Ухвала суду № 29241930, 05.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р.Справа № 2а-12860/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012р. по справі № 2а-12860/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "В.П.С."

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2012 р. позов ПП "Науково-виробниче підприємство "В.П.С." задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова ДПС №0000102210 від 27.03.2012р.

Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Державної податкової служби (надалі Відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, порушення п.198.1,198.2,198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, не врахування актів перевірок контрагентів позивача, якими встановлено нікчемність правочинів, та винести нову постанову, якою в позові відмовити.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "НВП "В.П.С." з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з:

ТОВ "Промспец консалтинг" за періоди: 01.01.2011 р.-31.05.2011, 01.07.2011р.-31.07.2011 р.;

ТОВ "Промтехноопт" за період: 01.05.2011 р.-30.09.2011р., за результатами якої складно акт № 471/23-104/32136915 від 14.03.2012 р.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8. п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704), в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

- п. 44.1 ст. 44 , п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 106 891,21 грн. (т.5, а.с.145-157).

27.03.2012 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000102210 яким визначено позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 120 961,20 грн. (основним платежем -106 891,20 грн., штрафними (фінансовими) санкціями -14 070,00 грн.) (т.1, а.с. 8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового та іншого законодавства , відсутність реально вчинених господарських операцій не підтвердженні належними доказами, а тому спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі таких доводів, підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.05.2011 р., 01.07.2011 р., 01.08.2011 р., 01.08.2011 р., 01.09.2011 р. позивач (покупець) та ТОВ "Промтехноопт" (постачальник) уклали договори №4052011, №4072011, №4082011, №4092011, №4102011, загальним предметом яких є поставка будівельних та електромонтажних виробів в асортименті .

В підтвердження виконання умов договорів позивачем надано видаткові та податкові накладні. Розрахунки між сторонами проведено у безготівковий спосіб, що підтверджується платіжними дорученнями. (т.4, а.с. 191, 194, 202, 209, 224, 225, 236, 237).

Також судом встановлено, що 04.01.2011 р., 06.01.2011 р., 01.02.2011 р., 01.03.2011 р., 01.04.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Промспец- Консалтинг" (постачальник) укладено договори №2012011, №2022011, №2032011 №2042011, загальним предметом яких є поставка будівельних та електромонтажних виробів .

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткової та податкові накладні, отримані ТМЦ позивачем оплачено у безготівковий спосіб, що підтверджується виписками банку з особового рахунку та реєстром платіжних доручень. (т.4, а.с. 186, 211, 222, 223, 234, 235).

Фактичне переміщення товарів, за всіма вище наведеними поставками, здійснювалось транспортом позивача автомобілем Меrsedes-Веnz508D, державний знак НОМЕР_1, який знаходиться в користування підприємства на підставі договору про використання власного автомобіля у службових цілях №б/н від 01.01.2011р.( т.4, а.с. 240).

ТМЦ оприбутковано позивачем за даними рахунків 631, 281 бухгалтерського обліку.

Отриманий товар реалізовано позивачем у власній господарській діяльності шляхом продажу іншим підприємствам, що підтверджується приєднаними до матеріалів справи первинними документами.

На час укладення та виконання угод позивач та його контрагенти були наділені необхідним обсягом правосуб'єктності, були зареєстровані як юридичні особи, та платниками податку на додану вартість, що підтверджується довідками та витягами Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Зауважень до первинних бухгалтерських документів податковий орган ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи в суді, не зазначав.

Отже, суми ПДВ, сплачені позивачем в ціні ТМЦ при виконанні зобов'язань по угодам з контрагентами "Промспец консалтинг" за періоди: 01.01.2011 р. - 31.05.2011, 01.07.2011р. - 31.07.2011 р. та ТОВ «Промтехноопт» за період: 01.05.2011 р.-30.09.2011р. правомірно віднесено ним до податкового кредиту відповідних періодів.

Судом встановлено, що підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства є дані актів документальних позапланових невиїзних перевірок складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо контрагентів позивача ТОВ "Промспец консалтинг" від 07.04.2011р. № 546/18-011/37091549, від 01.06.2011р. № 1253/15-05/14/37091549, від 30.06.2011р. № 1482/15-05-14/37091549, актів перевірок ТОВ "Промтехноопт" від 07.11.2011р. №220/23-03-05/37092055, від 14.12.2011р. № 324/23-03-05/37092055, від 21.10.2011р. № 111/23-02-05/37092055, в яких міститься висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій та нікчемність укладених з покупцями угод з посиланням на те, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, транспортні засоби; правовідносини вказаних господарюючих осіб з іншими контрагентами порушують п.п. 1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу, не спричиняють реального настання правових наслідків, відповідно є нікчемними; не знаходяться за юридичною адресою, мають ознаки фіктивності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені акти перевірок , складені податковими органами , не є належними доказами в підтвердження висновків суду щодо відсутності реальності вчинених угод між позивачем та його контрагентами.

Акти податкових перевірок, акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод, укладених між цими контрагентами та позивачем.

Окремо взяті дані актів органів ДПС щодо контрагентів позивача та інших господарюючих суб'єктів, не є підставою для визнання податкового кредиту позивача непідтвердженим. Доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер. Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності ТОВ « Промтехноопт» за місцезнаходженням з посиланням на довідку від 13.10.2011р. складену співробітниками ВПМ ДПІ у Жовтневому районі , колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як податковим органом перевірявся інший період взаємовідносин позивача з цим контрагентом , а саме з 01.05.2011р. по 30.09.2011р.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою пізніше у часі, ніж відбувалися господарські операції не свідчить про безтоварність операцій.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних виробничих актів та трудових ресурсів, колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Господарська діяльності контрагентів позивача (торгівля), не вимагає від них безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту. Трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав їм належну оцінку, та прийшов до вірного висновку про відсутність порушень податкового та іншого законодавства з боку позивача та правомірне формування податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів в обґрунтування висновків податкової перевірки, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012р. по справі № 2а-12860/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.