Ухвала суду № 29233502, 20.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р.справа № 2а-2023/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М.,

суддів: Чередниченко В.Є., Олефіренко Н.А.,

при секретарі судового засідання Мамалат І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 р. у справі № 2а-2023/10/0470 (головуючий в першій інстанції суддя Врона О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс"

до Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області від 30.06.2006р. №0000552301/0, від 09.08.2006р. №0000552301/1, від 28.09.2006р. №0000552340/2, від 22.12.2006 р. №0000552340/3.

Судом першої інстанції позов задоволено. Постанова суду вмотивована тим, що правомірність та реальність здійснення господарської операції за договором між ТОВ «Атлантіс»та ТОВ «Тоніка»підтверджується належними доказами. На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по яким не визнала податкова інспекція, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не несе відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої. Для позивача жодних правових наслідків не має той факт, що постачальник продукції, що знаходиться в 2-й ланці в ланцюжку постачальників товарів, порушував податкове законодавство та в подальшому був припинений. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на те, що позивачем не надано, а судом не досліджено доказів транспортування та використання позивачем у власній діяльності товару.

Вважав, також, що виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість», Бюджетного кодексу та з метою підтвердження права на отримання бюджетного відшкодування податковий орган має дослідити фактичну сплату ПДВ до бюджету постачальниками товарів (до виробника або імпортера).

Просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача до суду не з'явився, повідомлений належним чином про місце, дату і час судового засідання, що не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі акту від 22.06.2006 р. №44/230/30012937 „Про результати додаткової перевірки ТОВ „Атлантіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Автотранспостач" по ланцюгу до виробника" відповідачем були видані податкові повідомлення-рішення від 30.06.2006р. №0000552301/0, від 09.08.2006 р. №0000552301/1, від 28.09.2006 р. № 0000552340/2, від 22.12.2006 р. №0000552340/3, якими позивачу визначено до сплати в бюджет податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 651099,90грн. та застосовані штрафні санкції на суму 325549,95 грн.

В ході планової перевірки ТОВ „Атлантіс" за період з 01.04.2003 р. по 01.07.2004 р. (акт перевірки від 06.09.2004 року № 54/230) було встановлено, що згідно з угодою від 30.04.2003 р. № 1 позивач придбав товар (тара, етикетки, гофроящики) у ТОВ „Тоніка" на суму 22146264,72 грн., в тому числі ПДВ - 3691044,12 грн.

Податок на додану вартість в сумі 3691044,12грн. включено до складу податкового кредиту позивача в червні 2003 р. на суму 736681,33 грн., у вересні 2003 р. -1647260,72грн. та в жовтні 2003 р. - 1307102,52 грн.

З метою підтвердження сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню з бюджету, в ході перевірки ТОВ „Атлантіс", відповідачем були направлені запити до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська щодо взаємовідносин позивача з ТОВ „Тоніка". За отриманою інформацією було підтверджено включення податкових накладних до податкових зобов'язань постачальника позивача і підтверджено фактичне відвантаження товару.

В ході зустрічної перевірки ТОВ „Тоніка" встановлено, що постачальником спірного товару ТОВ „Тоніка" є ТОВ „Автотранспостач", який систематично, з квітня 2003 р., не подає до ДПІ податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності та інших відомостей про свою господарсько-економічну діяльність, податки до бюджету не сплачує. Рішенням господарського суду Харківської області визнано недійсними всі установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Автотранспостач" з моменту реєстрації.

У зв'язку з наведеними обставинами відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", про призвело до неправомірного включення ТОВ „Атлантіс" до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 651099,9 грн. та до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ „Атлантіс" за червень 2003 року в сумі 298972,00 грн.

Колегія суддів приймає до уваги ухвалу Вищого адміністративного суду України в цій справі від 21.01.2010 року, в якій зазначено, що під час розгляду справи суду слід з'ясувати і перевірити фактичні обставини справи, оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Отже, під час судового розгляду справи судом досліджено договір № 1 від 30.04.2003 року; додаткову угоду до нього від 02.05.2003 року (а.с. 73,74 т.2); видаткові накладні (а.с. 75-145 т. 2); товарно-транспортні накладні (а.с. 146-174 т. 2); банківські виписки по рахунку позивача (а.с. 175-243 т. 2), податкові накладні (а.с. 244-248 т. 2; а.с. 1-50 т. 3); договір зберігання від 01.05.2003 року; складські накладні (а.с. 67-115 т. 3). Вказані докази є належними та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Зокрема, банківські виписки безумовно підтверджують факт оплати з боку позивача товару за договором № 1 від 30.04.2003 року.

З іншого боку, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Будь яких доказів на підтвердження тих обставин, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускають його контрагенти, або позивач обізнано діяв з метою отримання податкової вимоги. Крім того, відповідачем не спростовані докази, надані позивачем, та не доведено безтоварність господарської операції за договором № 1 від 30.04.2003 року.

Вбачається, що предметом поставки за цим договором були пробка, клей, голограма, етикетки, контр етикетки, гофротара, коробки, пляшки та ін., що використовуються в господарській діяльності позивача (а.с. 74 т.2).

В ході перевірки ТОВ „Атлантіс", відповідачем були направлені запити до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо взаємовідносин позивача з ТОВ „Тоніка". За отриманою інформацією було підтверджено включення податкових накладних до податкових зобов'язань постачальника позивача і підтверджено фактичне відвантаження товару. Отже, слід прийняти до уваги, що безпосередніх правовідносин між позивачем та ТОВ «Автотранспостач», який на той час знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, не було, а тому позивач не може нести відповідальність за дії третіх осіб, в тому числі -несплату податків.

Судом першої інстанції вірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм процесуального права, тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції -залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 р. у справі № 2а-2023/10/0470 - - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: Н.А. Олефіренко