Ухвала суду № 29238887, 04.02.2013, Краснопільський районний суд Сумської області

Краснопільський районний суд Сумської області

вул.Вокзальна, 18 смт.Краснопілля Краснопільський район Сумська область Україна 42400

Справа № 1808/1247/2012

провадження № 2/578/12/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 року Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.

за участю

секретаря судового засідання Авраменко О.Є.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Бондаренко В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснопілля цивільну справу позовного провадження

за позовною заявою ОСОБА_1

до Краснопільської районної санітарно - епідеміологічної станції

про визнання незаконним наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ

08 листопада 2012 року ОСОБА_1 пред'явила в суд зазначений позов, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що працювала у відповідача з 1995 р., у тому числі з 01 липня 1996 р. на посаді помічника епідеміолога по ентомології. Наказом № 106-о від 22 жовтня 2012 р. її звільнено з займаної посади з 22 жовтня 2012 р. на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з відсутністю на роботі три години. ОСОБА_1 вважала своє звільнення незаконним, оскільки на її думку, головний лікар Краснопільської рай СЕС Конотоп Н.С. звільнила її з особистих міркувань внаслідок упередженого ставлення до неї, трудовим законодавством не передбачено звільнення у разі відсутності на роботі три години, у день звільнення вона не вчиняла прогулу, а виконувала свої функціональні обов'язки щодо пунктів робочого плану, обстежувала підвали господарств громадян ОСОБА_5 і ОСОБА_6, та відбирала відповідні зразки. Незаконе звільнення призвело до моральних страждань, втрати звичайного способу життя, поставило її сім'ю в скрутне матеріальне становище, погіршився її стан здоров'я. Моральну шкоду вона оцінила у 1699 грн. У подальшому позивач зменшила розмір моральної шкоди до 500 грн., та доповнила свої вимоги вимогою скасувати наказ № 106-оа від 20 листопада 2012 р., яким відповідач вніс зміни до наказу № 106-о від 22 жовтня 2012 р. про її звільнення, посилаючись на те, що вказаний наказ виданий вже після її звільнення та звернення з позовом до суду для вирішення трудового спору. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просила суд скасувати накази № 106-о від 22 жовтня 2012 р. та № 106-оа від 20 листопада 2012 р., поновити на роботі у попередній посаді із виплатою заробітної плати за період вимушеного прогулу та стягнути 500 гривень моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач у повному обсязі підтримала уточнені позовні вимоги, просила суд позов задовольнити та надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник позивача позов підтримала і наполягала на його задоволенні, та доповнила, що ОСОБА_1 була звільнена після її звернення до правоохоронних органів зі скаргою на дії головного лікаря рай СЕС Конотоп Н.С., в наказі № 106-о від 22.10.2012 р. не згадується про акт, складений комісією по розгляду питання відсутності ОСОБА_1 на роботі протягом 3-х годин. Стороною відповідача докази на спростування позовних вимог були подані до суду з порушенням вимог ЦПК України, у послідуючому встановлено їх фальшування шляхом внесення виправлень до журналу виходу на об'єкти працівників Краснопільської рай СЕС на 2011-2012 роки. Також звернула увагу суду на процесуальну поведінку відповідача, який до початку судового розгляду визнавав позов окрім суми завданих моральних збитків, йшли переговори щодо врегулювання позову до початку судового розгляду і позивач у свою чергу на цій лише тільки підставі зменшила розмір заподіяної, на її думку, моральної шкоди до 500 грн.

Представник відповідача за дорученням проти позову заперечивв, посилаючись на відсутність з боку відповідача будь-яких порушень чинного законодавства при звільненні позивача, безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, надав письмові заперечення проти позову та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, покази свідків, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судових засіданнях встановлено і не оспорюється сторонами, що позивач перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах.

Наказом Краснопільської районної санітарно - епідеміологічної станції № 106-о від 22 жовтня 2012 р позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади помічника епідеміолога по ентомології Краснопільської районної санітарно - епідеміологічної станції з 22 жовтня 2012 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з відсутністю на робочому місці три години протягом робочого дня без поважних причин /ас. 6/.

З наданої до суду копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що під № 3 від 22.10.2012 року зроблено відповідний запис про звільнення позивача на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України /ас. 7-8/.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Порядок прийняття працівника на роботу, звільнення регулюється КЗпП України. Зокрема, із змісту статей 24, 36, 40, 43 КЗпП України вбачається, що власник вправі із своєї ініціативи звільнити працівника тільки за умови, що є підстави, з якими закон пов'язує виникнення в нього права на розірвання трудового договору. На підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України власник має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин або був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини. При цьому не може вважатися прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України суду надано право поновити працівника на роботі у разі звільнення його без законної підстави.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України, ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як роз'яснено в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Враховуючи, що конкретизація причин звільнення позивача міститься саме в наказі про звільнення від 22.10.2012 року № 106-о, копія якого була отримана позивачем в цей же день, про що вона вказує у позовній заяві, суд приходить до висновку, що саме з цієї дати має відраховуватись і строк звернення до суду. Позивач звернулася до суду з позовом 08.11.2012 року, тобто у встановлений законом місячний строк.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Оскільки здійснення прогулу є дисциплінарним порушенням, то у відповідності до ст. 147 КЗпП України власником підприємства або уповноваженим ним органом на працівника може бути накладено дисциплінарне стягнення, а саме догана або звільнення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі ( розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Під час розгляду справи позивач надала докази на підтвердження своїх доводів про її незаконне звільнення за прогул без поважних причин. Такими доказами, зокрема є:

- План - графік на жовтень місяць 2012 р. пом. ентомолога Краснопільської райсанепідстанції ОСОБА_1, затверджений головним лікарем даної установи Конотоп Н.С., за яким на 22.10.2012 р. був запланований захід щодо обстеження підвального приміщення приватного господарства ОСОБА_5 по АДРЕСА_1

- Акти перевірок дотримання санітарного законодавства від 22 жовтня 2012 року при обстеженні підвальних приміщень господарств по АДРЕСА_1, належних відповідно, ОСОБА_6 та ОСОБА_5;

- витяг з Журналу виходу на об'єкти працівників Краснопільської рай СЕС на 2011 - 2012 р., згідно якого позивач ствердила, що 22.10.2012 р. о 10.20 год. покинула територію Краснопільської РАЙ СЕС і вирушила виконувати функціональні обов'язки, повернулася до приміщення Краснопільської РАЙ СЕС о 14.20 год. того ж 22.10.2012 р., про що особисто ставила відмітки та підпис /ас. 17-19, 66-68/;

- покази свідка ОСОБА_6, яка у суді показала, що дійсно 22 жовтня 2012 р. близько 12.00 год. ОСОБА_1 приходила до домоволодіння на АДРЕСА_2 та відловлювала комарів з підвалу, складала відповідний акт.

Крім того, за клопотанням позивача у суді була проведена судово - технічна експертиза журналу виходу на об'єкти працівників Краснопільської рай СЕС на 2011-2012 роки, на розгляд якої ставилися наступні питання:

1. Чи вносились зміни у цифру « 3» в записі про час повернення (приходу) з об'єкта 22 жовтня 2012 року ОСОБА_1 о 14:30 год. у записі про час приходу з об'єктів, який міститься в журналі виходу на об'єкти працівників Краснопільської рай СЕС на 2011-2012 роки на сторінці № 6 в рядку, де міститься запис: « 22.10 підв. приміщ (контр. точки) ОСОБА_1 10:20 (підпис) 14:30 (підпис)».

2. Якщо зміни вносилися, вказати яким саме чином (допискою, вправленням, підчисткою, правленням тощо) і яким був зміст первинного запису в рядку на сторінці № 6 журналу виходу Краснопільської рай СЕС на 2011-2012 роки, де на даний час міститься інформація: « 22.10 підв. приміщ (контр. точки) ОСОБА_1 10:20 (підпис) 14:30 (підпис)», а саме: яким був первинний запис в числі графи «час приходу з об'єктів».

Відповідно до висновку Експерта сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області № 3 від 25.01.2013 р. до первинного змісту запису « 14.30» в рядку « 22.10 пдів. приміщ (контр. точки) ОСОБА_1 10:20 (підпис) 14:30 (підпис) на сторінці № 6 журналу виходу Краснопільської рай СЕС на 2011-2012 роки вносились зміни шляхом дописування. Первинний зміст запису - « 14: 20» /ас. 220, 229-230/.

Як на підставу звільнення позивача за прогул без поважних причин, представник відповідача посилався на Акт комісії від 22 жовтня 2012 р., згідно якого ОСОБА_1 об 11.00 22.10.2012 р. була відсутньою за адресою: АДРЕСА_3 і не провела обстеження підвального приміщення гр. ОСОБА_8, Акт комісії від 22 жовтня 2012 р., яким було зафіксовано час повернення ОСОБА_1 на робоче місце о 14.30 год., Акт комісії від 22 жовтня 2012 р., яким було зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовилася від надання пояснення про відсутність її на роботі 22 жовтня 2012 р. протягом 3 год 10 хв. робочого часу без поважнгих причин, протокол засідання комісії про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд вважає, що під час розгляду справи відповідач не надав доказів, що позивач була звільнена в установленому законом порядку, чим не виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Якщо працівник був відсутній протягом робочого дня три години, він не може бути звільнений за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що надані позивачем докази дають підстави для висновку, що неправомірним звільненням ОСОБА_1 відповідач порушив її трудові права, які потребують захисту.

Суд приймає до уваги висновок експерта.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_7, кожен окремо, суду показали, що позивач ОСОБА_1 22.10.2012 р. порушила трудове законодавство, була відсутньою на роботі понад три години без поважних причин, при засіданні комісії, яка була створена за ініціативи головного лікара РАЙ СЕС Конотоп Н.С. щодо розгляду поведінки ОСОБА_1, остання не надала пояснень щодо її відсутності на роботі з 10.20 до 14.30 год 22.10.2012 р. До цих показів суд відноситься критично, оскільки спростовуються вищевказаними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням діючого законодавства, що є підставою для скасування наказу № 106 -о від 22.10.2012 р. про її звільнення та поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

ОСОБА_1 порушила перед судом питання про визнання незаконним наказ Краснопільської районної санітарно - епідеміологічної станції № 106-оа від 20 листопада 2012 року, яким внесено зміни до наказу № 106-о від 22 жовтня 2012 року про звільнення з роботи помепідеміолога з ентомології ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом № 106 - оа від 20 листопада 2012 року, виданого Краснопільської райолнною санітарно - епідеміологічною станцією про зміни до наказу № 106-о від 22.10.2012 р., у зв'язку з допущеною технічною помилкою, викладено наказ у такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1, поментомолога від займаної посади 22.10.2012 року у зв'язку з відсутністю на робочому місці понад три години протягом робочого дня без поважних причин ст. 40 п. 4 КЗпП України /ас. 53/.

Враховуючи, що дана вимога є похідною від первісної позовної вимоги, а відповідач у свою чергу не надав належних доказів на підтвердження законності своїх дій, в трудовій книжці відсутні відповідні записи, і фактично чинними залишаються два накази щодо звільнення позивача з займаної посади, тому, суд визнає незаконним наказ Краснопільської районної санітарно - епідеміологічної станції № 106-оа від 20 листопада 2012 року.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За приписами ст. 27 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що середній заробіток позивача за останні два місяці, що передували місяцю звільнення з роботи, складає 101, 36 грн./середньоденна заробітна плата/ х 29 /кількість днів вимушеного прогулу/ = 2939,47 грн. /ас. 70/.

На час розгляду справи у суді сторона позивача надала розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 73 дні у розмірі 7399, 28 грн. /ас. 238/, представник відповідача погодився з таким розрахунком, тому суд вважає покласти його в основу рішення і стягує з відповідача 7399, 28 грн. в рахунок відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, ОСОБА_1 довела порушення відповідачем її трудових прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації життя, тому, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн. підлягають до задоволення у повному обсязі, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи також, що розмір моральної шкоди має бути не більшим, аніж достатнім для розумного задоволення потреб особи, право якої порушено, і не повинен призводити до її збагачення.

В силу ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи наведе, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог та необхідність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 450,24 грн. судових витрат за проведення експертизи та 107, 30 грн. судового збору, усього 557, 54 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10- 11, 58 - 60, 79, 88, 208-209, 212 - 215, 217- 218, 294ЦПК, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним наказ Краснопільської районної санітарно - епідеміологічної станції № 106-о від 22 жовтня 2012 року «Про звільнення з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України».

Визнати незаконним наказ Краснопільської районної санітарно - епідеміологічної станції № 106-оа від 20 листопада 2012 року «Зміни до наказу № 106-о від 22 жовтня 2012 року про звільнення з роботи помепідеміолога з ентомології ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника епідеміолога по ентомології Краснопільської районної санітарно - епідеміологічної станції.

Зобов'язати Краснопільську районну санітарно - епідеміологічну станцію виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7399, 28 гривень.

Стягнути з Краснопільської районної санітарно - епідеміологічної станції на користь ОСОБА_1 500 (п'ятсот) гривень завданої моральної шкоди та 557, 54 гривень судових витрат, усього 1007, 54 гривень.

В силу ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу і рішення за цією скаргою не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.І. Косар

Повний текст рішення виготовлено 08 лютого 2013 року о 15.00 год.