Постанова № 29253153, 06.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа № 5023/4054/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Торговий Дім "Марафон"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 у справігосподарського суду Харківської областіза позовомПАТ "Роганська картонна фабрика"до 3-тя особаТОВ "Торговий Дім "Марафон" ТОВ "Рента"провизнання недійсним пункту договору,в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 29.10.2012 господарського суду Харківської області позов задоволено частково. Визнано недійсним п. 8.2 договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 в частині нарахування та сплати відсотків по ставці 0,3% за кожний день, викладено п. 8.2 договору в наступній редакції: "У випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно цього договору він оплачує продавцю штраф та неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Марафон" на користь Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" судовий збір в розмірі 1073,00 грн. В інший частині позову відмовлено.

Постановою від 18.12.12 Харківського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішенням, ТОВ "Торговий Дім "Марафон" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позов задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010, укладеного між TOB "Торговий дім "Марафон" та ПАТ "Роганська картонна фабрика", останнім придбано товар - матеріали для флексографічного друку, кількість, номенклатура, ціна та строки постави якого визначаються в додатках до договору, які є невід'ємною частиною договору та іменуються специфікаціями (п.1. договору).

Пунктом п. 5.1 договору передбачено, що товар поставляється за умови передплати.

Згідно з п. 5.2 договору право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, вказаної в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі).

Відповідно до п. 5.3 договору оплата здійснюється покупцем на підставі договору та рахунків-фактур, виставлених постачальником на вартість партії товару.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати згідно цього договору він оплачує продавцю штраф та неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за прострочення оплати, також у відповідності до п. 5.1 даного договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки по ставці 0,3 % за кожний день. Сплата відсотків здійснюється в строк на протязі трьох банківських днів після їх нарахування продавцем відповідно до п. 5.9.

Судами з'ясовано, що відповідно до специфікацій до договору, які відповідно до його умов є невід'ємною частиною останнього, поставка товару здійснюється з відстрочкою платежу на 21 календарний день.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку враховує те, що спірним пунктом 8.2 договору чітко передбачено, що нарахування відсотків здійснюється у відповідності з п. 5.1 даного договору, у якому йдеться про поставку товару на умовах передплати, у зв'язку з чим безпідставним є посилання скаржника на те, що відсотки, зазначені у вказаному пункті договору, встановлені за користування товарним кредитом.

При цьому суди попередніх інстанцій, врахувавши приписи ч. 3 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку, що проценти, передбачені спірним пунктом 8.2. договору, за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки у вигляді пені.

В той же час, згаданим п. 8.2. договору передбачено, окрім сплати спірних відсотків, нарахування пені за порушення покупцем термінів оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості.

За таких обставин, обґрунтованим вбачається висновок судів про те, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на те, що ст. 694 ЦК України встановлено право, а не обов'язок сторін передбачати у договорі сплату покупцем процентів на суму, що відповідає ціні товару, проданого у кредит, починаючи від дня передання товару продавцем, проте, така умова у спірному договорі відсутня.

Також обґрунтовано, судами не взято до уваги посилання відповідача на те, що у рішенні від 11.09.2012 господарського суду Дніпропетровської області у справі № 36/5005/4773/2012, зазначено про відсутність підстав для визнання п.8.2. договору поставки №170-ВП-Н-О від 08.04.2010 недійсним, оскільки визнання вказаного пункту договору недійсним не було предметом позову ТОВ "Торговий дім "Марафон" у справі № 36/5005/4773/2012, до того ж, такий висновок є лише правовою позицією суду і не може вважатись преюдиційним фактом відповідно до ст. 35 ГПК України.

З врахуванням зазначеного вище, приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України, встановленої судами невідповідності спірного пункту договору в частині визначення подвійної відповідальності покупця вимогам чинного законодавства, вмотивованим вбачається висновок судів про задоволення позову.

З огляду на вказане, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 18.12.12 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 5023/4054/12 без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.