Ухвала суду № 29240570, 31.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 р. Справа № 9104/26009/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Владокс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Владокс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Владокс» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000482304/0 та № 0000492304/0 від 10.12.2010 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на відсутність з його боку порушень п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94 ВР та п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, посилаючись на реальність угоди між ПП «Владокс» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» спрямованої на отримання прибутку, на підставі якої у ПП «Владокс» виникли зобов'язання по сплаті податку на додану вартість та зобов'язання по сплаті податку на прибуток. Тому метою даної торговельної операції не могло бути отримання податкової вигоди шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Наведені в акті твердження, що операція мала безтоварний характер та не має належних підтверджень фактичного виконання сторонами зобов'язань з передачі товару вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам та наявним документам.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з тих підстав, що позивачем окрім видаткової накладної та податкової накладної інших документів, які б підтверджували факт поставки товару позивачем не надано, а також із того, що у господарських правовідносинах ПП «Владокс» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» наявні значні розбіжності між обставинами, повідомленими позивачем та обставинами, встановленими проведеною перевіркою ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач - ПП «Владокс», яке просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Вважає прийняту постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції було не повно з'ясовано всі суттєві обставини у справі та не була дана належна правова оцінка нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно вимогам, викладеним у позовній заяві, а також зазначає, що суд на підставі відсутності товарно-транспортної накладної та інших первинних документів прийшов до невірного висновку про безтоварність операцій з поставки товарів ПП «Владокс» від ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп», при тому наголошує, що застосування товарно-транспортних накладних не є обов'язковим при перевезенні вантажів. Апелянт також покликається, що належним чином оформлена видаткова накладна № РН-375 від 19.12.2009 р., із підписом та печаткою посадової особи ПП «Владокс», відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 р. та є в повній мірі первинним документом, що підтверджує оприбуткування придбаного товару у бухгалтерському обліку ПП «Владокс».

Відповідно до пп. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено в апеляцій інстанції - у період з 17.11.2010р. по 23.11.2010р. на підставі направлення від 17.11.2010р. № 884 та відповідно до наказу ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 17.11.2010р. № 648, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Владокс» з питань взаємовідносин з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» за грудень 2008р.

За результатами позапланової виїзної перевірки податковим органом складено акт № 3000/23-4/31730462 від 26.11.2010р. висновком якого встановлено, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР ПП «Владокс» завищено валові витрати в сумі 158130 грн. за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 рік, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 39532,50 грн., в порушення п.п.7.2.3 п.7.2., п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 31626 грн.

Не погоджуючись з висновками вищевказаного акта перевірки, позивачем було подано письмові заперечення до ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 01.12.2010р. за № 143. Після розгляду поданих письмових заперечень комісією ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято рішення від 09.12.2010р. №35260/10/23-4, яким вирішено висновок акту перевірки від 26.11.2010р. № 3000/23-4/31730462 залишити в силі.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 10.12.2010р. №0000492304/0, яким визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 59208,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 39532,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19676,25 грн. та №0000482304/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 47439 грн., в тому числі: за основним платежем - 31626 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15813 грн.

Так акти ДПІ у Залізничному районі м. Львова суд першої інстанції визнав законними та обґрунтованими, з чим і погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

18.12.2008р. між ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (Постачальником) та ПП «Владокс»(Покупцем) було укладено договір поставки товару № 1615, відповідно до умов якого Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити і передати у власність Покупця будівельні матеріали, комплектуючі засоби та інші непродовольчі товари, а Покупець прийняти і оплатити таку продукцію. Найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, що постачається, погоджується Сторонами у накладних або специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.1, 1.3 договору). Крім цього, за цим договором Постачальник зобов'язаний забезпечити Покупця необхідними документами, а саме податковою накладною, розрахунок коригування до податкової накладної (в разі повернення товару), товарно-транспортними документами (п. 2.1 договору).

На підтвердження здійснення господарської операції - поставки товару від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ПП «Владокс» до суду надано видаткову накладну від 19.12.2008р. № РН-375 та податкову накладну від 19.12.2008р. №3262. Як вбачається із цих документів, позивачем був придбаний товар: гіпсові елементи конструкційні «SYSTEMYR»в кількості 753 штуки на загальну суму 189 756 грн., в тому числі податку на додану вартість 31 626 грн. При цьому інших документів, які б підтверджували факт поставки зазначеного вище товару (товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, тощо) позивачем не було надано.

Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 цих правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортного накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри. Засвідчені підписом вантажоодержувачу, передається Перевізнику.

Як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції із пояснень представника позивача, поставка товару здійснювалася відповідно до умов договору поставки № 1615 від 18.12.2008р. При тому з вказаного договору поставки не міститься жодних відомостей з якого пункту відправлення та до якого пункту призначення перевозився товар. Крім цього, жодних інших товарно-супровідних документів на поставлений товар позивачем до суду не надано. Не надано також документів, які б свідчили про оприбуткування придбаного товару у бухгалтерському обліку позивача.

Разом з тим, у господарських правовідносинах ПП «Владокс» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» наявні значні розбіжності між обставинами, повідомленими позивачем та обставинами, встановленими проведеною перевіркою ДПІ у Залізничному районі м. Львова та використаними матеріали документальної невиїзної перевірки його контрагента.

Так, при проведенні перевірки позивача ДПІ у Залізничному районі м. Львова використано матеріали документальної невиїзної перевірки його контрагента ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008р. по 31.05.2010р. - акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.10.2010р. №823/23-10/34981754.

У наведеному акті зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість по ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» встановлено: розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання ТзОВ «С.Дж.Р. Груп» та сумою податкового кредиту, задекларованого підприємствами - покупцями за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року становлять 685708711грн., причиною розбіжностей є ненадання (відсутність) у ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань: головні книги, журнали - ордери та картки рахунків №311 «Поточні рахунки у національній валюті», №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», №64 «Розрахунки по податкам і платежам», №643 «Податкові зобов'язання», №68 «Розрахунки по іншим операціям», №70 «Доходи від реалізації», податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, видаткові накладні тощо; розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» та сумою податкових зобов'язань з підприємствами - постачальниками за період з 01.08.2008р. по 31.05.2010р. становлять 685625926грн. Причиною розбіжностей є ненадання (відсутність) у ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №311 «Поточні рахунки у національній валюті», №63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», №64 Розрахунки по податкам і платежам», №643 «Податкові зобов'язання», №68 «Розрахунки по іншим операціям», №681 «Розрахунки по авансам отриманим», №91 «Загальновиробничі витрати», №92 «Адміністративні витрати», №93 «Витрати на збут», податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, прибуткові накладні тощо.

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток можна зробити висновок про відсутність основних засобів на підприємстві в зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток. Крім того в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування» відсутні будь-які нарахування. Фактично, згідно податкової звітності у ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Аналізуючи положення ст.ст.203, 215, 228 ЦК України та ст.ст. 207, 208 ГК України суд першої інстанції вірно визначив, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

У відповідності до вимог п.5.1 ст.5 ЗУ від 22.05.1997р. №283/97-ВР встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених приписів випливає, що при наданні первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги оформляються відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Цього жодними доказами не підтверджує сторона позивача.

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналізуючи виконання сторонами договірних відносин на поставку товару, суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем не надано як для перевірки податковим органом так і в судове засідання первинних документів щодо здійснення господарської операції з поставки між ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ПП «Владокс» товару за якими позивач сформував податковий кредит, таким чином не доведена реальність даної господарської операції.

Отже, наведеними доказами встановлено, що ПП «Владокс» вчинено порушення, про які йдеться в акті перевірки №3000/23-4/31730462 від 26.11.2010 року, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000482304/0 та № 0000492304/0 від 10.12.2010 року не підлягають визнанню протиправними та скасуванню у судовому порядку.

Згідно п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на наведені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000482304/0 та № 0000492304/0 від 10.12.2010 року, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Владокс» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі № 2а-146/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський