст. 162 КАС України.

Тому, оскаржену постанову суду слід змінити, зазначивши, що оспорюване податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним і скасувати.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області - задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року в адміністративній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення - змінити, змінивши в резолютивній частині цієї постанови слова «визнати нечинним» на слова «визнати протиправним і скасувати».

У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: М.А. Пліш

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.02.2013 року.