Ухвала суду № 29245816, 07.02.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1612/1322/2012 Номер провадження 22-ц/786/451/2013 Головуючий у 1-й інстанції Окунь Т.В. Доповідач Чічіль В. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Антонова В.М., Мартєва С.Ю.,

за участю секретаря: Ренкевич М.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 жовтня 2012 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 18 березня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №PLRLGI0000004811, за умовами якого останьою отримано кредит у сумі 200 000,00 грн.

У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №PLRLGI0000004811 від 18 березня 2008 року, відповідно до якого в іпотеку банку передавалась квартира АДРЕСА_1.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, заборгованість по кредиту становить 198 937,31 грн., заборгованість за відсотками - 168 974,67 грн., заборгованість по пені 122 709,61 грн.

Просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №PLRLGI0000004811 від 18 березня 2008 року у сумі 490 621,59 грн., звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також надання банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Також просив виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які проживають у квартирі АДРЕСА_1, зі зняттям їх з реєстраційного обліку у квартирі.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 жовтня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

У порядку погашення заборгованості за кредитним договором №PLRLGI0000004811 від 18 березня 2008 року звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладенням від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також надання банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у сумі 1 073,00 грн. з кожного.

Додатковим рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 20 грудня 2012 року резолютивну частину рішення від 10 жовтня 2012 року викладено у наступній редакції.

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

У порядку погашення заборгованості у розмірі 490 621,59 грн. за кредитним договором №PLRLGI0000004811 від 18 березня 2008 року, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 36,10 кв. м, шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з початковою ціною реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на даний вид майна, визначеного незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу, з укладенням від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також надання банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у сумі 1 073,00 грн. з кожного.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржили обидві сторони.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просять зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржує рішення місцевого суду у частині вимог, у задоволенні яких банку відмовлено, у апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення місцевого суду, задовольнивши позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» у частині виселення відповідачів та інших осіб, зареєстрованих та проживаючих у квартирі АДРЕСА_1, та зняття їх з реєстраційного обліку у цій квартирі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарги слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що за умовами укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник - ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_4 договору про іпотечний кредит №PLRLGI00000004811 від 18 березня 2008 року, останньою отримано кредит у сумі 200 000,00 грн. зі сплатою 15,0% річних та кінцевим строком погашення кредитних коштів не пізніше 18 березня 2026 року (а.с. 9-17).

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань, що виникають зі зазначеного вище договору, між ЗАТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателем, з однієї сторони, та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, як іпотекодавцями, з іншої сторони, укладено іпотечний договір №PLRLGI00000004811 від 18 березня 2008 року, у відповідності до якого іпотекодавці передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 18-21).

Порушуючи умови договору про іпотечний кредит №PLRLGI00000004811 від 18 березня 2008 року, ОСОБА_4 не здійснює повернення кредиту та не сплачує проценти за користування кредитними коштами, унаслідок чого станом на 3 лютого 2012 року має заборгованість по кредиту у сумі 198 937,31 грн., по процентам - 168 974,67 грн., пені - 122 709,61 грн., що загалом становить 490 621,59 грн. (а.с. 6-9).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання умов кредитного договору дає безумовне право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки.

Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.

Як слідує з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічне положення міститься в пункті 2.1.5. договору іпотеки від 18 березня 2008 року, відповідно до положень якого, іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством.

За змістом ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі, зокрема рішення суду, при цьому, з огляду на ст. 35 цього ж закону іпотекодержатель має надіслати іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про виконання порушеного основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку.

Таким чином, при вирішенні цього спору, принциповим є встановлення факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання та направлення іпотекодавцю письмової вимоги, передбаченої ст. 35 Закону України «Про іпотеку», лише за умови чого суд має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Як убачається з матеріалів справи, що у грудні 2010 року банком на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 направлялись листи-повідомлення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку непогашення кредитної заборгованості ОСОБА_4 за зазначеним вище договором про іпотечний кредит.

Про отримання іпотекодавцями цих листів банку у матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення з відповідними відмітками про їх отримання (а.с. 23, 24, 25).

Встановивши наявність невиконаних позичальником зобов'язань за договором про іпотечний кредит та вжиття банком заходів щодо позасудового урегулювання позову шляхом направлення іпотекодавцям листів-вимог, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо законності позовних вимог банку у частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи у частині позовних вимог щодо виселення та зняття з державної реєстрації відповідачів, суд першої інстанції вірно керувався положеннями ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України у постанові Пленуму від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Звертаючись до суду з позовною вимогою про виселення, позивачем не було дотримано вимоги законодавства щодо попередження іпотекодавців про подальше звернення стягнення на предмет іпотеки, за підстав чого суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні цієї вимоги.

Доводи апеляційної скарги банку щодо направлення відповідачам письмової вимоги від 15 травня 2012 року №30.1.0.0/2-ОR9 про добровільне звільнення предмету іпотеки не беруться колегією суддів до уваги, оскільки на підтвердження даного доводу скарги, у порушення вимоги ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України, апелянтом не надано доказів як направлення такої вимоги, так і доказів її отримання іпотекодавцями.

Матеріали справи також не містять доказів направлення даної письмової вимоги, що спростовує твердження апелянта щодо надання підтверджуючих документів до суду першої інстанції.

Посилання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі на ст. 559 ЦК України, є безпідставним, оскільки предметом спору, що знайшов своє вирішення місцевим судом, є звернення стягнення на предмет іпотеки, тоді як зазначеною вище статтею урегульовано питання припинення договору поруки, що має різну правову природу з іпотечними зобов'язаннями.

Також не заслуговують на увагу твердження апелянтів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо пропуску строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, виходячи зі змісту п. 8.1. договору іпотеки, який пов'язує припинення дії цього договору з моментом повного виконання основного зобов'язання, строк виконання якого, відповідно до п. 1.3. кредитного договору, спливає лише 18 березня 2026 року.

Решта доводів обох апеляційних скарг є несуттєвими та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, які всебічно, повно і об'єктивно досліджені судом першої інстанції, та яким надана належна правова оцінка.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: Чічіль В.А.

Судді: Антонов В.М.

Мартєв С.Ю.

З оригіналом згідно:

суддя Чічіль В.А.