Постанова № 29240606, 31.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року Справа № 9104/16823/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТ-РЕСУРС», Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТ-РЕСУРС» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНТ-РЕСУРС» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення №0000482342/0 від 02.03.2010 року за яким товариству визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 208790 грн., в тому числі 168218 грн. за основним платежем та 40572 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що строк позовної давності щодо вексельної заборгованості ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" перед ТОВ "Брілон" та перед ТОВ "Новотехпроект-буд" не настав, як наслідок, висновки ДПІ у м.Рівне про отримання позивачем суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості перед даними підприємствами, яка не підлягає погашенню, суперечать положенням абз.3 пп.1 22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року. Також зазначили, що ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" правомірно віднесено до складу валових витрат вартість послуг генпідряду оплачених ТОВ "Екорембуд ЛТД", а висновки ДПІ у м.Рівне про необхідність підтвердження таких видатків актами формами №КБ-2 вважають абсурдними. Додатково вказують, що оспорюване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки, що складений без дотримання порядку оформлення результатів планових перевірок.

Постановою Рівненсьського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 року позовні вимоги частково задовлено, а саме визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення в частині визначення товариству суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 6604 грн.. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду її оскаржили ТОВ «ВЕНТ-РЕСУРС» та Державна податкова інспекція у м.Рівне. При цьому ТОВ «ВЕНТ-РЕСУРС» просить скасувати дану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог, а ДПІ у м.Рівне в свою чергу вважає, що слід скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

При цьому апелянт - ТОВ «ВЕНТ-РЕСУРС» обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що висновки податкового органу суперечать вимогам абз.3 пп.1 22.1 п.1.22 ст.1 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року. Строк позовної давності за вимогами, що випливають з пред»явлених векселів становить три року.

Апелянт - ДПІ у м.Рівне вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат видатки по такому контрагенту, як ТОВ "Екорембуд ЛТД", позаяк згідно з представленими на перевірку документами, саме ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" виконувало підрядні роботи на користь ТОВ "Екорембуд ЛТД", а не навпаки, тому відповідний базис для формування витрат відсутній.

В ході розгляду справи встановлено, що ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" 07.07.2011 року перейменовано на ТОВ «ВЕНТ-РЕСУРС» та є його правонаступником.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «ВЕНТ-РЕСУРС» необхідно задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги ДПІ у м.Рівне відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ДПІ у м.Рівне проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року.

За результатами даної перевірки 18.02.2010 року складено акт №171/23-400/33538606, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, що призвело до заниження валових доходів та завищення валових витрат, і як наслідок, призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств. На підставі акту перевірки податковим органом 17.02.201102.03.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення за яким ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 208790 грн., в тому числі 168218 грн. за основним платежем та 40572 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами апеляційного оскарження прийнятого рішення скаргу залишено без задоволення.

Висновки про заниження ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" валових доходів, в свою чергу, поділяються на такі, що зроблені за аналізом господарських операцій позивача з ТОВ "Брілон" та з ТОВ "Новотехпроектбуд". А висновки про завищення валових витрат зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Екорембуд ЛТД".

За висновком акту перевірки повноти визначення скоригованого валових витрат встановлено їх завищення в сумі 21283 грн., в тому числі за III квартал 2008 року на 2350 грн., за IV квартал 2008 року на 15610 грн., за II квартал 2009 року на 1134 грн. та за III квартал 2009 року на 2189 грн. При цьому, податковим органом констатовано, що ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" сформувало валові витрати по операціям з "Екорембуд ЛТД" за відсутності актів форми №КБ-2 та документів, які б підтвердили звязок витрат з власною господарською діяльністю.

Господарські операції позивача з ТОВ "Екорембуд ЛТД" оформлені договором підряду №29/05/08 від 29.05.2008 року, за умовами якого, ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" виконує поставку і монтаж інженерних мереж, а ТОВ "Екорембуд ЛТД" приймає і оплачує виконані роботи. Також договором передбачено сплата на користь ТОВ "Екорембуд ЛТД" винагороди за послуги генпідряду в розмірі 6% вартості робіт за договором. Здача-приймання послуг генпідряду оформлена актами.

Позивачем на спростування висновків акту перевірки додатково надано копію статуту, ліцензії на будівельну діяльність з видами робіт та довідки з ЄДРПОУ, копії угод про зарахування однорідних вимог та банківських виписок на оплату, довідки форми №КБ-3 та №КБ-2в про виконання ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" на користь ТОВ "Екорембуд ЛТД" обсягів робіт, з вартості яких і вираховувався відсоток, який підлягає сплаті ТОВ "Екорембуд ЛТД", як винагорода за послуги генпідряду.

В силу вимог п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Зокрема не підлягають віднесенню до складу валових витрат, в силу вимог пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 вказаного Закону, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Дослідженими первинними документами обліку, які надавалися під час перевірки ревізорам податкового органу, стверджено, що на виконання взаємних договірних зобовязань за договором підряду, позивач виконував будівельно-монтажні роботи, а генпідрядник ТОВ "Екорембуд ЛТД" надавав йому послуги генпідряду, вартість яких утримувалась з вартості виконаних робіт в порядку та розмірах, визначених домовленістю сторін договору.

Суд першої інстанції вірно відмітив, що можливість утримання вартості послуг генпідряду передбачалася Положенням про взаємовідносини організацій - генеральних підрядників із субпідрядними організаціями, затвердженого постановою Державного будівельного комітету СРСР, Державного планового комітету СРСР №132/109 від 03.07.1987 року, в силу положень якого, до послуг генпідряду віднесено адміністративно-господарські витрати генпідрядника, повязані з забезпеченням технічною документацією і координацією робіт, виконуваних субпідрядником; прийманням від субпідрядника і здачею замовнику робіт, виконаних субпідрядником; вирішенням питань матеріально-технічного постачання; витрати по забезпеченню пожежно-сторожової охорони; здійсненню заходів з техніки безпеки та охорони праці; забезпеченню субпідрядника не титульними тимчасовими спорудами і будівлями; благоустрою будівельного майданчика; наданню додаткової медичної допомоги. Крім цього, Загальними умовами укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 року, також зазначено, що замовник надає підряднику необхідні для виконання робіт та визначені договором підряду послуги (побутові, транспортні та інші), складські та інші приміщення, джерела водо-, електро-, газопостачання тощо. Умови та порядок їх надання визначаються договором підряду або окремим договором.

Надання послуг генпідряду передбачене господарським договором, а тому підставно суд відхилив доводи відповідача про те, що не надані підтверджуючі документи на обґрунтування необхідності використання даних послуг в господарській діяльності, тим більше, що установчими і дозвільними документами позивача підтверджено, що основним видом його діяльності є загальне будівництво, зокрема, зведення, монтаж внутрішніх і зовнішніх інженерних мереж та систем, і оскільки саме ТОВ "Екорембуд ЛТД", як генпідрядник, залучило позивача до виконання певного об»єму будівельних робіт, надавши тим самим можливість ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" виконати такі роботи в рамках своєї статутної діяльності та отримати відповідний прибуток.

Також необхідно вказати, що безпідставним є посилання апелянта на відсутність у позивача актів виконаних робіт за формою КБ-2, оскільки в судовому засіданні безспірно встановлено, що до складу валових витрат позивачем віднесено не вартість підрядних робіт, як стверджує податковий орган, а вартість послуг генпідряду. Зазначені послуги не є будівельними роботами, відтак відсутні підстави для підтвердження факту їх надання актами форми №КБ-2. Факт надання послуг генпідряду сторони договору підряду підтвердили актами здачі-прийняття робіт, форма і зміст яких повністю відповідають вимогам законодавства, а сума винагороди відповідає обумовленому договором розміру - 6% від вартості робіт, які виконав позивач для ТОВ "Екорембуд ЛТД" за актами форми №КБ2в.

Зважаючи на наведене суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оплата послуг генпідряду, наданих позивачу генпідрядною організацією на підставі господарського договору, правомірно включена позивачем до складу валових витрат відповідних податкових періодів, а тому висновки про завищення валових витрат в сумі 21283,00 грн., в тому числі за III квартал 2008 року на 2350,00 грн., за IV квартал 2008 року на 15610,00 грн., за II квартал 2009 року на 1134,00 грн. та за III квартал 2009 року на 2189,00 грн., є безпідставними.

Одночасно не можна погодись з висновком суду першої інстанції, який погодився з доводами податкового органу щодо заниження ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" валових доходів за аналізом господарських операцій позивача з ТОВ "Брілон" та з ТОВ "Новотехпроектбуд".

При цьому суд першої інстанції встановив і з цим погодилась сторона відповідача, що за висновками акту, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу встановлено його заниження за III кв. 2009 року на 577547 грн. Одночасно податковим органом констатовано, що на виконання умов договору №614 від 01.04.2008 року, ТОВ "Брілон" впродовж липня 2008 року грудня 2008 року поставило ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" товари, за які позивач розрахувався лише частково. Кредиторська заборгованість позивача за поставлений товар станом на 30.09.2009 року склала 577546,64 грн. Постановою Господарського суду м.Києва від 04.08.2009 року ТОВ "Брілон" визнано банкрутом. У звязку з цим, податковим органом зроблено висновок про відсутність у позивача підстав для компенсації вказаному контрагенту коштів за товар, з огляду на що сума заборгованості визнана безповоротною фінансовою допомогою.

Господарські операції позивача з ТОВ "Брілон" оформлені господарським договором поставки №614 від 01.04.2008 року, за умовами якого передбачено грошову оплату товару в безготівковому порядку не пізніше 30 робочих днів з дати поставки. Наявність кредиторської заборгованості позивача за поставлений товар в сумі 577546,64 грн. підтверджується позивачем і зафіксована в реєстрі субєктів господарювання, з якими ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" перебував у договірних відносинах, що є додатком до акту перевірки.

Оголошення про те, що ТОВ "Брілон" постановою Господарського суду м.Києва №44/423-б від 04.08.2009 року визнано банкрутом опубліковано в газеті "Голос України" №154 від 19.08.2009 року. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом вчинено 13.08.2009 року, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом - 05.02.2010 року.

Позивачем на спростування висновків акту перевірки зазначено, що згідно з додатковою угодою №1 від 15.01.2009 року до договору поставки, сторонами було передбачено вексельну форму розрахунків, відповідно до чого 29.05.2009 року ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" передало ТОВ "Брілон" прості векселі на загальну суму 577546,64 грн., внаслідок чого зобовязання по договору поставки між ними припинились, натомість виникли зобовязання по оплаті векселя. В свою чергу, такі векселі були передані ТОВ "Брілон" шляхом вчинення передавального напису (індосаменту) ПП "Кебсар", який 09.08.2010 року предявив їх до оплати позивачу, а той в свою чергу, не зважаючи на те, що термін платежу по веселю визначено 28.05.2012 року, оплатив їх 10.09.2010 року.

Також, за висновками акту, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу встановлено його заниження за IV квартал 2008 року на 74039 грн. При цьому, податковим органом констатовано, що на виконання умов договору підряду №010708-01С від 01.07.2008 року, ТОВ "Новотехпроектбуд" виконувало на користь ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" субпідрядні роботи, за які позивач розрахувався лише частково. Кредиторська заборгованість позивача станом на 30.10.2008 року склала 74039,35 грн. Постановою Господарського суду Львівської області від 25.12.2008 року ТОВ "Новотехпроектбуд" визнано банкрутом. У звязку з цим, податковим органом зроблено висновок про відсутність у позивача підстав для компенсації вказаному контрагенту коштів за роботи, з огляду на що сума заборгованості визнана безповоротною фінансовою допомогою. Також актом констатовано, що в бухгалтерському обліку позивача на момент перевірки обліковується операція з передачі ТОВ "Новотехпроектбуд" векселя на суму 74039,35 грн., яка з огляду на відсутність угоди про зміну форми розрахунку на вексельну, не розглядається як правочин, за яким припиняються договірні зобовязання за угодою підряду і на їх місці виникають нові по оплаті векселя.

Господарські операції позивача з ТОВ "Новотехпроектбуд" оформлені господарським договором підряду №010708-01С від 01.07.2008 року з додатками, за умовами якого передбачено грошову оплату робіт в строк не пізніше 90 днів з дати затвердження форм №КБ-3 та №КБ-2в. Наявність кредиторської заборгованості позивача за виконані контрагентом роботи в сумі 74039 грн. підтверджується позивачем. Наявність бухгалтерського обліку операції з передачі векселя підтверджено додатком до довідки про загальну інформацію до акту перевірки.

Оголошення про те, що ТОВ "Новотехпроектбуд" постановою Господарського суду Львівської області №31/285 від 25.12.2008 року визнано банкрутом опубліковано в газеті "Голос України" №11 від 23.01.2009. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом вчинено 30.06.2009 року, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом - 01.07.2009 року.

Позивачем на спростування висновків акту перевірки зазначено, що згідно з додатковою угодою №1 від 01.10.2008 року до договору підряду, сторонами було передбачено вексельну форму розрахунків, відповідно до чого 17.11.2008 року ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" передало ТОВ "Новотехпроектбуд" простий вексель на загальну суму 74039 грн., внаслідок чого зобовязання по договору підряду між ними припинились, натомість виникли зобовязання по оплаті векселя. В свою чергу, вексель виданий без зазначення дати платежу за ним, відтак підлягав оплаті впродовж року, після чого розпочався перебіг строку позовної давності. З огляду на наведене, позивач вважає, що до закінчення строку давності - 17.11.2012 року правових підстав розглядати вказану суму безповоротною фінансовою допомогою у нього немає

Відповідно до п.1.25 ст.1 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Приписи абз.1 п.1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року кореспондуються з абз. 3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 цього Закону, за нормою якого, під безповоротною фінансовою допомогою розуміється сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Суд першої інстанції не погоджуючись з доводами позивача, який не прийняв до уваги вексельну форму розрахунків з контрагентами ТОВ "Брілон" та ТОВ "Новотехпроектбуд", оскільки за актом перевірки містяться зауваження головного бухгалтера та директора підприємства, де зазначено, що останні не погоджуються з висновками викладеними в розділі 4 «Висновки» з п.1,п.2 на ст.38.

При цьому у листах ДПІ у м. Рівне, датованих 15.02.2010 року йде мова про надання документів, що стосуються бухгалтерського та податкового обліку, фінансову звітність та копії документів по виявлених порушеннях.

В судовому засіданні першої інстанції головний бухгалтер зазначав, що вимога податкового органу про надання документів була виконана, в тому числі було надано документи, що підтверджують вексельну форму розрахунків.

Крім того, лист відповідача за №7201/23-400 про вимогу надати документи про вексельні розрахунки датований 18.02.2010 року, після дати закінчення податкової перевірки.

Також, документація, що стосується індосаменту векселя, виданого ТОВ "Брілон", пред»явленого до оплати ПП «Кебсар» та погашеного позивачем, хоча і була датована періодом після проведення податкової перевірки, проте дані докази вказують на правомірність віднесення позивачем сум заборгованості за період, що перевірявся до складу валових витрат підприємства.

Досліджуючи обставини прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, необхідно вказати, що акт перевірки не відповідає вимогам 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205), оскільки акт перевірки не містить перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки, а також враховуючи, що до акту не було додано пояснень посадових осіб або інших працівників позивача (в межах їх компетенції) щодо причин відсутності необхідних первинних документів; не вказано про невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку; не відображено факт відмови посадових осіб підприємства надати перевіряючим письмові пояснення щодо причини ненадання документів.

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України діє презумпція дійсності правочину, тобто правочин є дійсним якщо інше не встановлено законом або судом.

В даному випадку закони України (в т.ч. Закон України «Про обіг векселів в Україні») не визнають правочини з застосуванням вексельних розрахунків нікчемними. Крім того, акт перевірки не містить осилання на жодні судові рішення, якими б визнавались недійсними правочини між позивачем та ОВ «Новотехпроектбуд».

Варто також зазначити, що згідно ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Також у відповідності до п.8 ст.181 Господарського кодексу України, неукладеним вважається такий договір, по якому сторони не досягли згоди з усіх істотних умов.

В даному випадку, податковим органом не встановлено жодного факту того, що сторони не знайшли згоди по всіх умовах договору.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року №3480-ІУ, вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателя).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 23.02.2006 року №3480-ІУ, вексель належить до боргових цінних паперів, тобто паперів, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк сплати згідно із зобов'язаннями.

Статтею 77 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі» встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вини є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу та позовної давності.

За таких умов датою настання платежу за векселями наданими ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" контрагентам ТОВ "Брілон" та ТОВ "Новотехпроектбуд" є відповідно 29.05.2009 року та 17.11.2009 року і строк позовної давності за вимогами, що випливають з вищевказаних векселів, настає по закінченні трьох років від дати строку платежу, а саме від 29.05.2012 року та 17.11.2012 року.

Окрім цього необхідно зазначити, що господарські операції позивача з ТОВ "Брілон" мали місце впродовж липня-грудня 2008 року, а з ТОВ "Новотехпроектбуд" з 01.07.2008 по 30.10.2008 року. Актом перевірки від 18.02.2010 року охоплено період діяльності ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року.

Тому висновок податкового органу про отримання позивачем від ТОВ "Брілон" та ТОВ "Новотехпроектбуд" безповоротної фінансової допомоги є передчасним та не узгоджується з положеннями пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, оскільки в перевіряємий період не сплив строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України за зобов'язаннями ТОВ "Комфорт-Сервіс Р", перед ТОВ "Брілон" та ТОВ "Новотехпроектбуд".

Також до оголошення банкрутом ТОВ "Брілон" та ТОВ "Новотехпроектбуд" не були обмежені правами щодо переуступки права вимоги по наявній заборгованості ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" іншим суб'єктам підприємницької діяльності (ст.516 ЦК України). Вищезазначені обставини посадовими особами ДПІ у м. Рівне під час проведення перевірки не перевірялися і не могли бути перевірені в силу об'єктивних причин.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення ТОВ "Комфорт-Сервіс Р" сум податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств за господарськими операціями позивача з ТОВ "Брілон" та ТОВ "Новотехпроектбуд", оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

Також ч.1 ст.94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При цьому позивачем з розгляду даної справи в двох судових інстанціях документально підтверджено сплату судового збору в сумі 5,10 грн., яку нехобхідно стягнути з Державного бюджету України в користь позивача.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення справи й відповідно до ч. 3,4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та постановлення нового за яким позов слід задовольнити.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТ-РЕСУРС» - задовольнити.

Скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 року у справі №2а-4127/10 та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.03.2010 року за №0000482342/0 за яким товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕНТ-РЕСУРС» визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 208790 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТ-РЕСУРС» судовий збір в сумі 5 (п»ять) грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 05.02.2013р.