Ухвала суду № 29254988, 07.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10237/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

Суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новопак» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС № 0001792230 від 12 червня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, звернувся з апеляційною скаргою в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28 квітня 2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Новопак» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Техсервіс» за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

За наслідками зазначеної перевірки податковим органом складено Акт про результати перевірки № 133/22-30/30722005 від 28 квітня 2012 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 94 366, 67 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на суму 94 366, 67 грн., та як наслідок заниження податкового зобов'язання по ПДВ на суму 94 366, 67 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на суму 94 366, 67 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001792230 від 12 червня 2012 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 117 958, 34 грн. (в т.ч. 94 366, 67 грн. за основним платежем та 23 591, 67 грн. за штрафними санкціями).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01 вересня 2011 року між ПП «Техсервіс»(Виконавець) та ТОВ «Новопак»(Замовник) укладено договір № 46 про надання послуг щодо організації перефасування продовольчих товарів.

В підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем було надано первинні документи, зокрема, господарські угоди, податкові та видаткові накладні, рахунки фактури тощо, які були прийняті судом.

Так, на підтвердження отримання послуг від ПП «Техсервіс» позивачем надано акти виконаних робіт з надання послуг по перефасуванню продовольчих товарів на загальну суму 566 200,00 грн, в т.ч. ПДВ - 94 366, 67 грн.

За надані послуги ТОВ «Новопак» сплатило ПП «Техсервіс» грошові кошти в сумі 566 200, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 94 366, 67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50 від 10 жовтня 2011 року.

Крім цього, ТОВ «Новопак» отримало від ПП «Техсервіс» податкові накладні № 169 від 27 вересня 2011 року на суму 113 240, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 18 873, 33 грн.; № 184 від 28 вересня 2011 року на суму 150 986, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 25 164,33 грн.; № 202 від 29 вересня 2011 року на суму 150 987, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 25 164, 50 грн.; № 213 від 30 вересня 2011 року на суму 150 987, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 25 164, 50 грн.

Між тим, в обґрунтування своїх доводів податковий орган посилається на те, що при проведенні аналізу податкової звітності контрагента позивача ПП «Техсервіс» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку па додану вартість станом на момент проведення перевірки за вересень 2011 року, було встановлено розбіжності по задекларованих сумах податкового кредиту контрагента ТОВ «Новопак», тобто сума податкового зобов'язання ПП «Техсервіс» не дорівнює сумі податкового кредиту ТОВ «Новопак» та відхилення за вересень 2011 року становлять 94 366, 67 грн., внаслідок чого завдано шкоди Державному бюджету,

Крім того, відповідач посилається на неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Техсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року, порушення ПП «Техсервіс», вимог цивільного законодавства щодо дійсності правочинів при здійсненні взаємовідносин із контрагентом ПП «Бюро перекладів «Альфа» (третій ланцюг правовідносин), а відповідно вимог ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228, ст. 234 ЦК України не було додержано ПП «Техсервіс» і під час господарських відносин з позивачем ТОВ «Новопак», внаслідок чого такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, та відповідно є недійсними (нікчемними), в зв»язку з чим за наслідками таких відносин не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Проте, з вказаними доводами податкового органу колегія суддів не погоджується, оскільки жодним нормативним актом не передбачено відповідальність за порушення, встановлені по іншому суб'єкту господарювання, а саме ПП «Бюро перекладів «Альфа», із яким позивач взагалі не мав жодних правовідносин.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на наявність кримінальної справи відносно посадових осіб ПП «Бюро перекладів «Альфа» не можуть бути взяті до уваги, оскільки така кримінальна справа стосується саме посадових осіб такого суб'єкта господарювання із яким позивач взагалі жодних правовідносин не мав, а правовідносин між ПП «Бюро перекладів «Альфа» та ТОВ «Новопак» через контрагента позивача ПП «Техсервіс» - відповідачем жодними доказами доведено не було.

Щодо підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Техсервіс» колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи достатньо доказів, які б свідчили про необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, а саме трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.