Ухвала суду № 29255205, 07.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10574/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електромонтаж» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Електромонтаж» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова служба у м. Києві, за участю прокурора Голосіївського району м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова служба у м. Києві, за участю прокурора Голосіївського району м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ПАТ «Електромонтаж», звернувся з апеляційною скаргою в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ЗАТ «Електромонтаж» за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 159/1-23-03-01417446 від 24 березня 2006 року .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало вираз у завищенні скоригованого валового доходу за перевіряємий період у сумі 6 429, 50 грн.; порушення п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з врахуванням вимог п. п. 5.2, 5.5, 5.9, 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало вираз у завищенні скоригованої суми валових витрат за перевіряємий період у сумі 6 429, 50 грн.; порушення п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у заниженні податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 621 873, 00 грн.

10 квітня 2006 року на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192310/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 119 347, 40 грн., (з яких 621 873, 00 грн. - основний платіж, 497 474, 40 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС № 9881/10/25-011 від 13 червня 2006 року «Про результати розгляду первинної скарги» було залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000192310/0 від 10 квітня 2006 року та донараховано штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 32 211, 30 грн., а скаргу ЗАТ «Електромонтаж» залишено без задоволення.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві № 2138/10/25-114 від 21 серпня 2006 року «Про результати розгляду скарги» скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000192310/0 від 10 квітня 2006 року та рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС № 9881/10/25-011 від 13 червня 2006 року «Про результати розгляду первинної скарги» в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 310 921, 50 грн. на підставі п. п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та збільшено суму штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість на 332 545, 40 грн., а скаргу ЗАТ «Електромонтаж» залишено без задоволення.

Крім того, відповідачем на підставі акту перевірки №159/1-23-03-01417446 від 24 квітня 2006 року та рішення про результати розгляду скарги ДПА у м. Києві від 21 серпня 2006 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №00001922310/2 від 29 серпня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 808 425, 90 грн. (за основним платежем 621 873, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 186 552, 90грн.);

- податкове повідомлення-рішення №0000452310/2 від 29 серпня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 62 211, 30 грн. (штрафні санкції);

- податкове повідомлення-рішення №0000652310/2 від 29 серпня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 332 545, 30 грн. (штрафні санкції).

Як вбачається з акту перевірки, безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 1 330 847, 00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 621 783, 00 грн., виникло, на думку відповідача, зокрема, у результаті неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат сум, перерахованих ПП «ЗМВ-Сервіс», ПП «Укрпостач», ТОВ «Арсенал-Центр» у розмірі 6 654 233, 33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 22 квітня 2005 року було припинено юридичну особу ПП «ЗМВ-Сервіс», а актом СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 26 липня 2005 року № 122 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «ЗМВ-Сервіс» з 22 квітня 2005 року; рішенням господарського суду Одеської області від 22 грудня 2004 року було припинено юридичну особу ПП «Укрпостач», а актом СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04 жовтня 2005 року № 143 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Укрпостач» з 22 грудня 2004 року; рішенням господарського суду Одеської області від 22 грудня 2004 року було припинено юридичну особу ТОВ «Арсенал-Центр», а актом СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 26 липня 2005 року № 123 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Арсенал-Центр».

Також, в акті перевірки було встановлено, що на підставі договору комісії № 39, укладеного 02 грудня 2004 року між позивачем та ТОВ «Мірта», останнім згідно звітів комісіонера від 02 березня 2005 року, від 29 квітня 2005 року, від 08 червня 2005 року та від 30 квітня 2005 року було реалізовано товари, які належать позивачу, на загальну суму 357 071, 40 грн., в т.ч. податок на додану вартість 59 511, 90 грн.

Згідно податкових накладних № 50 від 03 березня 2005 року, № 52 від 11 березня 2005 року, № 82 від 12 квітня 2005 року, № 130 від 08 червня 2005 року ТОВ «Мірта» на підставі вказаного вище договору комісії реалізувало товари позивача на загальну суму 290 051, 60 грн., в т.ч. податок на додану вартість 48 341, 93 грн.

Згідно додаткової угоди № 1 від 16 червня 2005 року до договору комісії № 39 від 02 грудня 2004 року, вказаний договір було розірвано, а 21 червня 2006 року згідно акту прийому-передачі ТОВ «Мірта» повернуло залишки товарів ЗАТ «Електромонтаж».

При цьому, як зазначено в акті перевірки, рішенням Господарського суду Одеської області від 06 червня 2005 року було припинено юридичну особу ТОВ «Мірта», а актом СДПІ у Приморському районі м. Одеси № 154 від 06 червня 2005 року було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Мірта» з 06 червня 2005 року.

Також, в акті перевірки було встановлено, що товар, який знаходиться на балансі ЗАТ «Електромонтаж» на загальну суму 7 659 328, 04 грн., в т.ч. податок на додану вартість 1 276 554, 67 грн., позивач згідно договору комісії № 40/06-К від 21 червня 2005 року передав ТОВ «Ресурс С-К» для реалізації за комісійну винагороду. Відповідно до додаткової угоди від 28 грудня 2005 року вказаний договір діє до 31 грудня 2006 року.

Згідно податкових накладних № 142 від 24 червня 2005 року, № 144 від 29 червня 2005 року, № 267 від 31 грудня 2005 року ТОВ «Ресурс С-К»реалізувало товари позивача на загальну суму 160 032, 00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 26 672, 00 грн.

Між тим, співробітниками ВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва здійснено виїзд за юридичною адресою ТОВ «Ресурс С-К» м. Одеса, вул. Відрадна, 15, для перевірки наявності складських приміщень та підтвердження фактичної наявності товару ЗАТ «Електромонтаж», за результатами якого було складено акт, яким встановлено, що з 18 вересня 2005 року по 14 березня 2006 року посадові або уповноважені особи ТОВ «Ресурс С-К» за даною адресою не перебували, договори оренди складських приміщень з власником приміщень за даною адресою не укладались, товарно-матеріальні цінності на відповідальне зберігання власнику приміщення Одеському УВО УТОС ТОВ «Ресурс С-К» не передавались. При цьому, також було встановлено, що орендна плата відповідно до договору оренди нежилих приміщень № 05/17, укладеного між ТОВ «Ресурс С-К»та Одеським УВО УТОС, ТОВ «Ресурс С-К» сплачується щоквартально авансовими внесками на розрахунковий рахунок орендодавця - Одеського УВО УТОС.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що перевіркою не встановлено фактичної наявності товару, що значиться на балансі позивача на загальну суму 7 499 296, 04 грн.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) - платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно до п. 1.7 ст. 1 Закону - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону - датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно до п .п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем за спірними договорами придбано ТМЦ, які в подальшому передано за договором комісії ТОВ «Мірта», пізніше договір розірвано та повернуто залишки товару, які в подальшому передано за договором комісії ТОВ «Ресурс С-К», за результатом перевірки якого не встановлено фактичної наявності товару, що значиться на балансі позивача.

Досліджені під час розгляду справи документи, пов»язані з відносинами позивача із вказаними контрагентами, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. додаткові угоди до спірних договорів, акти здачі-прийняття, податкові накладні та відсутність документів щодо транспортування, зберігання та подальшої реалізації придбаного товару, дають підстави для висновку про безтоварність спірних операцій.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не надано доказів фактичного переміщення товарно - матеріальних цінностей, складських ресурсів необхідних для зберігання таких товарно - матеріальних цінностей, з урахуванням передачі товарно - матеріальних цінностей за спірними договорами комісії товариствам, якеі не знаходяться за місцем реєстрації та в подальшому були ліквідовані, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електромонтаж» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 14 лютого 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 13 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.