Постанова № 29253494, 11.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р. Справа № 13/5025/1088/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.12.12 р.

у справі № 13/5025/1088/12 (суддя Заярнюк І.В. )

позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

відповідач Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз"

про стягнення 59 276,23 грн., з яких: 28 897,58 грн. основного боргу, 17 967,67 грн. пені, 3 504,71 грн. 3% річних, 8 906,27 грн. інфляційних нарахувань

за участю представників сторін:

позивача - Пац В.О. (довіреність №14-333 від 16.03.2012р.);

відповідача - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.12.2012 року у справі 13/5025/1088/12 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Шепетівкагаз" задоволено частково. Присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "Шепетівкагаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7 309,56 грн. пені, 3 504,71 грн.відсотків річних, 8 906,27 грн. інфляційних нарахувань та 1320,10 грн. відшкодування сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено. В частині стягнення 28 897,58 грн. заборгованості провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині відмови в стягненні 10 658,11 грн. пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Зокрема, апелянт в апеляційній скарзі та його представник безпосередньо в судовому засіданні зазначає, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу від 31.01.2011 року позивачем правомірно нарахована пеня в розмірі 17967,67 грн.

При цьому, вказує, що суд першої інстанції, задовільняючи позовні вимоги про стягнення пені лише в розмірі 7309,56 грн., не обгрунтував в мотивувальній частині оскаржуваного рішення підстав для відмови в стягненні 10658,11 грн. пені.

Відповідач - ПАТ "Шепетівкагаз" витребуваного ухвалою апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неяки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалх справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач оскаржує рішення суду першої інстанції частково в частині стягнення пені. Однак, відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду в частині відмови в стягненні 10658,11 грн. пені скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31 січня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник/позивач) та Публічним акціонерним товариством "Шепетівкагаз" (покупець/відповідач) був укладений договіркупівлі-продажу природного газу № 14/285/11 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язувався поставити покупцеві у 2011 році імпортований природний газ, виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця, а покупець, в свою чергу, зобов'язувався приймати та сплачувати природний газ в обсязі, на умовах п.2.1 цього договору.

Відповідно до п.3.5 договору, кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язувався надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в яких заначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до п.11.1 договору, останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2011 року включно, а в частині проведення розрахунків - до повного здійснення.

В подальшому, між сторонами були укладені додаткові угоди №1 від 02.02.2011 року, №2 від 05.04.2011 року, №3 від 27.07.2011 року, №4 від 31.08.2011 року, №5 від 30.09.2011 року, №6 від 11.10.2011 року, №7 від 30.12.2011 року, №8 від 31.01.2012 року, №9 від 29.02.2012 року до договору, в яких сторони погодили ціну на поставлений газ, порядок та умови проведення розрахунків, строк дії договору (а.с.19-27).

Як встановлено судами обох інстанцій, на виконання умов договору та додаткових угод до нього, позивач поставив відповідачу природний газ обсягом до 121 000 куб. метрів на загальну суму 686059,20 грн., що, в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу (а.с.28-39).

Відповідно до п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості обсягів газу в термін до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань оплату за газ здійснив частково, перерахувавши позивачу лише 657 197,62 грн.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім станом на 29.08.2012 року створена заборгованість за природний газ в сумі 28 897,58 грн.

Зазначене, в свою чергу, стало підставою для звернення НАК "Нафтогаз України" до господарського суду Хмельницької області з позовом до ПАТ "Шепетівкагаз" про стягнення з останнього 59 276,23 грн., з яких: 28 897,58 грн. основного боргу, 17 967,67 грн. пені, 3504,71 грн. відсотків річних, 8906,27 грн. інфляційних нарахувань згідно поданого розрахунку (а.с.11-13).

Оскільки після звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем погашена вищевказана заборгованість, що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 27.09.2012 року за №2464 (а.с.86), місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про припинення провадження в частині стягнення основного боргу на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України через відсутність предмета спору.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з відповідача 3504,71 грн відсотків річних та 8906,27 грн. інфляційних нарахувань, згідно поданого позивачем розрахунку (а.с.11-13).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем за період з 14.11.2011 року по 29.08.2012 року нарахована пеня в сумі 17967,67 грн.

При цьому, місцевий господарський суд перевірши розрахунок пені присудив до стягнення лише 7309,56 грн., не обгрунтувавши при цьому своїх висновків та доводів, які стали підставою для прийняття такого рішення.

Розглядаючи правомірність здійснених судом першої інстанції нарахувань пені, апеляційний господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, відповідно до ч.1 ст.230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, як вбачається з умов договору, зокрема, п.7.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п.7.7 договору).

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом. Разом з тим, сторонам не надано право змінювати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч.2 ст.260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначених норм слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч.2 ст.260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 04.12.2012 р. у справі № 17/034-11, від 11.12.2012 року у справі №10/065-11, від 11.12.2012 року у справі 315/046-11.

З матеріалів справи, зокрема, з наданого позивачем до справи розрахунку пені (а.с.11-13), вбачається, що до стягнення заявлено пеню, яка нарахована за період з 14.02.2011 року по 29.08.2012 року із врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Водночас, колегією суддів взято до уваги положення п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо застосування до стягнення неустойки (пені) спеціальної позовної давності в один рік.

Відповідно до ч.1 ст.223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Виходячи зі змісту пункту п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості обсягів газу в термін до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зі змісту зазначеного пункту договору випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним актом передачі-приймання газу окремо.

Із розрахунку, наданого позивачем, вбачається що пеня нарахована за період з 14.11.2011 року по 29.08.2012 року, а позов до суду подано 21.09.2012 року, що підтверджується штампом поштового відділення на поштовому конверті (а.с.71).

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання по актам приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року, від 30.04.2011 року, у відповідності до п.6.1 договору, мали бути виконані до 14.02.2011 року, 14.03.2011 року, 14.04.2011 року, 14.05.2011 року відповідно, а отже строк позовної давності щодо стягнення пені по цих актах закінчився 15.02.2012 року, 15.03.2012 року, 15.04.2012 року, 15.05.2012 року відповідно, тоді як ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Хмельницької області 21.09.2012 року.

Натомість, відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Апеляційний суд зазначає, що відповідач не звертався до суду з заявою про застосування строку позовної давності; відсутня така заява і в матеріалах справи.

Відтак, позивачем правомірно нарахована пеня в розмірі 17967,67 грн.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу місцевого господарського суду, що останній безпідставно послався в оскаржуваному рішенні на п.3 ч.1 ст.83 ГПК України з огляду на таке.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зазначена стаття кореспондується зі ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Вказана стаття передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому, суд має враховувати:

- ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора. Іноді стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до припинення діяльності боржника;

- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Такою підставою може бути відсутність негативних наслідків у потерпілої сторони від прострочення виконання зобов'язання.

Як зазначив Вищий господарський суд України в п. 3.17.4. постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р., №18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

В силу статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 ГК України.

При цьому, частина перша статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобт, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач клопотання про зменшення розміру пені ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції не подавав; не подано останнім і доказів в підтвердження наявності виняткових обставин, які призвели до порушення відповідачем грошового зобов'язання, доказів його майнового стану, скрутного становища, об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань, а відтак, господарський суд позбавлений можливості об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, причини неналежного виконання зобов'язання, та відповідно, визначити чи є підстави для зменшення розміру пені.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що скаржником доведено невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а рішення господарського суду Волинської області від 26.12.2012 року в частині відмови в стягненні 10658,11 грн. пені - скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 17967,67 грн. пені задоволити повністю.

При цьому, судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем в зв'язку зі зверненням до суду за захистом порушеного права, на підставі ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.012.2012 року у справі №13/5025/1088/12 в частині відмови в стягненні 10658,11 грн. пені скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення про стягнення пені в розмірі 17967,67 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Пункти 2,3,4 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

"Стягнути з публічного акціонерного товариства "Шепетівкагаз", м. Шепетівка (вул. Економічна, 29, код 03361394) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 17967,67 грн. пені, 3 504,71 грн. відсотків річних, 8 906,27 грн. інфляційних нарахувань та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ."

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Шепетівкагаз", м. Шепетівка (вул. Економічна, 29, код 03361394) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.