Постанова № 29242893, 05.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 р.Справа № 2а/1570/5598/2011

Категорія: 9.2 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Абилгазіновій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби та комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року по справі за позовом комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2011 року комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» (надалі - позивач), звернулось до суду з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (надалі - відповідач, СДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.07.2012 року №0000841620, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10615951,55 грн., з яких 6066258,03 грн. - за основним платежем та 4549693,52 грн. - за штрафними санкціями.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту №284/16-2/34674102/43 від 23.06.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки правомірності формування податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року (надалі - акт перевірки).

За висновком акту перевірки підставою для винесення спірного повідомлення-рішення стало те, що в порушення вимог п.187.10 ст.187, п.198.6 ст.198 ПК України позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту березня 2011 року ПДВ у сумі 3762091,36 грн. по податковій накладній від 31.01.2011 року №543 та ПДВ у сумі 2304166,67 грн. по податковій накладній від 31.03.2011 року №1384.

Такий висновок податкового органу в акті перевірки обґрунтовується тим, що платники ПДВ, які застосовують касовий метод, повинні відображати отриману від постачальника податкову накладну у Реєстрі отриманих податкових накладних і Декларації з ПДВ в тому періоді, в якому по ній виникає право на податковий кредит, тобто після повної оплати за отримані товари (послуги).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним не було допущено порушень вимог Податкового кодексу України при формуванні за касовим методом податкового кредиту березня 2011 року по податковим накладним ДК НАК «Нафтогаз України» від 31.01.2011 року №543 та від 31.03.2011 року №1384. Позивач стверджує, що включення до податкового кредиту ПДВ тільки у частині, яка була оплачена по податковим накладним за природний газ, не суперечить діючому законодавству.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2012 року позовні вимоги були задоволені частково. Суд скасував спірне податкове повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу штрафних санкцій на суму 4549692,52 грн., а в решті позову відмовив.

Таким чином, суд першої інстанції визнав законним спірне податкове повідомлення-рішення на суму 6066258,03 грн. - за основним платежем та на суму 1 грн. - за штрафними санкціями.

В апеляційній скарзі СДПІ просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволеного позову та ухвалити нове рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач в уточненій апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про повне скасування повідомлення-рішення від 05.07.2012 року №0000841620 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга СДПІ задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та відображено в акті перевірки за поставлений позивачу природний газ ДК НАК «Нафтогаз України» виписало позивачу податкові накладні №543 від 31.01.2011 року на суму ПДВ 5207091,35 грн. та №1384 від 31.03.2011 року на суму 2671374,00 грн., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у березні 2011 року.

По податковій накладній №543 від 31.01.2011 року позивач включив до складу податкового кредиту лютого 2011 року ПДВ в сумі 1445000,00 грн., які фактично були оплачені в лютому 2011 року, а до податкового кредиту березня 2011 року позивач за цією податковою накладною включив ПДВ в сумі 3762091,36 грн., яка була фактично оплачена в березні 2011 року.

По податковій накладній №1384 від 31.03.2011 року позивач включив до складу податкового кредиту березня 2011 року ПДВ в сумі 2304166,67 грн., яка була фактично оплачена у березні 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування спірного рішення в частині нарахування зобов'язань з ПДВ за основним платежем на суму 6066258,03 грн., суд першої інстанції виходив з того, що податковим законодавством не передбачено можливості часткового включення до різних податкових періодів сум податку по одній податковій накладній, отриманій від одного постачальника, що було зроблено позивачем.

При цьому суд першої інстанції погодився з наведеним в акті перевірки обґрунтуванням стосовно того, що відображати отриману від постачальника податкову накладну у Реєстрі отриманих податкових накладних і Декларації з податку на додану вартість необхідно в тому періоді, якому по ній виникає право на податковий кредит, тобто після повної оплати за отримані товари (послуги).

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування спірного рішення про нарахування штрафних санкцій на суму 4549693,52 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.7 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, а тому податковий орган мав застосувати до позивача штрафні санкції у розмірі не більше 1 гривні.

Колегія суддів не може погодитися з висновками СДПІ та суду першої інстанції стосовно завищення позивачем податкового кредиту березня 2011 року, сформованого на підставі податкових накладних від 31.01.2011 року №543 та від 31.03.2011 року №1384 з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем, позивач відповідно до своїх статутних та реєстраційних документів здійснює господарську діяльність, спрямовану на забезпечення споживачів тепловою енергією, за такими видами діяльності за КВЕД, як 40.30.00 - постачання пари та гарячої води, 29.12.2 - ремонт і технічне обслуговування насосів, компресорів та гідравлічних систем, 29.12.3 - монтаж насосів, компресорі та гідравлічних систем, тощо.

Як Законом України «Про податок на додану вартість» (пп.7.3.1 п.7.3 ст.7), що діяв до 01.01.2011 року, так і діючим на час виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України (п.187.10 ст.187) для платників ПДВ, які здійснюють постачання теплової енергії, природного газу та надають послуги з водопостачання і водовідведення кінцевим споживачам комунальних послуг, передбачені певні особливості формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Так відповідно до п.187.10 ст.187 ПК України платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Згідно з пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунка (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Таким чином, якщо платник податку здійснює операції, перелічені у п.187.10 ст.187 Кодексу, то за касовим методом таким платником визначаються і податкові зобов'язання, і податковий кредит за операціями з придбання товарів (послуг), перелічених у цьому пункті, використаних у межах здійснення таких операцій, оподаткованих за касовим методом.

Тому, якщо платник податку придбаває товари, які призначаються для їх використання в операціях, визначених у п.187.10 ст.187 Кодексу, за якими податкові зобов'язання визначаються за касовим методом, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням до податкового кредиту включаються теж за касовим методом.

За операціями, за якими податкові зобов'язання нараховуються за касовим методом, право на податковий кредит виникає на дату перерахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дату поставки інших видів компенсації їх вартості.

При цьому, такий механізм формування податкового кредиту за касовим методом не залежить від того, чи здійснюється повна або часткова оплата придбаних товарів (послуг) за податковою накладною, яка була отримання при придбанні товарів (послуг) у попередніх періодах.

У випадку формування податкового кредиту за касовим методом, отримана податкова накладна, оплата по якій здійснюється у різних податкових періодах, включається до Реєстру отриманих податкових накладних на кожну дату списання коштів з банківського рахунка (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) товарів (послуг).

В той же час, допущена платником податків помилка при складанні Реєстру отриманих податкових накладних у вигляді не включення до цього Реєстру податкової накладної, сума по якій була включена до податкового кредиту, не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, оскільки такий Реєстр не є первинним документом, на підставі якого формується податковий кредит, а є одним з регістрів податкового обліку платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивач правомірно включив до податкового кредиту березня 2011 року ПДВ в сумі 3762091,36 грн. по податковій накладній від 31.01.2011 року №543 та ПДВ у сумі 2304166,67 грн. по податковій накладній від 31.03.2011 року №1384, в зв'язку з чим визначення позивачу спірним рішенням зобов'язань з ПДВ за основним платежем на суму 6066258,03 грн. є безпідставним.

Оскільки нарахування спірним рішенням зобов'язань за основним платежем є неправомірним, то неправомірним також є і нарахування відповідачем спірним рішенням штрафних санкцій на суму основного зобов'язання.

В зв'язку з цим суд першої інстанції помилково визнав правомірним нарахування позивачу спірним рішенням штрафної санкції на суму 1 грн., скасувавши штрафні санкції не повністю, а на суму 4549692,52 грн..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про повне задоволення позовних вимог.

За таких обставин апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги СДПІ слід відмовити.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року скасувати.

Винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби від 05 липня 2012 року №0000841620.

Скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби від 05 липня 2012 року №0000841620 в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» понесені по справі судові витрати у розмірі 19 гривень 50 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 лютого 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька