Рішення № 29254769, 13.12.2012, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-3713/12

провадження № 2/2602/2816/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"13" грудня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого-судді Дубаса В.А., при секретарі Ридзель О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2012 року ПАТ «ВТБ Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги банк виходить з того, що між ВАТ «ВТБ Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_4 03.07.2008 року було укладено кредитний договір №82-03-08, згідно умов якого ОСОБА_4 отримав від позивача кредит у сумі 37 000 дол. США на строк до 02.07.2018 року зі сплатою 12% річних за користування кредитом. Позивач виконав умови кредитного договору та надав ОСОБА_4 зазначені грошові кошти у повному обсязі.

Разом з тим, ОСОБА_4 умови договору споживчого кредиту належним чином не виконує і станом на 26.10.2011 року сума загальної кредитної заборгованості перед позивачем складає 33 595,63 дол. США, що еквівалентно курсу НБУ становить 267 965 грн. 46 коп.

Крім того, 03.07.2008 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 з метою забезпечення згаданого договору кредиту укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідачі передали в іпотеку позивачу нерухоме майно: однокімнатну квартиру №99, загальною площею 59,90 кв.м., жилою площею 16,80 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачам в рівних частинах кожному.

Зважаючи на неналежне виконання ОСОБА_4 умов вказаного договору кредиту від 03.07.2008 року ПАТ «ВТБ Банк» просило суд звернути стягнення на зазначений предмет іпотеки у вигляді квартири та виселети мешканців квартири без надання іншого житла.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити (з врахуванням заяви про доповнення до позовних вимог від 25.10.2012 року), проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить розписка (а.с.77), направила до суду телеграму про відкладення судового розгляду справи. Суд ухвалив, визнати неявку у судове засідання відповідача ОСОБА_2 за відсутності поважних причин, оскільки суду не надано належних доказів, що наведені у телеграмі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ВАТ «ВТБ Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_4 03.07.2008 року було укладено кредитний договір №82-03-08, згідно умов якого ОСОБА_4 отримав від позивача кредит у сумі 37 000 дол. США на строк до 02.07.2018 року зі сплатою 12% річних за користування кредитом (а.с.10-14). Позивач виконав умови кредитного договору та надав ОСОБА_4 зазначені грошові кошти у повному обсязі.

ПАТ «ВТБ Банк»є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ВАТ «ВТБ Банк»(а.с.47).

Пунктом 3.1 вказаного кредитного договору передбачено, що Банк зобов"язувався надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що встановленні кредитним договором.

У свою чергу ОСОБА_4 зобов'язувався повернути банку отриманий кредит та сплатити банку проценти за користування кредитом у валюті до 02.07.2018 року у розмірі та порядку встановленими кредитним договором №82-03-08 від 03.07.2008 року.

Договором про внесення змін №1 до кредитного договору від 03.07.2008 року №82-03-08, передбачено, що проценти за користування кредитом за поточний місяць нараховуються двічі на місяць: 7 числа та в останній робочий день кожного місяця. Період, за який сплачуються проценти -з 8 числа (включно) попереднього місяця по 7 число (включно) поточного місяця.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при цьому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Частиною 2 ст.615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Приписами статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом, що встановлено ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позика частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. та сплати процентів, належних йому відповідно до кредитного договору.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 умови договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 26.10.2011 року заборгував позивачу суму коштів у розмірі 33 595,63 дол. США, що еквівалентно курсу НБУ 267 965 грн. 46 коп., що підтверджується розрахунком, який перевірено судом (а.с.6-9).

Крім того, 03.07.2008 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою забезпечення згаданого договору кредиту укладено іпотечний договір, згідно якого відповідачі передали в іпотеку позивачу нерухоме майно: АДРЕСА_1 яка належить відповідачам, в рівних частинах кожному, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 08.04.2008 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 08.04.2008 року №82 та зареєстрованого в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»25.04.2008 року в реєстрову книгу за №45377 (а.с.21-23).

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або належного виконання боржником основного зобов'язання iпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог iпотекодержателя.

Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право iпотекодержателя на продаж предмета іпотека будь-якій особі - покупцеві на підставі рішення суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вимога позивача з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення наявної заборгованості за договором кредиту відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до вимог ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: зокрема, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Окрім того, ст.38 цього Закону передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, у частині 6 визначає, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Як вбачається з п.1.4. іпотечного договору від 03.07.2008 року заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами у сумі 723 600 грн. (а.с.21), з огляду на те, що вказану вартість визначено самими сторонами по договору суд, вважає за необхідне визначити саме таку початкову ціну предмету іпотеки.

Таким чином, з умов укладених між позивачем та відповідачами правочинів та зі змісту наведених правових норм вбачається, що вимоги ПАТ «ВТБ Банк» в частині звернення стягнення на зазначений предмет іпотеки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однак, в частині пред'явлених банком позовних вимог про зобов'язання відповідачів звільнити вказану квартиру та забезпечити їх виселення суд вважає за необхідне відмовити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, у частині 1 статті 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 цієї ж статті 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в частині 3 статті 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку".

У матеріалах справи відсутні докази про отримання відповідачами письмової вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Оскільки законом передбачений певний порядок добровільного виселення за вимогою банку, і цей порядок банком не дотриманий, позов про виселення без дотримання попереднього порядку є передчасним.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачами суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і ході судових засідань.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 3, 11, 13, 15, 16, 525, 526, 530, 536, 554, 614, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 6, 10, 11, 60, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №82-03-08 від 03.07.2008 року (який укладено між ВАТ «ВТБ Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_5) у сумі 267 965 грн. 46 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру №99, загальною площею 59,90 кв.м., жилою площею 16,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження»з початковою ціною предмета іпотеки у сумі 723 600 грн. 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (код ЄДРПОУ 14359319, розташованого у м. Києві по бул. Тараса Шевченка/ вул. Пушкінська, 8/26) витрати по сплаті судового збору у сумі 1340 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (код ЄДРПОУ 14359319, розташованого у м. Києві по бул. Тараса Шевченка/ вул. Пушкінська, 8/26) витрати по сплаті судового збору у сумі 1340 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ В.А. ДУБАС