Ухвала суду № 29228705, 21.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1851/12/2770

21.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного підприємства "РИФ.Ф"- Бондар Віктор Іванович, довіреність № 1-юр від 15.08.12

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-1851/12/2770 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 19.09.12

за позовом Приватного підприємства "РИФ.Ф" (вул. Фіолентовське шосе, 1 корп. 10, м. Севастополь,99053)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24, м. Севастополь,99014)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 19.09.12 задоволено адміністративний позов Приватного підприємства "РИФ.Ф" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000110221 від 03.08.2012 про зменшення Приватному підприємству «РИФ.Ф»розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 40272,50 грн.

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в місті Севастополя повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству «РИФ.Ф»витрати по сплаті судового збору у розмірі 805,45 грн. (вісімсот п'ять гривень сорок п'ять копійок).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 19.09.12 та прийняти нове рішення по справі.

У судове засідання з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 19.09.12 без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. Зокрема заявник апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товарів свідчить про те, що операції купівлі-продажу не є реальними.

Приватне підприємство «РИФ.Ф»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000110221 від 03.08.2012 про зменшення Приватному підприємству «РИФ.Ф»розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 40272,50 грн. (т.1 а.с. 4-7)

Встановлено, що у період з 09.07.2012 по 13.07.2012 Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя відповідно до наказу начальника Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 09.07.2012 №535, листа Державної податкової служби України від 22.05.2012 № 14525/7/22-1217 043 «Про відпрацювання підприємств -вигодонабувачів»та листа -контрольного завдання Державної податкової служби міста Севастополя від 23.05.2012 № 2294/7/22-043 «Про відпрацювання підприємств -вигодо набувачів», проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Приватного підприємства «РИФ.Ф»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Базис Торг»та Приватним підприємством «Команд»за період 2010-2011 років, про що складено акт № 684/22-109/31890392 від 20.07.2012. (т.1 а.с. 20- 64, 239)

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що виразилося у завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 80543,00 грн. в тому числі: у листопаді 2011 року на суму 40272,50 грн. та у грудні 2011 року на суму 40272,50 грн. (т.1 а..с. 64)

На підставі зазначеного акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0000110221 про зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість: за листопад 2011 року у розмірі 40272,50 грн. та за грудень 2011 року у розмірі 40272,50 грн. (т.1 а.с.8)

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з довідки Управління статистики у місті Севастополі АА № 681630 від 08.08.2012 та акту перевірки № 684/22-109/31890392 від 20.07.2012, Приватне підприємство «РИФ.Ф»є виробничим підприємством, яке виготовляє електронні замки на холодильне обладнання. Основний вид діяльності - виробництво замків та дверних петель. (т.1 а.с.222)

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби надійшли матеріали перевірки Приватного підприємства «Комманд»та Приватного підприємства «Базис Торг»з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснення фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, проведеної Державною податковою службою в Автономній Республіці Крим, а саме: акт від 06.04.2012 № 32/22/37081766 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Комманд», акт від 06.04.2012 № 10/22/36165986 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Базис Торг». (т.2 а.с. 36-50)

З аналізу вказаних актів відповідачем зроблений висновок про відсутність факту придбання позивачем товару, а отже реально вчиненої господарської операції.

Проведеним Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби аналізом фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «РИФ.Ф»встановлено ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України. Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які в силу закону є недійсними.

Матеріали справи містять виписки з банківського рахунку Приватного підприємства «РИФ.Ф», які свідчать про перерахування коштів Приватному підприємству «Комманд»за товар згідно з рахунками-фактурами, рахунки фактури Приватного підприємства «Комманд», виставлені Приватному підприємству «РИФ.Ф»за товар, видаткові накладні, що підтверджують перехід права власності на товар.

Також, наявні виписки з банківського рахунку Приватного підприємства «РИФ.Ф», які підтверджують перерахування коштів Приватному підприємству «Базис Торг»за товар згідно з рахунками-фактурами, рахунки фактури Приватного підприємства «Базис Торг», виставлені Приватному підприємству «РИФ.Ф»за товар, видаткові накладні, що підтверджують перехід права власності на товар. Надано копії накладних -вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, що підтверджують використання Приватним підприємством «РИФ.Ф»матеріалів для виготовлення замків.

Встановлено, що на час здійснення господарських операцій Приватне підприємство «РИФ.Ф»було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість. (т.1 а.с. 223)

Як вбачається зі змісту копії акту про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Базис Торг», вказане підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість у місті Сімферополі 23.10.2008, про що Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі видано свідоцтво №100147207. (т.1 а.с.234) Відповідно до даних офіційного Інтернет ресурсу Державної податкової служби України http://sts.gov.ua/anulir вказане свідоцтво платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Базис Торг»анульовано за ініціативою податкового органу 24.01.2012. Таким чином, на час здійснення операцій з купівлі-продажу з Приватним підприємством «РИФ.Ф»Приватне підприємство «Базис Торг»було платником податку на додану вартість.

Також, з копії акту про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Комманд»вбачається, що Приватне підприємство «Комманд»зареєстровано платником податку на додану вартість 15.06.2010, про що Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі 17.06.2010 видане свідоцтво № 100288780. Відповідно до даних офіційного Інтернет ресурсу Державної податкової служби України http://sts.gov.ua/anulir вказане свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкового органу 11.04.2012. Отже, на час здійснення операцій з купівлі-продажу з Приватним підприємством «РИФ.Ф»Приватне підприємство «Комманд»було платником податку на додану вартість.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для дійсності угоди, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Матеріалами справи підтверджується реальність проведених позивачем операцій та спростовується зазначене в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.02.2012 №684/22-109/31890392 твердження про те, що правочини Приватного підприємства «РИФ.Ф»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем не надано доказу, що правочини Приватного підприємства «РИФ.Ф»з Приватним підприємством «Комманд»та Приватним підприємством «Базис Торг»були спрямовані на порушення публічного порядку, конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Посилання в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.07.2012 №684/22-109/31890392 на порушення позивачем статті 55-1 Господарського кодексу України, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не підтверджено судовими рішеннями, зокрема, про визнання недійсними правочинів, укладених Приватним підприємством «РИФ.Ф»з Приватним підприємством «Комманд»та Приватним підприємством «Базис Торг».

Сумуючи наведене судова колегія погоджується висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про те, що діяльність Приватного підприємства «РИФ.Ф»була фіктивною у перевіряємий період, а правочини укладені ним з Приватним підприємством «Комманд»та Приватним підприємством «Базис Торг»є нікчемними або недійсними не підтверджується фактичними обставинами справи та належними доказами.

Стосовно порушеної 12.03.2012 кримінальної справи (т.2 а.с.134-138) за фактом фіктивного підприємництва -створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: Приватного підприємства «Базис Торг»та Приватного підприємства «Комманд», проведених процесуальних діях щодо допиту директорів вказаних контрагентів позивача, про які зазначено в акті перевірки Приватного підприємства «РИФ.Ф»слід зазначити, що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Доказів того, що кримінальну справу розглянуто судом та вирок суду в кримінальній справі набрав законної сили, відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного, обґрунтованим є висновок суду, що на час проведення перевірки у відповідача не було законних підстав для висновку про неправомірне завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 80543,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 19.09.12 по справі № 2а-1851/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 січня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко