Постанова № 29236495, 08.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2013 року № 2а-16728/12/2670

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул.Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягуар»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне підприємство «Пані-Н»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003382220/17650, № 0003372220/17651 від 09.11.2012,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ягуар» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 9 листопада 2012 року форми «Р» № 0003382220/17650 щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Ягуар» нарахованого податку на додану вартість у розмірі 228183 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних санкцій та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 9 листопада 2012 року форми «Р» №0003372220/17651 щодо сплати нарахованого податку на прибуток у розмірі 262410 грн.

Ухвалою суду від 11 грудня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 27 грудня 2012 року.

Ухвалою суду від 27 грудня 2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне підприємство «Пані-Н».

В судовому засіданні 15 січня 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, проте через канцелярію суду подав свої пояснення по суті заявлених позовних вимог та клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неявку представника третьої особи в судове засідання 15 січня 2013 року, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та зазначає, що Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби прийшла до висновків, що договір підряду, укладений між ТОВ «Ягуар» та ТОВ «Пані-Н», не спрямований на реальне настання правових наслідків на підставі акту Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, складеного за результатами перевірки ТОВ «Пані-Н», проте вказаний акт перевірки відізваний податковим органом. Також позивач вказує на те, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби надана не вірна оцінка характеру правовідносин між ТОВ «Ягуар» та ПП «Пані-Н» та неправомірно відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Ягуар» та ПП «Пані-Н».

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Конституції України, Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, законів України «Про систему оподаткування», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової служби від 30 травня 1997 року, та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки фактично придбання товарів ТОВ «Ягуар» у ПП «Пані-Н» не здійснювалося, а здійснювалося лише оформлення товару. Також представник відповідача зазначив, що ПП «Пані-Н» є підприємством, що займалось підприємницькою діяльністю з порушенням вимог чинного законодавства України, здійснювало діяльність з метою надання іншим суб'єктам підприємницької діяльності необхідних умов для ухилення від сплати податків.

Представник третьої особи у своїх поясненнях зазначив про те, що за результатами оскарження ПП «Пані-Н» довідки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Пані-Н з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби складена довідка від 28 листопада 2012 року № 705/2-22-30-36884561 про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Пані-Н» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ягуар" за квітень 2011 року, згідно якої Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва не встановлено порушень ТОВ «Пані-Н» у формуванні податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Ягуар» за квітень 2011 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ягуар» є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності юридичної особи є: будівництво житлових і нежитлових будівель, надання в оренду будівельних машин і устаткування, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

В період з 22 жовтня 2012 року по 25 жовтня 2012 року на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 22 жовтня 2012 року № 1286-11 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягуар» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Пані-Н» за період діяльності з 1 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 25 жовтня 2012 року № 52122250/31571594, яким встановлені наступні порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ягуар»:

- статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме: встановлено заниження підприємством об'єкта оподаткування прибутку підприємств за період з 1 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року у розмірі 1140914 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за період з 1 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року у розмірі 262410 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 1 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року у розмірі 228183 грн.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 9 листопада 2012 року № 0003372220/17651, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ягуар» суму грошового зобов'язання в розмірі 262410 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 3011021000 та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 9 листопада 2012 року №0003382220/17650, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ягуар» суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 228183 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), код платежу: 3014010100.

Так, при проведенні перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби зроблений висновок, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ягуар» занижено об'єкт оподаткування прибутку підприємств та неправомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Пані-Н» за період з 1 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ягуар», як підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пані-Н», як субпідрядником, укладений договір підряду № 80-10П на виконання робіт в межах реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський» по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва, за умовами якого субпідрядник за завданням підрядника зобов'язується організувати та виконати з власних матеріалів та обладнання, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, технічного завдання, вимог ДБН України, повний комплекс робіт, а саме: улаштування та озеленення відкосів схилів в межах реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський», розташованого за адресою: 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі м. Києва, а підрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

На виконання умов договору ПП «Пані-Н» виписало на користь ТОВ «Ягуар» податкові накладні:

- № 5 від 15 квітня 2011 року на загальну суму 288931,16 грн., в тому числі ПДВ 48155,19 грн.,

- № 6 від 29 квітня 2011 року на загальну суму 1080166,19 грн., в тому числі ПДВ 180027,70 грн.

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, загальна вартість будівельних робіт по будові з урахуванням ПДВ (без вартості електроенергії) за квітень 2011 року склала 1368058,47 грн., в тому числі договірне забезпечення в розмірі 2736117 грн.

Між ТОВ «Ягуар» та ПП «Пані-Н» підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року на загальну суму 1341715,40 грн. в тому числі ПДВ 223619,23 грн.

Також між ПП "Пані-Н" та ТОВ "Ягуар" підписаний акт використання електроенергії на будівництві об'єкту НСК "Олімпійський" за квітень 2011 року, згідно якого витрати електроенергії з підсумкових відомостей ресурсів склали 1038,88 грн., в тому числі ПДВ 173,15 грн.

На підтвердження перерахування коштів від ТОВ «Ягуар» на користь ТОВ «Пані-Н», згідно договору підряду, позивачем надано виписку по рахунку в Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль».

Відносно висновків відповідача про те, що угоди між позивачем та ПП «Пані-Н» були укладені без мети настання реальних наслідків, суд зазначає про наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, суд зазначає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року.

Проте, як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби відповідачем зроблений висновок про те, що взаємовідносини між ТОВ «Ягуар» та ПП «Пані-Н» не спричинили реального настання правових наслідків на підставі акту Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 7 липня 2011 року №720/3-23-30 про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Пані-Н».

Як вбачається з довідки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва від 7 липня 2011 року № 720/3-23-30 про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Пані-Н» з питань правильності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту за квітень 2011 року, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м.Києва зроблений висновок про те, що у ПП «Пані-Н» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Разом з тим, згідно довідки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби від 28 листопада 2012 року № 705/2-22-30-36884561 про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Пані-Н» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ягуар» за квітень 2011 року, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки ПП «Пані-Н» не встановлено порушень у формуванні податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Ягуар» за квітень 2011 року.

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання за договором підряду № 80-10П від 22 жовтня 2010 року, укладеного між ТОВ «Ягуар» та ПП «Пані-Н» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками, актом приймання виконаних будівельних робіт та податковими накладними.

За таких обставин, висновки відповідача відносно того, господарські взаємовідносини між ТОВ «Ягуар» та ПП «Пані-Н» не спричинили правових наслідків визнаються необгрунтованими.

При цьому, судом також визнаються необґрунтованими доводи відповідача відносно того, що фактично придбання товарів ТОВ «Ягуар» у ПП «Пані-Н» не здійснювалось, оскільки між ТОВ «Ягуар» та ПП «Пані-Н» був уладений договір підряду та за умовами якого субпідрядник зобов'язувався організувати та виконати з власних матеріалів та обладнання комплекс робіт. Тобто, ТОВ «Ягуар» не придбавало у ПП «Пані-Н» товар .

Відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 14.12.2009 № 554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" належним підтвердженням факту підрядних відносин є довідки за формою КБ-2в та КБ-3, які надані суду господарюючими суб'єктами, а тому підстави для висновку про відсутність фактичних правовідносин між ТОВ «Ягуар» та ПП «Пані-Н» відсутні.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та формування податкового кредиту, суд зазначає про наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (підпункт 14.1.179. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Так, відповідно до підпункту абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, суд приходить до висновку про неправомірність висновків відповідача відносно того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ягуар» занижено об'єкт оподаткування прибутку підприємств та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 1 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року.

Як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих рішень до суду не надано, а тому податкові повідомлення-рішення від 9 листопада 2012 року №0003382220/17650 та №0003372220/17651 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягуар» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби форми «Р» від 9 листопада 2012 року № 0003382220/17650 щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Ягуар» нарахованого податку на додану вартість у розмірі 228183 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафних санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби форми «Р» від 9 листопада 2012 року № 0003372220/17651 щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Ягуар» податку на прибуток у розмірі 262410 грн.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягуар» судові витрати у розмірі 2 236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А.Бояринцева