Ухвала суду № 29250852, 30.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. справа № 1170/2а-3072/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Олефіренко Н.А. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року в адміністративній справі

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Свеса»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Приватної виробничо-комерційної фірми «Свеса» про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000882360 та № 2000089236 від 29.07.2011, прийнятих Кіровоградською ОДПІ.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Кіровоградською ОДПІ було проведено документальну планову невиїзну перевірку ПВКФ «Свеса» за період з 01.04.2008 по 31.12.2009 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Регіон-Кіровоград» та ПП «Некс-Кіровоград», за результатами якої складено акт від 06.07.2011 № 57/23- 6/13771762.

В ході перевірки було встановлено, що підприємства-контрагенти ПВКФ «Свеса» мають ознаки фіктивності, а саме: відносно ПП «Регіон Кіровоград» порушено кримінальну справу за фактом створення фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, відносно ПП «Некс-Кіровоград» порушено кримінальну справу за фактом створення фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а тому правочини, укладені позивачем з даними контрагентами, вчинені без наміру створення правових наслідків.

На підставі акту перевірки відповідачем 29.07.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000882360 про збільшення суми грошового зобов'язання ПВКФ «Свеса» по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму основного платежу 3699,00 грн. та 925,00 грн. - за штрафними санкціями; № 0000892360 про збільшення суми грошового зобов'язання ПВКФ «Свеса» по податку на прибуток на суму основного платежу 4623,00 грн. та 1156,00 грн. - за штрафними санкціями.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності спірних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на день виникнення спірних правовідносин, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 11.5.1, підпунктами 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур позивачем задекларовано суми ПДВ по взаємовідносинах з підприємствами-контрагентами ПП «Регіон-Кіровоград» та ПП «Некс- Кіровоград» за січень 2009 року в сумі 1996,61 грн., за травень 2009 року в сумі 1083,66 грн., за червень 2009 року в сумі 617,60 грн.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наявність на момент перевірки вказаних вище первинних документів щодо взаємовідносин позивача з контрагентами - ПП «Регіон-Кіровоград» та ПП «Некс-Кіровоград», підтверджується протоколами виїмок від 10.02.2011 та від 11.05.2011.

Також рядом первинних документів, які містяться в матеріалах справи, підтверджується факт подальшого використання придбаного товару у ПП «Регіон-Кіровоград» та ПП «Некс-Кіровоград» у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податкові накладні, видаткові накладні, надані позивачем, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Проведення позивачем оплати за товари, які поставлено підприємствами-контрагентами, підтверджується відповідними рахунками-фактурами.

Також судом встановлено, що на момент здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами - ПП «Регіон-Кіровоград» та ПП «Некс-Кіровоград», останні були зареєстровані в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість.

Щодо доводів апелянта про встановлення порушень податкового законодавства з боку контрагентів позивача колегія суддів зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, так само як й протиправна діяльність посадових осіб цього контрагента.

Факт таких порушень вимог чинного законодавства з боку контрагента позивача та його посадових осіб може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали контрагенти за ланцюгом постачання.

Такі обставини не були доведені відповідачем.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року в адміністративній справі № 1170/2-а-3072/12 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 04 лютого 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров