Рішення № 29263950, 15.01.2013, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

15.01.2013

Справа № 0514/10214/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретаріСисенко Ю.В.

за участю

представника позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалий час працювала на різних посадах на підприємствах вугільної промисловості. Стаж роботи на підприємстві складає 8 років 3 місяці, загальний - 20 років 8 місяців. Так, під час роботи на шахті "Алмазній" ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" TOB "ДТЕК Добропіллявугілля", 07 липня 2012 року, зі нею стався нещасний випадок, внаслідок котрого, вона отримала травму у вигляді закритого вивиху правого плеча з вираженими нейротрофічними змінами. За наслідками травми, був складений акт про нещасний випадок № 18 від 10 липня 2012 року, травма була визнана такою, що пов'язана з виробництвом. 18 грудня 2012 року, їй вперше, згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності обласної МСЕК № 6 серії 10 ААА за № 128798, їй було встановлено, 20 % втрати працездатності внаслідок нещасного випадку що стався 07.07.2012 року. Вона зверталась до підприємства з вимогою про відшкодування їй моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, однак у цьому їй було відмовлено. Письмової відповіді відповідач не надав. Таким чином, вона вимушена за захистом своїх прав звернутися до суду. Таким чином вона вважає, що у неї є всі підстави для відшкодування відповідачем їй моральної шкоди. Так, в наслідок отриманих травм, їй були заподіяні, насамперед, фізичний біль, фізичні і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення її особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. З моменту отримання ушкодження, була цілком порушена нормальна життєдіяльність. Вона тривалий час знаходилась у різних лікарнях, була вимушена проходити обстеження. Увесь цей час, була відірвана від нормального способу життя. Вона постійно відчуває болі у руці. Їй тяжко виконувати деякі роботи по дому. Вона не можу виконувати, як раніш, деякі види робіт у побуті, по господарству, які виконувала до ушкодження здоров'я та захворювання, змушена відмовитися від деяких своїх звичок і своїх улюблених занять. Їй приходиться фізично і морально пристосовуватися до життя з урахуванням отриманої травми. В даний момент вона не по своїй волі змушена досить часто звертатися по допомогу в медичні установи і проходити курси лікування, що також дезорганізує її життя, негативно позначається на її нервовій системі. Таким чином, внаслідок отриманої травми, їй була заподіяна істотна для неї моральна шкода, яку вона оцінюю в сумі 8 000 ( вісім тисяч ) гривень, виходячи з перерахованого вище. Визначаючи розмір моральної шкоди, вона виходе з того, що це мінімальна сума коштів, необхідна для усунення її страждань і позбавлень, а так само для відновлення здоров'я. У звязку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 8000 грн.

Позивач в судове засідання не зявився, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, в якій зазначила, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі..

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності, позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві і просив суд їх задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, позов не визнав. Вважає, що суду не надано належних доказів, які б свідчили про факт заподіяння позивачеві моральних страждань. Пояснив, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, не представив медичні документі, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоров»я. Просив відмовити ОСОБА_3 в задоволені позову.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в звязку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 працює сатураторщиком на шахті "Алмазній" ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" TOB "ДТЕК Добропіллявугілля". Даний факт відповідачем в судовому засіданні не оспорювався і підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с.9-12).

Під час виконання трудових обовязків, 07.07.2012 року, з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала травму. Цей факт підтверджується актом №18 за формою Н-1 від 10.07.2012 року, актом за формою Н-5 від 10.07.2012 року (а.с.5-8).

Висновком МСЕК від 18.12.2012 року позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності з 18.12.2012 року до 01.01.2014 року у зв»язку з трудовим каліцтвом від 07.07.2012 року (а.с.18).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України Про охорону праці передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок нещасного випадку на виробництва позивачу заподіяно, як з вини самого позивача, так і з вини інших осіб підприємства, що підтверджується актом проведення розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві (а.с.7), актом № 18 про нещасний випадок, пов"язаний з виробництвом від 10.07.2012 року (а.с.5-6) та висновком МСЕК від 18.12.2012 року (а.с.18).

З акту проведення розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві від 10.07.2012 року та акту № 18 про нещасний випадок, пов"язаний з виробництвом від 10.07.2012 року вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_3 трапився внаслідок: особистої необачності позивача, яка порушила п.1.6.5 «Інструкції з охорони праці № 15 для сатураторщика» та внаслідок невиконання майстром адміністративно-побутового комбінату ОСОБА_4 належного стану приміщень адміністративно-побутового комбінату, яка порушив п.2.3 «Посадової інструкції майстра адміністративно-побутового комбінату».

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП і що відповідач не забезпечив додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, що підтверджується актом проведення розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві.

Зазначені небезпечні умови праці стали однією із причин нещасного випадку на виробництві з позивачем, який внаслідок отриманої травми отримав ушкодження здоров»я.

Пошкодженням здоровя внаслідок отриманої на виробництві травми позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоровя, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про нещасний випадок, повязаний з виробництвом, акт проведення розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоровя, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок виробничої травми позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях представника позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок спричиненої травми та професійного захворювання, суд не може, оскільки це твердження спростовується наданими позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи представника відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, не представив медичні документі, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоров»я не заслуговують на увагу, так як в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоровя, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обовязків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 7 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, місцезнаходження якого: 85043, Україна, Донецька обл.., м.Білицьке, вул. Красноармійська, 1А, ЄДРПОУ 37014600, р/р №26007003565000 у ЦВ ПАТ Донгорбанк м. Донецька, МФО 334970, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в рахунок відшкодування моральної шкоди 7 000,00 (сім тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля, місцезнаходження якого: 85043, Україна, Донецька обл.., м.Білицьке, вул. Красноармійська, 1А, ЄДРПОУ 37014600, р/р №26007003565000 у ЦВ ПАТ Донгорбанк м. Донецька, МФО 334970, на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн (сто сім гривень 30 коп) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач ГУ ДКУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО.В. Здоровиця

15.01.2013