Ухвала суду № 29240599, 31.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 р. Справа № 9104/16816/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне-Петроль» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівне-Петроль» звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.12.2009 року № 0005812342/0, від 01.02.2010 року №0005812342/1, від 12.04.2010 року №0005812342/2, від 18.06.2010 року 0005812342/3 про донарахування податку на прибуток в сумі 582267 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 515290 грн., штрафної (фінансової) санкції в сумі 66977 грн. та від 30.12.2009 року № 0005822342/0, від 01.02.2010 року № 0005822342/1, від 12.04.2010 року № 0005822342/2, від 18.06.2010 року № 0005822342/3 про донарахування податку на додану вартість в сумі 20502 грн. в тому числі 13668 грн. основного платежу та штрафної (фінансової) санкції в сумі 6834 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що висновки податкового органу щодо завищення валових витрат та податкового кредиту є помилковими, оскільки витрати, понесені ТОВ «Рівне-Петроль» у звязку з придбанням паливно-мастильних матеріалів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а саме реалізації кінцевому споживачу через мережу АЗС. Також вважає, що відповідач вдався до субєктивного трактування п.п. 1. 32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 року № 334/94-ВР.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2010 року позов задоволено та визнано протиправними, скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення з тих підстав, що відповідач не довів правильності застосування ним методики переведення вартості бензину визначеної при придбанні в тонах у його вартість, визначену відповідачем у літрах, не довів обставин щодо реалізації бензину нижче собівартості, та не довів що ціна реалізації була менша ніж звичайна ціна.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у м. Рівне подала апеляційну скаргу за якою просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що ТОВ «Рівне-Петроль» за період, що перевірявся, в окремих випадках, здійснювало реалізацію паливно-мастильних матеріалів за цінами нижчими ніж ціни придбання, внаслідок чого, підприємство порушило п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та завищило валові витрати. Дане порушення також призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 412232 грн.

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не прибули та не поступило клопотань сторін про розгляд апеляції за їх участю, а тому колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівне-Петроль» 25.09.2008 року зареєстровано виконавчим комітетом Рівненської міської ради та 26.09.2008 року взято на податковий облік, 15.10.2008 року зареєстровано платником ПДВ.

Працівниками ДПІ в м. Рівне в період з 10.11.2009 року по 14.12.2009 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Рівне-Петроль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.09.2008 року по 30.09.2009 року та за її результатами 21.12.2009 року складено акт № 1693/23-100/36170996.

При цьому перевіркою встановлено порушення підприємством п. 1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 515290 грн..

Також встановлено порушення товариством п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 13668 грн..

За результатами розгляду акту перевірки податковим органом 30.12.2009 року винесені податкові повідомлення-рішення: за №0005812342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 515290 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 66977 грн.; за № 0005822342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 13668 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 6834 грн.

Також за результатами розгляду скарг підприємства в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість залишені без змін, а скарги без задоволення та одночасно прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.02.2010 року №0005812342/1, від 12.04.2010 року №0005812342/2, від 18.06.2010 року 0005812342/3 та від 01.02.2010 року № 0005822342/1, від 12.04.2010 року № 0005822342/2, від 18.06.2010 року № 0005822342/3.

Суд першої інстанції, досліджуючи обставини прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень встановив, що в акті перевірки в розділі 3.1.2 «валові витрати» відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ «Рівне-Петроль» показників валових витрат в сумі 2061160 грн., оскільки ТОВ «Рівне-Петроль» в порушення п. 1.32 ст.1 Закону України вiд 28.12.1994 року № 334/94-ВР в окремих випадках, здійснювало реалізацію паливно-мастильних матеріалів за цінами реалізації нижчими ніж ціни придбання.

Аналізуючи приписи Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, пп.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року необхідно вказати, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Також аналізуючи Закон України вiд 28.12.1994 року № 334/94-ВР та правил ведення податкового обліку, що передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.95 року № 88, слідує про відсутність потреби проведення аналізу цін реалізації та цін придбання, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідач не виконав вимоги зазначеного Порядку, не дослідив первинних документів, які підтверджують правомірність формування валових витрат ТОВ «Рівне-Петроль», а саме в акті перевірки відсутні жодні посилання на видаткові накладні, товаротранспортні накладні, густину нафтопродукту, відомості з РРО, та інші документи які б підтверджували викладені факти зазначених порушень.

Також актом перевірки та відповідачем не заперечувалась та обставина, що в охоплений перевіркою період, підприємством здійснювався такий вид господарської діяльності, як придбання та подальша торгівля придбаними нафтопродуктами, що оподатковувались податком на додану вартість.

При визначенні звичайної ціни на реалізований позивачем товар, податковий орган порушив приписи п.1.20 ст.1 Закону України вiд 28.12.1994 року № 334/94-ВР щодо порядку визначення звичайної ціни (який передбачає, що в першу чергу має бути застосовано метод визначення цін на ринку ідентичних (однорідних) товарів, і лише при неможливості застосування такого методу застосовується метод з питань оцінки майна, і майнових прав, визначений в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Відповідач не визначав ціни за методом визначення цін на ринку ідентичних (однорідних) товарів, не надав доказів та не навів обставин щодо неможливості визначення ціни за таким першим методом.

Суд першої інстанції вірно встановив, що податковим органом жодним чином не обґрунтовано правовими нормами методику свого розрахунку звичайної ціни реалізованого позивачем товару, за логікою якого така звичайна ціна повинна визначатися без врахування рівня справедливих ринкових цін на ідентичні товари (однорідні) товари, а відразу повинна складати собівартість такого товару.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили є обовязковою для адміністративного суду в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до статті 8 Закону України №996-ХІУ від 16.07.1999 року директор та головний бухгалтер є відповідальними за організацію та і ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності на яких базується податковий облік.

Постановами Рівненського міського суду по справах № 3-2384/10, № 3-2385/10 від 05.03.2010 року, які набрали законної сили, закрито провадження за відсутністю події та складу адміністративного проступку у справах про притягнення директора та головного бухгалтера підприємства до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Рівненський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2010 року у справі №2а-2906/10- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський