Рішення № 29267359, 29.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/16379-2012 29.01.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"

до Концерну "Військторгсервіс"

про стягнення 149 510,13 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Рябчук С. В. (дов. № 10 від 02.01.2013р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.01.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Концерну "Військторгсервіс" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 149 510,13 грн. заборгованості за надані послуги за договором на постачання теплової енергії № 41-0016 від 14.12.2007 року, з яких 73 381, 82 грн. основного боргу, 72 822, 91 грн. пені, 1191, 31 грн. 3% річних , 114, 04 грн. інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору в сумі 2 950, 20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011-9/16379-2012, розгляд справи призначено на 18.12.2012 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу №5011-9/16379-2012 передано для розгляду судді Балацу С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року справу прийнято до провадження судді Балац С. В. та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.01.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.12.2012 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки, справу № 5011-9/16379-2012 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

13.12.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали суду позивачем подані документи по справі.

В судове засідання 29.01.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник позивача вимоги ухвали суду від 18.12.2012 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як виробником та відповідачем, як споживачем укладено договір № 41-0016 на постачання теплової енергії від 14 грудня 2007 року (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого за цим договором виробник бере на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію у вигляді: опалення, а споживач зобов'язується сплачувати виробникові за надані послуги за встановленими тарифами/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу для об'єктів перерахованих у додатку № 1 який є невід'ємною частиною договору на опалення, гаряче водопостачання та технологічні потреби. Відповідно до додатку № 1 до договору опалювальні об'єкти знаходяться в смт. Гончарівське по вул. Танкістів, буд. 4/137, 41, 108, 42.

Розмір щомісячної плати по цьому договору (загальна вартість послуг) на момент укладення додаткової угоди від 15.10.2009 року до цього договору становить (з урахуванням ПДВ):

- протягом опалювального періоду 9 611, 24 грн., у тому числі за:

- опалення - з урахуванням показників приладів обліку та вартості 1 Гкал + абонентська плата за 1 274, 7 кв.м. Абонентська плата в опалювальний період нараховується незалежно від наявності чи відсутності приладів обліку теплової енергії.

- протягом між опалювального періоду 2 485, 67 грн. (абонентська плата за 1274, 7 кв.м.). Абонентська плата в між опалювальний період нараховується незалежно від наявності чи відсутності приладів обліку теплової енергії.

Розмір щомісячної плати по цьому договору змінюється без укладання додаткових угод за умови зміни, в установленому законодавством порядку, тарифів/двоставкових тарифів (п. 1.3. договору в редакції Додаткової угоди до договору на постачання теплової енергії № 41-0016 від 14.12.2007 року від 15 жовтня 2009 року.

Відповідно до п. 6. 4. договору розрахунки споживача з виробником за відпущену теплову енергію здійснюється щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим методом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця. Розрахунки по цьому договору здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим за фактично спожиту теплову енергію (п. 6.5. договору).

У випадку несплати споживачем отриманої теплової енергії до 1 числа місяця наступного за звітним нараховується пеня згідно п. 7.3.3. (п. 6.6. договору).

Споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 6.5. цього договору - сплачує пеню у розмірі 1 % від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми (п. 7.3.3. договору).

За твердженням позивача за період з лютого 2012 року по серпень 2012 року включно відповідач не здійснив в повному обсязі розрахунки за теплову енергію, в результаті чого заборгував позивачу (за вказаний період) суму 73 381, 82 грн.

При цьому, розрахунок суми заборгованості по договору №41-0016 здійснювався виходячи з затвердженої місячної норми споживання теплової енергії на опалення та тарифу на теплову енергію для категорії «Інші споживачі» за 1 Гкал. Згідно рішення Гончарівської селищної ради від 12.11.2009 року № 170 про погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на послуги з централізованого опалення і підігріву води по ВАТ «Облтеплокомуненерго» послуги теплопостачання в смт. Гончарівське» затверджені норми споживання теплової енергії на опалення для категорії «Інші споживачі», що викладені в додатку до вказаного рішення, а саме місячна норма споживання тепла на опалення для інших споживачів протягом опалювального періоду складає 0, 0236 Гкал/кв.м. Отже, фіксований тариф, за яким проводився розрахунок заборгованості складається з затвердженої місячної норми споживання теплової енергії, тобто 0, 0236 Гкал/кв. м. на опалення та тарифу на теплову енергію для категорії «Інші споживачі» за 1 Гкал в сумі 557, 30 грн. (без ПДВ) - відповідно Постанови НКРРКП України № 167 від 30.09.2011 року. Абонентська плата, згідно рішення Гончарівської селищної ради від 12.11.2009 року № 170 становить 2, 65 грн. з ПДВ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 41-0016 на постачання теплової енергії від 14.12.2007 року є договором енергопостачання.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Позивачем протягом періоду з лютого 2012 року по серпень 2012 року включно відповідно до умов договору постачалася відповідачу теплова енергія. Також позивачем виставлялися відповідачу рахунки - фактури за поставлену теплову енергію, а саме:

- Рахунок фактура № 41-0016 від 21.02.2012 року на загальну суму 23 496, 26 грн.;

- Рахунок фактура № 41-0016 від 31.03.2012 року на загальну суму 23 496, 26 грн.;

- Рахунок фактура № 41-0016 від 19.04.2012 року на загальну суму 14 107, 72 грн.;

- Рахунок фактура № 41-0016 від 21.05.2012 року на загальну суму 3 377, 96 грн.;

- Рахунок фактура № 41-0016 від 21.06.2012 року на загальну суму 3 377, 96 грн.;

- Рахунок фактура № 41-0016 від 23.07.2012 року на загальну суму 3 377, 96 грн.;

- Рахунок фактура № 41-0016 від 23.08.2012 року на загальну суму 3 377, 96 грн.

Всього на загальну суму 74 612, 08 грн., які відповідачем оплачені не були. При цьому, відповідно до умов договору розрахунки по договору здійснюються на підставі договору, зокрема розрахунковим методом.

У відповідача мала місце переплата за поставлену теплову енергію в розмірі 1 230, 26 грн. за попередні періоди, що підтверджується довідкою наявною в матеріалах справи.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену енергію становить 74 612, 08 грн. - 1230, 26 грн. = 73381, 82 грн. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 73 381, 82 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 73 381, 82 грн. за період з лютого 2012 року по серпень 2012 року включно визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті поставленої енергії, позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача пеню, відповідно до п. 7.3.3. договору, в розмірі 72 822, 91 грн. за період з 02.03.2012 р. по 23.07.2012 р., збитки від інфляції в розмірі 114, 04 грн. за період з 02.03.2012 р. по 30.09.2012 р., 3% річних в розмірі 1 191, 31 грн. за період з 02.03.2012 р. по 01.11.2012 р.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 7.3.3. договору, при порушенні порядку розрахунків за договором споживач сплачує пеню у розмірі 1 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. При цьому, обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 72 822, 91 грн. у відповідності до п. 7.3.3. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 7.3.3. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Відповідно до а. 2 п. 2) Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

У період з 02.03.2012 року по 30.09.2012 року в країні мала місце, здебільшого дефляція, в наслідок чого у зазначений період у позивача інфляційних витрат не виникло. Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А; код ЄДРПОУ 33689922; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, буд. 55-Б; код ЄДРПОУ 03357671) 73 381 (сімдесят три тисячі триста вісімдесят одну) грн. 82 коп. основної заборгованості за договором, 72 822 (сімдесят дві тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 91 коп. пені, 1 191 (одну тисячу сто дев'яносто одну) грн. 31 коп. 3 % річних від простроченої суми боргу та 2 947 (дві тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 92 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, буд. 55-Б; код ЄДРПОУ 03357671) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір за платіжним дорученням № 99 від 31.10.2012 року в розмірі 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 94 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.02.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко