Рішення № 29248558, 11.02.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1628/1918/2012 Номер провадження 22-ц/786/346/2013 Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В.П. Доповідач Корнієнко В. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Корнієнка В.І.,

Суддів: Винниченка Ю.М. Карпушина Г.Л.

При секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2012 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з вказаним позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Підстави позову обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору №PLXRRX13360513 від 03 березня 2008 року відповідач ОСОБА_3 отримав у кредит кошти в розмірі 5760,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,00 % на рік, виходячи із залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03 березня 2010 року.

Далі позивач вказував на те, що в порушення норм ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 09 квітня 2012 року має заборгованість - 23260,29 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом - 4051,36 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом - 248,48 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 622,08 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 16754,55 грн., а також штрафів відповідно до пункту 5,3 умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень штраф ( фіксована частина); 1083,82 грн. штрафу ( процентна складова).

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», р/р НОМЕР_1, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по кредитному договору №PLXRRX13360513 від 03 березня 2008 року в сумі 9 921 ( дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять одна ) грн.. 92 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», р/р НОМЕР_2, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, витрати по сплаті судового збору в сумі 214 грн. 60 коп., пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач ПАТ КБ «ПриватБанк». та подав апеляційну скаргу на нього, у якій просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені в повному обсязі та штрафу, ухваливши в цій частині нове рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апелянт вважає висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам цивільного законодавства, вказуючи на те, що штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання і у часі визначається з настанням однієї з наведених подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, і яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

З урахуванням цього апелянт наголошував на тому, що пеня і штраф є різними видами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій, як зазначає суд. Також вказував на те, що штраф має разовий характер, оскільки відповідно до п. 5.3. кредитного договору застосовується лише у випадку порушення позичальником строків по будь-якому із грошових зобов'язань, більш ніж на 30 днів.

Окрім того, апелянт вважає, що відсутні підстави для застосування судом норм ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені, вказуючи на необхідність виконання умов договору обома сторонами та, як наслідок, сплати застосованих санкцій за порушення умов договору у розмірі, нарахованому згідно його положень.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

Так, матеріалами справи підтверджується і не заперечується сторонами у справі, що 03 березня 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір № PLXRRX13360513, з умовами якого ОСОБА_2 отримав у кредит кошти в розмірі 5760,00 гривень зі сплатою відсотків за їх користування 12 % на рік, що нараховуються на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03 березня 2010 року.

Також матеріалами справи підтверджується, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 18 квітня 2012 року утворилася заборгованість в розмірі 41523,61 гривень, яка складається з:

- 4051,36 гривень заборгованості за кредитом;

- 248,48 гривень - заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 404,14 гривень - заборгованості по комісії за користування кредитом;

- 22658,93 гривень - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Окрім того, позивачем відповідно до пункту 5.3 умов та правил надання банківських послуг нараховані до сплати штрафи у розмірі 500 гривень ( фіксована частина ) та 1953,51 гривні (відсоткова складова).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції правомірно виходив з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Вірно встановивши фактичні обставини справи, на підставі наявних у матеріалах справи документів, суд вірно дійшов висновку, що укладений сторонами кредитний договір на підставі заяви позичальника № PLXRRX13360513 від 03 березня 2008 року з ознайомленням відповідача при її складанні з Умовами надання кредиту, відповідає загальним вимогам чинності правочину. Також встановлено, що при підписані вказаної заяви позичальника всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, заява позичальника та Умови містять усі передбачені діючим законодавством відомості. Крім того, умови надання споживчого кредиту не порушують співвідношення майнових інтересів сторін та не позбавляють заінтересовану особу того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки, укладаючи кредитний договір, відповідач зобов'язувався повернути позивачу кредит,сплатити відсотки, комісію( одноразову та щомісячну ) за користування кредитом.

З вказаними умовами кредитного договору та настанням відповідальності у разі порушення умов повернення кредиту відповідач був ознайомлений та погодився з ними, підписавши особисто заяву позичальника на укладення кредитного договору, проте належним чином не виконував умови договору, що призвело до заборгованості по сплаті кредиту.

Далі, суд вірно виходив з того, що відповідно до п. 5.5. Умов надання споживчого кредиту терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років, що відповідає положенням ст. 259ЦК України, якою передбачено,що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін з фіксуванням цієї домовленості у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач, підписавши заяву позичальника на одержання споживчого кредиту, погодився із Умовами надання кредиту, одним із пунктів яких є вказівка на збільшення позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки до п'яти років, суд обґрунтовано дійшов висновку, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 була укладена письмова домовленість про збільшення позовної давності з дотриманням вимог чинного законодавства, а звідси -і висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості у зв'язку з закінченням строків позовної давності.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умовне допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадкова настала після прострочення.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 Постанови № 5 Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»… Положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, що нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу ( наприклад відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, з тих підстав, що розмір нарахованої позивачем пені значно перевищує розмір початково отриманого ОСОБА_3 кредиту, та взявши до уваги наявність умисної бездіяльності позивача щодо прийняття своєчасно мір по поверненню відповідачем коштів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про зменшення розміру пені до 5000 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Виходячи з ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, встановивши, що позивачем до відповідача застосовано два види відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді пені розміром 16754 грн. 55 коп. та штрафи в розмірі 500 грн. і 1083 грн. 82 коп., суд дійшов висновку про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» неправомірно застосовано два види відповідальності за порушення умов кредитного договору.

Проте, з цим колегія суддів не може погодитися за наступних обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 3 цієї ж статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Звідси вбачається, що правова природа пені та штрафу є відмінною, виходячи з визначених законом умов їх нарахування за несвоєчасність виконання зобов'язань боржником.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що згідно ст. 5.3 Умов надання споживчого кредиту при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором більш, ніж на 30 днів позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості.

Вказані види штрафу є фіксованою сумою та сумою, що визначається у відсотках ( у даному випадку 5%) від невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, і з урахуванням викладеного, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, ухваливши в цій частині нове про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» штрафу у розмірі 500 гривень та 1083 гривні 82 копійки.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2012 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій з відповідача.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» штраф в сумі 500 гривень та штраф в сумі 1083 гривні 82 копійки, всього стягнувши з ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору в сумі 11505 ( одинадцять тисяч п'ятсот п'ять ) гривень 74 копійки.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : ____ В.І. Корнієнко

Судді: ____ Ю.М. Винниченко ____Г.Л. Карпушин