Постанова № 29253468, 06.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа № 5004/1596/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гулова А.Г.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Арт-десятка" від 03.01.2013 р. на рішення господарського суду Волинської області від 25.12.12 р. у справі № 5004/1596/12

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

до відповідача Приватного підприємства "Арт-Десятка"

про стягнення 37 328.37 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача - Станкевич В.О. - старший юрисконсульт, довіреність в справі;

від відповідача - не з'явився

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 р., у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності судді Гудак А.В., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено для розгляду справи № 5004/1596/12 колегію суддів у складі: головуюча суддя Сініцина Л.М., судді Гулова А.Г., Олексюк Г.Є.

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.12.2012 р. у справі № 5004/1596/12 (суддя Черняк Л.О.) повністю задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Приватного підприємства "Арт-Десятка" та стягнуто з відповідача на користь позивача 37 328, 37 грн., з них 28 783, 61 грн. - заборгованість за кредитом, 5 360, 63 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 204, 56 грн. - пені, 1 979, 57 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом. При прийнятті рішення суд виходив з того, що позичальник не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитним договором; заявлені вимоги банку є обґрунтованими, відповідають нормам чинного законодавства; відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості в заявленій позивачем сумі.

Не погоджуючись із даним рішенням Приватне підприємство "Арт-десятка" звернулося з апеляційною скаргою від 03.01.2013 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Волинської області від 25.12.2012 р. у справі № 5004/1596/12 в частині стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 1 979, 57 грн. та ухвалити нове, яким відмовити в стягненні зазначеної суми, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є неправомірним та таким, що не відповідає чинному законодавству України. Суд не повно, не об'єктивно та не точно дослідив обставини справи та норми чинного законодавства, чим порушив норми матеріального та процесуального законодавства України. Як вбачається із позовної заяви та оскаржуваного рішення залишок непогашеного кредитного ліміту становить 28 783,61 грн., що підтверджується випискою по рахунку за період з 22.03.2012 р. по 17.10.2012 р. Отже, можливість використання клієнтом (ПП "Арт-Десятка") кредитного ліміту у зазначений період була виключена. Таким чином, у відповідача не могло виникнути зобов'язання щодо сплати банку винагороди за використання ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2. Зобов'язань ПП "Арт-Десятка" щодо сплати банку винагороди за використання ліміту, тобто комісії - не виникло. Отже, під час винесення місцевим господарським судом рішення від 25.12.2012 р. мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, це призвело до винесення неправильного рішення

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 25.12.2012 р. у справі № 5004/1596/12, посилаючись на, що рішення є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга необґрунтована та така, що не підлягає задоволенню. Судом встановлено та не заперечується самим відповідачем (апелянтом) відповідно до п. 3.18.4.4. "Умов та правил надання банківських послуг", клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п. п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Однак відповідач (апелянт) хибно вважає, що якщо заборгованість є простроченою то у позичальника відсутній обов'язок по сплаті щомісячної комісії. Оскільки, апелянт сам допустив прострочення зобов'язання та використовує надані йому кошти в своїх цілях то і сплаті підлягає щомісячна комісія за використання даних коштів. Зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідач (апелянт) явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (а.с.82).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві; вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим; пояснив, що клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; апелянт сам допустив прострочення зобов'язання та використовує надані йому кошти в своїх цілях, то ж і сплаті підлягає щомісячна комісія за використання даних коштів; просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі ПАТ КБ "Приватбанк") зареєстровано 17.07.2009 р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (а.с. 12).

Згідно пункту 2.1 Статуту ПАТ КБ "Приватбанк" банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену чинним законодавством України. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг (а.с. 13-29).

13.09.2011 р. між ПАТ КБ "Приватбанк" та Приватним підприємством "Арт-Десятка" в особі директора Кушнірука М.Ф. підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки (а.с. 30).

Згідно даної заяви банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, що розміщенні в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування № б/н від 13.09.2011 р., а клієнт, підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахункових картах та тарифах банку, розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua), які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відбитками печатки складають договір банківського обслуговування (а.с. 30).

Також, в даній заяві зазначено, що цим підписом ПП "Арт-Десятка" приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в "Умовах та правилах надання банківських послуг", Тарифах Приватбанку - Договорі банківського обслуговування в цілому (а.с. 30).

Відповідно до пункту 3.18.1.3 "Умов та правил надання банківських послуг" кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо повернення кредиту, сплати процентів та винагороди (а.с. 31).

Підпунктом 3.18.4.1 даних Умов передбачено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (а.с. 37 на звороті).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну із дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулення"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (підпункт 3.18.4.1.1 Умов).

Згідно підпункту 3.18.4.1.2 "Умов та правил надання банківських послуг" при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

Підпунктом 3.18.4.1.3 Умов передбачено, що у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Відповідно до пункту 3.18.4.4 даних Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту (щомісячна комісія) відповідно до пункту 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків (а.с. 38).

Пунктом 3.18.5.1 Умов передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених підпунктами 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених підпунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої підпунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в підпункті 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення, а саме сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, проте нарахування пені відповідачу відбувалось у розмірі 0,04 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості і не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України (а.с. 38 на звороті).

Згідно підпункту 3.18.2.3.4 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (а.с. 35 (на звороті) - 36).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ПАТ КБ "Приватбанк" надав ПП "Арт-Десятка" кредитний ліміт максимальною сумою 50 000 грн. (а.с. 53).

У зв'язку із порушенням зобов'язань щодо обнулення дебетового сальдо залишок непогашеного кредитного ліміту становить 28 783,61 грн., що підтверджується випискою по рахунку за період з 22.03.2012 року по 17.10.2012 року. (а.с. 50-52).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1049 визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що заборгованість за кредитом в сумі 28 783,61 грн., є обґрунтованою, доведена матеріалами справи і підлягає до стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у розумінні статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України)

Статями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13.09.2011 р. станом на 17.10.2012 р. банком здійснено нарахування відсотків за відсотковою ставкою 24 % на суму залишку непогашеної заборгованості, починаючи з 01.05.2012 р., оскільки протягом періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, відповідачем (клієнтом) ліміт кредиту не погашався (а.с. 50-52)

У зв'язку з тим, що з 06.07.2012 р. не відбулось обнулення дебетового сальдо, згідно підпункту 3.18.4.1.3 "Умов та правил надання банківських послуг" банком здійснено нарахування відсотків за ставкою 48 % річних від залишку непогашеної заборгованості.

Крім того, відповідно до пункту 3.18.4.4 "Умов та правил надання банківських послуг", позивачем нараховано відповідачу комісію за користування кредитом в сумі 1 979,57 грн. за період з 01.05.2012 р. по 17.10.2012 р. (а.с. 50-52).

Таким чином, за порушення зобов'язань за договором обслуговування кредитних лімітів ПАТ КБ "Приватбанк" нарахував відповідачу заборгованість за кредитом - 28 783,61 грн.; по відсотках за користування кредитом - 5 360,63 грн.; по комісії за користування кредитом - 1 979,57 грн.; по пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 1 204,56 грн., всього 37 328,37 грн. (а.с. 50-52).

16.10.2012 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості (а.с. 60-61).

Однак, відповідач борг не сплатив.

З урахування наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування позивачем пені у розмірі 1204,56 грн., - заборгованості по процентами за користування кредитом у розмірі 5 360,63 грн., 1 979,57 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, оскільки відповідач порушив порядок розрахунків за користування кредитом. Нараховані суми є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Доводи скаржника, щодо неправомірності нарахування комісії у сумі 1 979,57 грн. є безпідставними та необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи, оскільки не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини і не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим .

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою Приватне підприємство "Арт-десятка" сплатило судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 861,00 грн., замість 860,25 грн.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути апелянту надлишково сплачену суму судового збору, що становить 00,75 грн. (861,00 - 860,25 = 00,75).

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 25.12.2012 р. у справі № 5004/1596/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Арт-десятка" від 03.01.2013 р. - без задоволення.

Ухвалою суду повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству "Арт-десятка" 0 грн. 75 коп. зайво сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.Г. Гулова

Г.Є. Олексюк