Постанова № 29245390, 31.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 року № 2а-16953/12/2670

О 16 годині 08 хвилини в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровограднафтопереработка»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровограднафтопереработка» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби форми «В4» від 4 грудня 2012 року № 0013462203 та № 0013472203.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України та зазначає, що Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби прийшла до висновків про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровограднафтопереработка» податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Агротемп» та Приватним підприємством «Ромтрансоіл» лише на підставі актів Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби, якими встановлено, що правочини укладені за участю ПП «Агротемп» та ПП «Ромтрансоіл» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, проте в самому акті перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби встановлено, що договори поставки нафтопродуктів, укладених між ТОВ «Кіровограднафтопереработка» та ПП «Агротемп» і ПП «Ромтрансоіл» виконані, а первинні документи складені з дотриманням вимог чинного законодавства. Також представник позивача вказала на те, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «Кіровограднафтопереработка» ПП «Агротемп» і ПП «Ромтрансоіл» були платниками податку на додану вартість.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки податкові накладні, що складені ПП «Агротемп» і ПП «Ромтрансоіл» не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Кіровограднафтопереработка» суму податку на додану вартість, оскільки актами перевірок Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ПП «Агротемп» і ПП «Ромтрансоіл», а встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим усі операції купівлі-продажу ПП «Агротемп» і ПП «Ромтрансоіл» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому носять ознаки фіктивності по ланцюгу до «вигодонабувача». Також представник відповідача вказав на те, що ПП «Агротемп» віднесено до підприємств «транзитерів», які задіяні в схемах формування сумнівного податкового кредиту.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровограднафтопереработка» є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби. Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності юридичної особи є: виробництво продуктів нафтоперероблення, будівництво водних споруд, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання послуг перекладу.

В період з 22 жовтня 2012 року по 16 листопада 2012 року на підставі направлень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 22 жовтня 2012 року № 1730/22-3, № 1729/22-3, № 395/17-05, № 1737/22-10, № 1739/22-7, № 1738/22-7, № 1755/22-6 та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровограднафтопереработка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 23 листопада 2012 року № 1076/223/36520261, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровограднафтопереработка» статей 22, 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 919989 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 875350 грн., за лютий 2012 року на суму 44639 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 947306 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 902667 грн., за січень 2012 року на суму 44639 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки ТОВ «Кіровограднафтопереработка» подало свої заперечення від 27 листопада 2012 року №1821/12-Б.

За результатами розгляду заперечень позивача, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби надіслала лист від 29 листопада 2012 року № 10504/10/22-310, яким повідомила ТОВ «Кіровограднафтопереработка», що висновки до акту документальної планової виїзної перевірки від 23 листопада 2012 року №1076/22-3/36520261 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 4 грудня 2012 року № 0013462203, яким зменшено ТОВ «Кіровограднафтопереработка» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 947306 грн., а саме: за лютий 2011 року на суму 902667 грн., за січень 2012 року на суму 44639 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 4 грудня 2012 року № 0013472203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 919989 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11161 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 4010100.

Так, при проведенні перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби зроблений висновок, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровограднафтопереработка» неправомірно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Агротемп» і ПП «Ромтрансоіл», оскільки усі операції купівлі-продажу ПП «Агротемп» і ПП «Ромтрансоіл» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому носять ознаки фіктивності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ПП «Агротемп», суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2010 року між Приватним підприємством «Агротемп», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровограднафтопереработка», як покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів №НП-11/10, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти мазут та інші нафтопродукти.

В договорі зазначено, що кількість та ціна на кожну партію товару обумовлюються продавцем та покупцем та підтверджуються виставленими рахунками-фактурами (пункт 1.1 договору).

На виконання умов договору ПП «Агротемп» поставлено ТОВ «Кіровограднафтопереработка» паливо дизельне ЕН-590 сорт F, вид ІІ в кількості 58,400 т. на загальну суму 467200 грн., в тому числі ПДВ - 77866,67 грн. (накладна № 4/1 від 4 грудня 2010 року), бензин автомобільний А-92 в кількості 65,348 т. на загальну суму 575062,40 грн., в тому числі ПДВ - 95843,73 грн. (накладна № 18 від 8 грудня 2010 року), дизпаливо Л-0,2-62 в кількості 352,808 грн. на загальну суму 2910666 грн., в тому числі ПДВ - 485111 грн. (накладна № 15 від 18 грудня 201 року), мазут в кількості 27,500 т. на загальну суму 116050 грн., в тому числі ПДВ - 19341,67 грн. (накладна № 4 від 5 січня 2011 року), мазут в кількості 25,580 т. на загальну суму 108715 грн., в тому числі ПДВ - 18119,17 грн. (накладна № 16 від 17 січня 2011 року).

Між ПП «Агротемп» та ТОВ «Кіровограднафтопереработка» підписані відповідні акти прийому передачі товару від 4 грудня 2010 року, від 8 грудня 2010 року та від 18 грудня 2010 року.

Отримання ТОВ «Кіровограднафтопереработка» товару, визначеного в накладних підтверджується також накладними Укрзалізниці та товарно-транспортними накладними ПП «Агротемп».

ПП «Агротемп» згідно умов договору від 11 серпня 2010 року № НП-11/10 виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 4/1 від 4 грудня 2010 року на суму ПДВ 77866,67 грн.,

- № 6 від 8 грудня 2010 року на суму ПДВ 95843,73 грн.,

- № 15 від 18 грудня 2010 року на суму ПДВ 485111 грн.,

- № 4 від 5 січня 2011 року на суму ПДВ 19341,67 грн.,

- № 16 від 17 січня 2011 року на суму ПДВ 18119,17 грн.

На підтвердження перерахування коштів від ТОВ «Кіровограднафтопереработка» на користь ПП «Агротемп», згідно договору поставки нафтопродуктів № НП-11/10 від 11 серпня 2010 року, позивачем надано виписки по рахунку в Київській міській філії ПАТ «Укрсоцбанк».

25 січня 2011 року між Приватним підприємством «Агротемп», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровограднафтопереработка», як покупцем, укладено договір постачання нафтопродуктів № 1, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти для подальшого використання (реалізації) наступні нафтопродукти: бензин А-76, А-80, А-92, дизпаливо, мазут, нафта, газовий конденсат, важкий залишок, мазут топковий.

На виконання умов договору ПП «Агротемп» поставлено ТОВ «Кіровограднафтопереработка» дизпаливо Л-0,2-62 в кількості 435,618 т. на загальну суму 3920562 грн., в тому числі ПДВ - 653427 грн. (накладна № 23 від 25 січня 2011 року), залишок кубовий в кількості 26,410 грн. на загальну суму 112242,50 грн., в тому числі ПДВ - 18707,08 грн. (накладна № 09 від 7 лютого 2011 року), дизпаливо Л-0,2-62 в кількості 122,071 т. на загальну суму 1110846,10 грн., в тому числі ПДВ - 185141,02 грн. (накладна № 17 від 14 лютого 2011 року), бензин автомобільний А-92 в кількості 120,587 т. на загальну суму 1228902,12 грн., в тому числі ПДВ - 204817,02 грн. (накладна № 18 від 14 лютого 2011 року), залишок кубовий в кількості 26,190 грн. на загальну суму 117855 грн., в тому числі ПДВ - 19642,50 грн. (накладна № 25 від 27 лютого 2011 року), важкий залишок в кількості 25,810 т. на загальну суму 134212 грн., в тому числі ПДВ - 22368,67 грн. (накладна № 03 від 5 травня 2011 року), важкий залишок в кількості 25,290 грн. на загальну суму 131508 грн., в тому числі ПДВ - 21918 грн. (накладна № 14 від 11 травня 2011 року).

Між ПП «Агротемп» та ТОВ «Кіровограднафтопереработка» підписані відповідні акти прийому передачі товару від 25 січня 2011 року та від 14 лютого 2011 року.

Отримання ТОВ «Кіровограднафтопереработка» товару, визначеного в накладних підтверджується також накладними Укрзалізниці та товарно-транспортними накладними ПП «Агротемп».

ПП «Агротемп» згідно умов договору від 25 січня 2011 року № 1 виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 23 від 25 січня 2011 року на суму ПДВ 95829 грн.,

- № 24 від 25 січня 2011 року на суму ПДВ 95829 грн.,

- № 25 від 25 січня 2011 року на суму ПДВ 90840 грн.,

- № 26 від 25 січня 2011 року на суму ПДВ 87805,50 грн.,

- № 27 від 25 січня 2011 року на суму ПДВ 94474,50 грн.,

- № 28 від 25 січня 2011 року на суму ПДВ 92016 грн.,

- № 29 від 25 січня 2011 року на суму ПДВ 96633 грн.,

- № 09 від 7 лютого 2011 року на суму ПДВ 18707,08 грн.,

- № 17 від 14 лютого 2011 року на суму ПДВ 185141,02 грн.,

-№ 18 від 14 лютого 2012 року на суму ПДВ 204817,02 грн.,

- № 25 від 27 лютого 2011 року на суму ПДВ 19642,50 грн.,

- № 3 від 5 травня 2011 року на суму ПДВ 22368,67 грн.,

- № 14 від 11 травня 2011 року на суму ПДВ 21918 грн.

На підтвердження перерахування коштів від ТОВ «Кіровограднафтопереработка» на користь ПП «Агротемп», згідно договору постачання нафтопродуктів № 1 від 25 січня 2011 року, позивачем надано виписки по рахунку в Київській міській філії ПАТ «Укрсоцбанк».

Щодо взаємовідносин між позивачем та ПП «Ромтрансоіл», суд зазначає про наступне.

16 травня 2011 року між Приватним підприємством «Ромтрансоіл», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровограднафтопереработка», як покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів № 3, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти мазут. Орієнтована кількість товару - до 20000 тон, орієнтована ціна на момент укладання договору становить 5200 грн. за тону (у тому числі ПДВ - 866,67 грн.). Орієнтована вартість по цьому договору складає 104000000 грн. (у тому числі ПДВ - 17333333,33 грн.). Ціна на кожну партію товару обумовлюється продавцем та покупцем та підтверджується виставленими рахунками-фактурами.

На виконання умов договору ПП «Ромтрансоіл» поставлено ТОВ «Кіровограднафтопереработка» мазут в кількості 28,840 т. на загальну суму 149968 грн., в тому числі ПДВ - 24994,67 грн. (накладна № 04 від 18 травня 2011 року), важкий залишок в кількості 27,710 т. на загальну суму 148248,50 грн., в тому числі ПДВ - 24708,08 грн. (накладна № 10 від 7 липня 2011 року).

Отримання ТОВ «Кіровограднафтопереработка» товару, визначеного в накладних підтверджується товарно-транспортними накладними ПП «Ромтрансоіл».

ПП «Ромтрансоіл» згідно умов договору від 16 травня 2011 року № 3 виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 4 від 18 травня 2011 року на суму ПДВ 24994,67 грн.,

- № 11 від 7 липня 2011 року на суму ПДВ 24708,08 грн.

На підтвердження перерахування коштів від ТОВ «Кіровограднафтопереработка» на користь ПП «Ромтрансоіл», згідно договору поставки нафтопродуктів № 3 від 16 травня 2011 року, позивачем надано виписки по рахунку в Київській міській філії ПАТ «Укрсоцбанк».

Отже, як встановлено під час розгляду справи, про що також зазначено в акті перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 23 листопада 2012 року № 1076/223/36520261, умови договорів №НП-11/10 від 11 серпня 2010 року, № 1 від 25 січня 2011 року та № 3 від 16 травня 2011 року виконано учасниками господарських взаємовідносин в повному обсязі.

Відносно висновків відповідача про те, що угоди між позивачем та ПП «Агротемп» і ПП «Ромтрансоіл» були укладені без мети настання реальних наслідків, суд зазначає про наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, суд зазначає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року.

При цьому, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання за договорами між ТОВ «Кіровограднафтопереработка» та ПП «Агротемп» і ПП «Ромтрансоіл» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами, а тому посилання відповідача на те, що операції поставки між ТОВ «Кіровограднафтопереработка» та ПП «Агротемп» і ПП «Ромтрансоіл» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому носять ознаки фіктивності, судом до уваги не приймаються.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби прийшла до висновку про те, що податкові накладні, що складені ПП «Агротемп» і ПП «Ромтрансоіл» не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Кіровограднафтопереработка» суму податку на додану вартість, на підставі актів перевірок Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби від 5 квітня 2011 року № 4006/7/23-522, від 12 квітня 2011 року №4323/7/23-522, від 20 липня 2012 року № 5275/7/22-522, від 23 лютого 2012 року №34/2305/22590605, від 27 лютого 2012 року № 36/2305/37430787, від 17 лютого 2012 року №30/2305/37430787, якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим усі операції купівлі-продажу ПП «Агротемп» і ПП «Ромтрансоіл» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому носять ознаки фіктивності по ланцюгу до «вигодонабувача».

Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ «Кіровограднафтопереработка» не мало права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Проте, суд не погоджується з доводами, наведеними відповідачем, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, суд звертає увагу, що при проведенні перевірки ТОВ «Кіровограднафтопереработка» Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби також було встановлено, що первинні документи позивача складені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Так, ПП «Ромтрансоіл» видане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість 6 травня 2011 року. При цьому, господарські операції між позивачем та ТОВ «Ромтрансоіл» здійснювалися в період з 16 травня 2011 року по 7 липня 2011 року.

ПП «Агротемп» анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість 1 червня 2011 року. При цьому, господарські операції між позивачем та ПП «Агротемп» здійснювалися в період з 11 серпня 2010 року по 11 травня 2011 року.

Крім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків його контрагентами за договорами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою встановлено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26 жовтня 2012 року вбачається, що Приватне підприємство «Ромтрансоіл» зареєстроване 30 березня 2011 року. Видами діяльності юридичної особи є: неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, вантажний автомобільний транспорт, будівництво житлових і нежитлових будівель, роздрібна торгівля пальни.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26 жовтня 2012 року вбачається, що Приватне підприємство «Агротемп» зареєстроване 13 травня 1998 року. Видами діяльності юридичної особи є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, вантажний автомобільний транспорт, будівництво житлових і нежитлових будівель.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ПП «Ромтрансоіл» та ПП «Агротемп», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ПП «Ромтрансоіл» та ПП «Агротемп» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є необгрунтованими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи наведене, суд зазначає про наявність у позивача господарської мети платника податку при укладанні договорів.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ПП «Ромтрансоіл» та ПП «Агротемп», тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 4 грудня 2012 року № 0013462203 та № 0013472203 підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовним вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровограднафтопереработка» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0013462203 від 4 грудня 2012 року.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0013472203 від 4 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А.Бояринцева

Повний текст постанови складений 8 лютого 2013 року.