Ухвала суду № 29241928, 05.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р.Справа № 2а-11242/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-11242/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дослідний електромонтажний завод"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 р. позов ПАТ "Дослідний електромонтажний завод" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області ДПС №0000182210 від 07.09.2012 р..

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. з підстав неврахування судом першої інстанції актів про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, якими підтверджено відсутність факту реального вчинення господарських операцій, порушення п. 185.1 ст.185,п.198.3 ст. 198 ПК України ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не врахування листів Вищого Адміністративного Суду України , що привело до невірного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємством ТОВ "Кариатида групп" за період з 01.05.2011 р. по 31.08.2011 р. за результатами якої складено акт № 641/22/00110237 від 27.08.2012 р.

За висновками акту перевірки встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення абз.б п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ за серпень 2011 року на суму 537,20 грн. (а.с. 11-28)

07.09.2012 р. ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0000182210, яким позивачу донараховано податку на додану вартість на загальну суму 805,5 грн. (основній платіж - 537,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 268,5 грн.) (а.с. 30).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу порушення позивачем вимог податкового закону не підтвердженні належними доказами, відповідачем не спростовано фактичного вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі таких доводів підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у перевіряємий період позивач (замовник), для належного декларування торгових операцій з нерезидентами, отримав послуги ТОВ "Кариатида групп" (виконавець) для оформлення вантажної митної декларації № 807070006/2011/428025).

На час вчинення господарської операції як позивач, так і ТОВ « Кариатида групп» були зареєстровані як юридичні особи, мали статус платника податку, крім того видом діяльності контрагента позивача є посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника , згідно ліцензії на право здійснення митної брокерської діяльності серія АВ № 481917, виданої Держмитслужбою строком дії з 28.09.2009 р. по 28.09.2014 р., що підтверджується витягом з Єдиного ліцензійного реєстру (а.с. 53)

На виконання господарських відноси 25.05.2011 р. ТОВ "Кариатида групп" виставлено рахунок № 153/, на підставі якого сторонами підписано акт виконаних робіт № 153 від 30.05.2011 р. на суму 3 223,20 грн. (ПДВ - 537,2 грн.), чим засвідчено факт надання послуг (робіт) по митному брокерському обслуговуванню1 (а.с. 44-45).

Отримані послуги позивачем оплачено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунку позивача (а.с. 47), та використано у власній діяльності при поданні до митного органу декларації, складеної за послуг контрагента позивача.

У зв'язку із проведенням вказаної операції, контрагентом позивача виписано податкову накладку на суму 3 223,20 грн. (ПДВ - 537,2 грн.) (а.с. 46)

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Судом встановлено, що єдиною підставою висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового закону, є дані акту від 30.03.2012р. № 23/2220/35475689 ДПІ у Московському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Кариатида групп" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ "Промтехноопт", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011 р. по 30.06.2011 р.

Посилаючись на зазначення в цьому акті висновків про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ « Кариатида групп» податковий орган дійшов до висновку про безтоварність операцій цього контрагента з позивачем.

Колегія суддів вважає необґрунтованими вище вказані підстави і обставини, покладені відповідачем в основу висновків податкової перевірки позивача, та, винесених на їх підставі, спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи з такого.

Акти податкових перевірок, акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод, укладених між цими контрагентами та позивачем.

Окремо взяті дані актів органів ДПС щодо контрагентів позивача та інших господарюючих суб'єктів, не є підставою для визнання податкового кредиту позивача непідтвердженим. Доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Є недопустимим невизнання поданих на перевірку відповідачу первинних документів звітністю для цілей звітування по податках з підстави неможливості підтвердити їх зміст шляхом співставлення показників зі звітністю контрагента або, виходячи із інформації автоматизованих баз даних ДПС.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер. Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту (валових витрат) у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента за угодами та дотримання ними вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Бази даних, та результати співставлення відомостей по платникам податків на рівні ДПС України не є доказом нереальності господарських операцій саме у момент їх здійснення.

З акту перевірки ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 27.08.2012р. вбачається, що на підтвердження здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ « Кариатида групп» позивачем на перевірку до податкового органу були надані первинні бухгалтерські документи . Зауважень до зазначених документів в акті перевірки податковим органом зроблено не було.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Таким чином твердження податкового органу по порушення судом ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є необґрунтованими, тому як ні в акті перевірки, ні в суді першої та апеляційної інстанції податковим органом не зазначено які саме документи не відповідають вимогам зазначеної норми права.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів в обґрунтування висновків про порушення формування позивачем податкового кредиту, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000182210 від 07.09.2012р.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-11242/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.