Постанова № 29261156, 06.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року Справа №5004/1155/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

- ОСОБА_2 (довіреність б/н від 07.01.2013р.)

- ОСОБА_3 (довіреність б/н від 07.01.2013р.)

відповідача - Станіславська І.В. (довіреність №762 від 22.01.2013р.)

розглянувши апеляційну скаргу позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 28 листопада 2012 року у справі №5004/1155/12 (суддя Вороняк А.С.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7"

про визнання договорів оренди недійсними

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області було відмовлено у позові ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Дельта-7" про визнання договорів оренди недійсними.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки оскаржувані договори не відповідають нормам чинного законодавства України, а саме: - порушені норми "Правил торгівлі на ринках", які суд необґрунтовано визнав такими, що носять рекомендаційний характер, а земельну ділянку на території Боратинської сільської ради, яка належить відповідачеві, не зареєструвано як ринок, що призвело до неможливості здійснення ним підприємницької діяльності.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки наявність чи відсутність статусу ринку не впливає на можливість позивачем використовувати надане йому торгове місце та здійснювати підприємницьку діяльність. Крім того, зазначає, що позивач встановив на наданих йому торгівельних місцях металоконструкції, при цьому, не сплачуючи орендну плату, користується місцем протягом трьох років та жодного разу не звертався до підприємства зі скаргами про порушення умов укладеного Договору оренди. Вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку дозвільній документації, наявній в матеріалах справи, повідомляє, що 17 липня 2008 року виконкомом Боратинської сільської ради було видано дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі, а тому здійснення господарської діяльності є правомірним, а порушення, на думку апелянта, "Правил торгівлі на ринках" є необґрунтованим та не впливає на дійсність оспорюваних ним договорів.

27 грудня 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23 січня 2013 року.

23 січня 2013 року, було оголошено перерву у засіданні до 06 лютого 2013 року.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

23 жовтня 2006 року, відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Луцької РДА Волинської області було погоджено План благоустрою території зазначеної земельної ділянки, що на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області для розміщення автостоянки та торгового комплексу з окремих торгових місць. (а.с. 62, т.2)

06 березня 2007 року, висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №2/35 було погоджено будівництво та обслуговування автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради. (а.с. 53, т.2)

06 березня 2007 року, Луцька районна санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України, також, повідомила ТОВ "Дельта-7" (лист №17) про погодження розташування на даній земельній ділянці торгового центру та автостоянки на 300 легкових автомобілів. (а.с. 52, т.2)

30 березня 2007 року, розпорядженням Луцької райдержадміністрації Волинської області №93 "Про затвердження матеріалів місця розміщення автостоянки, торгового комплексу та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" було затверджено матеріали місця розміщення автостоянки, торгового комплексу ТОВ "Дельта-7" площею 6,0 га за межами населених пунктів Боратинської сільради та надано дозвіл ТОВ "Дельта-7" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення автостоянки, торгового комплексу площею 6,0 га за межами населених пунктів Боратинської сільради. (а.с. 41 т.2)

02 квітня 2007 року, висновком Луцької районної санепідемстанції №412 було погоджено, що земельна ділянка придатна для розміщення автостоянки та торгового комплексу. (а.с.50 т.2)

04 червня 2007 року, листом ГУМНС у Волинській області №04/3329 було погоджено розташування автостоянки та торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району. (а.с. 55, т.2)

10 серпня 2007 року, ТОВ "Дельта-7" було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯД №288159) площею 6,0 га для розміщення автостоянки та торгового комплексу, яка знаходиться на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, на підставі договору купівлі-продажу від 08 серпня 2007 року. (а.с. 38, т.1)

17 липня 2008 року, виконавчим комітетом Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області було видано Дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі, яким надано ТОВ "Дельта-7" дозвіл на торгівлю щоденно та цілодобово з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток. (а.с. 60, т.2)

07 серпня 2008 року, між ТОВ "Дельта-7", як орендодавцем, та ФОП ОСОБА_1, як орендарем, було укладено Договір №10 оренди торгівельного місця, площі, згідно якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування торгівельне місце - за НОМЕР_1, площею 17,5 м2 для встановлення металевої конструкції-магазину з орендною платою у 350 грн. на місяць. (а.с.11 т.1)

07 серпня 2008 року, між ТОВ "Дельта-7", як орендодавцем, та ФОП ОСОБА_1, як орендарем, було укладено Договір №10 оренди торгівельного місця, площі, згідно якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування торгівельне місце - за НОМЕР_2, площею 17,5 м2 для встановлення металевої конструкції-магазину з орендною платою у 350 грн. на місяць.(а.с.10 т.1)

Згідно п.1.3 зазначених Договорів, вказані торгівельні місця, площа яких перебуває у робочому стані, відповідають вимогам Правил торгівлі на ринках.

Відповідно до п.1.4 даних Договорів, встановлена металева конструкція-магазин являється власністю орендаря.

Пунктами 6.1, 6.6 цих Договорів визначено, що вони діють з 01 серпня 2008 року до 31 грудня 2008 року, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його терміну протягом одного календарного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих же самих умовах.

Договори оренди укладено в письмовій формі і підписано сторонами, що не заперечується позивачем.

Позивачем за власний рахунок було придбано та встановлено металоконструкції на наданих йому в оренду торгових місцях, що підтверджується видатковими накладними №№РН-0000246, РН-0000247 від 02 грудня 2008 року на загальну суму 26 000,00 грн., та з квитанцій до прибуткового касового ордера №№253, 254. (а.с.12-13, т.1)

15 вересня 2009 року, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Волинські області видала ТОВ "Дельта-7" Свідоцтво №03000392 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил, згідно якого засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу) автостоянка /на 114 автомобілів/, туалет /290,6 м2/(перша черга), торговий комплекс (нове) вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил та підтвердила готовність його до експлуатації. (а.с. 83, т.2)

10 серпня 2011 року, ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Дельта-7" про визнання Договорів оренди торгівельного місця, площі №10 та №10 від 07 серпня 2008 року недійсними посилаючись на те, що всупереч "Правилам торгівлі на ринках" на час вчинення спірних правочинів ринок не був у встановленому порядку зареєстрований, тому відповідач не мав права на передачу в оренду торгівельних місць, розташованих на земельній ділянці, яка не була відведена для розташування ринку, на що вказують, на його думку обставини численних порушень відповідачем вимог вказаних "Правил …" щодо облаштування торгівельних місць та забезпечення належних умов для здійснення позивачем торгівлі. Крім того, зазначив що, укладаючи спірні договори оренди, сторонами, окрім погодження площі переданих торгівельних місць, не визначено їх індивідуальних ознак, що, на його думку, також свідчить про невідповідність їх вимогам ч.ч.1, 5 ст. 203 ЦК України та "Правил торгівлі на ринках". (а.с. 3-8, т.1)

31 серпня 2011 року, рішенням господарського суду Волинської області, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2011 року, було відмовлено у позові ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Дельта-7" про визнання договорів оренди недійсними. (а.с. 57-59, 114-116, т.1)

12 січня 2012 року, постановою Вищого господарського суду України було скасовано рішення господарського суду Волинської області від 31 серпня 2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2011 року, справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області. (а.с. 135-137, т.1)

Скасовуючи рішення господарського суду як першої так і апеляційної інстанції, Вищий господарський суду України в своїй постанові зазначив, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку. Тобто, здійснення господарської діяльності, характерної для торгівлі на ринках, незалежно від права такого суб'єкта на земельну ділянку як її власника, можливе лише за дотримання ним порядку, зазначеному у "Правилах торгівлі на ринках" затверджених наказом центральних органів виконавчої влади та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України за №288/6576 від 22 березня 2002 року.

Металева конструкція як мала архітектурна форма, може бути розміщена на території ринку без отримання спеціального дозволу, тоді як розміщення об'єкта малої архітектурної форми на інших земельних ділянках, площі яких не визнаються об'єктами нерухомого майна спеціального призначення, потребує спеціального дозволу, незалежно від форми власності земельної ділянки.

20 лютого 2012 року, відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Луцької районної державної адміністрації Волинської області листом №128/17/2-11 підтвердив, що розміщення групи металевих конструкцій на торговому комплексі здійснюється відповідно до "Плану благоустрою території". (а.с.61, т.2)

10 квітня 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду 30 травня 2012 року, було задоволено позов ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Дельта-7" про визнання договорів оренди недійсними та визнано спірні договори недійсними. (а.с. 104-107, 140-147, т.2)

03 вересня 2012 року, постановою Вищого господарського суду України було скасовано рішення господарського суду Волинської області від 10 квітня 2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року, справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області. (а.с. 171-175, т.2)

Вищий господарський суду України, скасовуючи рішення господарського суду як першої так і апеляційної інстанції, в своїй постанові зазначив, що відповідна земельна ділянка, яка є власністю відповідача, була відведена йому для розміщення автостоянки та торгового комплексу, при цьому розміщення на торговому комплексі групи металевих конструкцій здійснено відповідно до "Плану благоустрою території"; Свідоцтвом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинські області підтверджено відповідність збудованого об'єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам; об'єкт прийнято в експлуатацію та відповідачу надано дозвіл органами місцевого самоврядування на розміщення об'єкту торгівлі.

Також, суд касаційної інстанції зазначив, що задовольняючи позов про визнання договорів недійсними, суди належним чином не з'ясували їх дійсну правову природу, а саме, не дослідили, що було предметом спірних договорів - частина площі на території торгівельного комплексу, призначена для встановлення відповідної конструкції як об'єкт оренди в розумінні норм Цивільного кодексу України, або послуги по користуванню торговим місцем на ринку в розумінні Правил торгівлі на ринках, за якими це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, прицепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, трейлерах, палатках, магазинах, торгівельних павільйонах.

28 листопада 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області було відмовлено у позовних вимогах ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Дельта-7" про визнання договорів оренди недійсними. (а.с. 67-70, т.3)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про визнання договору недійсним.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частина 1 ст. 760 ЦК України зазначає, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ), а також предметом найму можуть бути і майнові права.

Відповідно до ст. 761 ЦК України, право передачі майна в оренду належить власникові речі або особі якій належать майнові права.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Дельта-7", як орендодавцем, та ФОП ОСОБА_1, як орендарем, було укладено договори №10 та №10, за умовами яких орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування два торгівельних місця - НОМЕР_1 та НОМЕР_2 площею по 17,5 м2 для встановлення металевих конструкцій-магазину з орендною платою по 350 грн. на місяць строком до 31 грудня 2008 року.

Відповідно ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Позивач не звертався до відповідача із заявами про припинення дії спірних договорів, що не заперечується сторонами, а тому дія їх продовжена до даного часу на той самий термін і на тих же умовах.

ФОП ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просить визнати зазначені договори недійсними на підставі ч.ч.1, 2, 4, 5 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року визначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із ст.ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

03 вересня 2012 року, Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення господарського суду Волинської області від 10 квітня 2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року, у постанові зазначив, що обмежуючись посиланням на те, що відповідач, не отримавши статусу ринку, не мав права вчиняти спірні правочини, суди попередніх інстанцій не навели жодної норми матеріального права, яка дозволяла б суду встановити на цій підставі нікчемність укладених договорів (через пряму вказівку закону), при цьому, не також зазначили, які конкретні права позивача були порушені при укладенні зазначених угод і яким чином задоволення позову призведе до їх відновлення, а також взагалі не надали оцінки дозвільній документації, наданій під час нового розгляду справи.

Також, визначив, що спірна земельна ділянка, яка є власністю відповідача, була відведена товариству для розміщення автостоянки та торгового комплексу, при цьому місця розміщення на торговому комплексі групи металевих конструкцій проводиться відповідно до "Плану благоустрою території"; Свідоцтвом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинські області підтверджено відповідність збудованого об'єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам; об'єкт прийнято в експлуатацію та відповідачу надано дозвіл органами місцевого самоврядування на розміщення об'єкту торгівлі.

Крім того, в своїй постанові Вищий господарський суд України вказав, що задовольнивши позов про визнання договорів недійсними, суди належним чином не з'ясували їх дійсну правову природу, а саме, не дослідили, що було предметом спірних договорів - частина площі на території торгівельного комплексу, призначена для встановлення відповідної конструкції як об'єкт оренди в розумінні норм ЦК України, або послуги по користуванню торговим місцем на ринку в розумінні Правил торгівлі на ринках, за якими це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, прицепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, трейлерах, палатках, магазинах, торгівельних павільйонах.

Згідно п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" від 24жовтня 2011 року, зазначено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи, повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у прийнятті рішення або постанови господарського суду.

Виконуючи вказівки постанови Вищого господарського суду України, судом першої інстанції вірно було встановлено, що відповідач ТОВ "Дельта-7" мав право укладати спірні договори, оскільки він є власником земельної ділянки площею 6,0 га на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, яка була відведена йому для розміщення автостоянки, торгового комплексу, що підтверджується Державним актом від 10 серпня 2007 року серії ЯД №288159, та надано дозвіл виконкомом Боратинської сільради Луцького району Волинської області на торгівлю щоденно та цілодобово з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів і палаток, а позивачем за власний рахунок придбано та встановлено металоконструкції на наданих йому в оренду торгових місцях, що були йому відповідно до "Плану благоустрою території".

Виконуючи вказівки постанови Вищого господарського суду України від 03 вересня 2012 року, судом першої інстанції було досліджено умови спірних договорів та вірно встановлено, що їх предметом являється частина площі на території відведеної для торгівельної діяльності, що призначена для встановлення відповідної конструкції як об'єкту оренди в розумінні норм ЦК України (торгова площа, місце НОМЕР_1 та торгова площа, місце НОМЕР_2 площею по 17,5 м2), а не послуги по користуванню торговим місцем на ринку в розумінні "Правил торгівлі на ринках", на порушення яких позивач посилається при обґрунтуванні вимоги про визнання договорів недійсними.

Відповідно до ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом..

За п.2.2. Статуту ТОВ "Дельта-7", державну реєстрацію змін до якого проведено 30 липня 2007 року, предметом діяльності товариства, зокрема, є оптова та роздрібна торгівля, посередництво в торгівлі та здавання в найм рухомого та нерухомого майна, а тому відповідач - ТОВ "Дельта-7" вправі було укладати договори на оренду визначених місць, відведених для здійснення торгівельної діяльності.

Встановлено, що спірні договори містять усі істотні для договорів оренди (найму) умови: - предмет договору (торгова площа, місце НОМЕР_1 та торгова площа, місце НОМЕР_2 площею по 17, 5 м2), умови передачі та повернення майна (місця, площі); орендної плати (350 грн. за 1 місяць), прав та обов'язків сторін; відповідальності сторін та строку дії, зміни, розірвання договорів (до 31 грудня 2008 року).

Вищезазначені договори оренди укладено в письмовій формі, згідно добровільного волевиявлення сторін і підписані сторонами, що вони й не заперечують.

З огляду на наведене, посилання апелянта на введення його в оману відповідачем, оскільки належна відповідачу земельна ділянка не є ні торговим комплексом, ні ринком, судовою колегією відхиляється.

Також, колегією суддів зазначається, що зазначені договори укладались позивачем не з ринком, а з ТОВ "Дельта-7" з приводу надання площі для здійснення торгівельної діяльності і в силу положень ст.ст. 319, 320 ЦК України, не було будь-яких перешкод для укладення спірних договорів та для надання позивачу, як власнику металоконструкцій, місця для здійснення ним господарської діяльності.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, позивач не надав жодних доказів, що вказані договори суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірні правочини; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірних правочинів; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні даного позову.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 28.11.12 р. у справі №5004/1155/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5004/1155/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Філіпова Т.Л.